Рішення № 91462526, 24.07.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25190/19

Провадження № 2/761/1536/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Чугаєва І.В.

позивач ОСОБА_1

представник відповідача-1 ОСОБА_2

представник відповідача-2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва, в залі судових засідань, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бест АЦ», ОСОБА_4 , про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АЦ» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 1), відповідно до якого просив стягнути з відповідача 1 на свою користь 416 379, 50 грн., стягнути з відповідача 2 на свою користь 52 540, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2018 між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір комісії, за яким відповідач 1 (як комісіонер, виконавець) зобов`язався за дорученням позивача (як комітента, замовника) від свого імені, за рахунок позивача здійснити підбір (пошук) транспортного засобу - Lexus ES 250 модель 300 Hybid, сірого кольору, 2013 року випуску з пробігом 12 801 миль. На виконання умов договору позивачем за наданим рахунком відповідача 1було сплачено 9 850, 00 доларів США. 19.10.2018 засновник відповідача 1 - відповідач 2 ОСОБА_4 отримав від позивача грошові кошти в розмірі 2000, 00 доларів США готівкою на розмитнення автомобіля. Разом з тим, відповідач 1 в строк, визначений договором, автомобіль не поставив та додатково виставив рахунок на 6000, 00 доларів США, які позивачем було сплачено 21.01.2019. Крім того, під час укладення самого договору комісії позивачем було сплачено 750, 00 доларів США авансом. Водночас, відповідачем 1 договір комісії належним чином виконано не було, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач 1 повинен повернути кошти, які позивач перерахував третім особам за вказівкою комісіонера в сумі 15 850, 00 доларів США, що станом на 24.06.2019 за офіційним курсом НБУ становить 416 379, 50 грн. В свою чергу, оскільки відповідач 2 отримав від позивача 2000, 00 доларів США, позивач вважає такі кошти безпідставно набутими останнім та просить стягнути їх з відповідача 2 в порядку ст. 1212 ЦК України, що станом на 24.06.2019 за офіційним курсом НБУ становить 52 540, 00 грн.

Відповідач 1 у строк, визначений в ухвалі про відкриття провадження, відзив не надав.

Відповідач 2 у строк, визначений в ухвалі про відкриття провадження, відзив не надав.

26.06.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

15.07.2019 ухвалою суду відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.10.2019 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про допит свідка ОСОБА_5 , ОСОБА_6

12.03.2020 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов.

12.03.2020 ухвалою суду залишено без задоволення клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов.

12.03.2020 ухвалою суду залишено без задоволення заяву представника відповідача 2 про зупинення провадження по справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які підтверджені наданими сторонами доказами по справі.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 ЦК України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Відповідно до ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1016, 1017 ЦК України передбачено, що комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов`язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1021 ЦК України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 17.10.2018 між позивачем, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АЦ» в особі директора ОСОБА_7 підписано Договір комісії № 17/10/18 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого Виконавець (відповідач 1) зобов`язується за дорученням Замовника(позивача) від свого імені, але за рахунок Замовника як комітента здійснити підбір (пошук) транспортного засобу, відповідно до поданих заявок від Замовника (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору, в тому числі, і на аукціонах США, взяти на себе контроль по супроводу транспортного засобу з США до місця призначення в Україні, допомога та сприяння в ремонті, допомога в розмитненні (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) транспортного засобу до моменту його передачі Замовнику несе виконавець. Право вимоги до третіх осіб від яких залежить поставка транспортного засобу, у тому числі за повернення сплачених Замовником продавцю транспортного засобу чи іншим особам (за інвойсом) коштів у разі не поставки транспортного засобу Замовнику.

Відповідно до п. 2.1. Договору, даний договір діє з моменту його укладення (підписання сторонами) і до 31.12.2018. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором.

Строк поставки транспортного засобу - 25.12.2018. Повне виконання договору та закінчення його дії підтверджується підписанням сторонами актом виконаних робіт (п. 2.2., 2.3. Договору).

Вартість послуг комісіонера, які надаються за Договору в Договорі не вказана.

В Додатку № 1 до Договору - Заявці на придбання транспортного засобу від 17.10.2018 визначено характеристики транспортного засобу, який зобов`язався поставити відповідач 1: марка «LEXUS EC 250», модель «300 HYBIB», модельний рік - 2013, колір - сірий, пробіг - 12 801 миля.

При цьому, ціна договору сторонами погоджена не була, вартість транспортного засобу ані в Договорі, ані в Додатку до Договору не визначена.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положеннями ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач вказує, що на виконання Договору сплатив відповідачу 1 грошові кошти в розмірі 9 850, 00 доларів США за рахунком відповідача 1 та додатково ще 6 000, 00 доларів США. Крім того, позивачем було сплачено 750, 00 доларів США в якості авансу за оплату послуг відповідача 1 та надано 2 000, 00 доларів США відповідачу 2 за розмитнення автомобіля.

Водночас, відповідач 1 свої зобов`язання за Договором комісії не виконав, в строк, визначений Договором, автомобіль не поставив позивачу, а тому, оскільки Договором передбачена відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання зобов`язань третьою особою, позивач вважає, що відповідач 1 має відшкодувати останньому грошові кошти в розмірі 15 850, 00 доларів США, що станом на 24.06.2019 за офіційним курсом НБУ становить 416 379, 50 грн.

Крім того, позивач вважає, що оскільки Договір комісії відповідачем 1 виконаний не був, грошові кошти, які отримав відповідач 2 в розмірі 2000, 00 доларів США мають бути повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також, як пояснив сам позивач, з відповідними вимогами чи претензіями щодо належного виконання своїх зобов`язань за Договором комісії чи повернення сплачених коштів позивач не звертався ані до відповідача 1, ані до відповідача 2.

Так, в матеріалах справи наявна копія Платіжного доручення в іноземній валюті № 0408004 від 18.10.2018 про здійснений позивачем платіж на суму 9850, 00 доларів США, реквізити одержувача: INTERTRADE INC, платіж за автомобіль LEXUS INV 287735 LOT 23504765 vin НОМЕР_1 .

Крім того, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення в іноземній валюті від 11.06.2019, з якого вбачається, що позивачем на рахунок Atlantic Express Corp.2 сплачено 6 000, 00 доларів США, оплата по за реквізитами: Invoice 300002 VIN JTHBW1GG2D20230 14. LEXUS ES 300H.

В матеріалах справи наявна копія розписки, наданої ОСОБА_8 позивачу про те, що останній взяв у позивача суму в рахунок доплати платежу по автомобілю LEXUS ES 300H в розмірі 2 000, 00 доларів США, датовану 19.10.2018.

Водночас, як вже було встановлено в судовому засіданні в Договорі комісії ціна Договору визначена на була, тому не вбачається з можливе встановити яку суму мав позивач сплатити на виконання умов Договору комісії.

Крім того, не вбачається за можливе встановити ту обставину, що грошові кошти відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті 11.06.2019, сплачені на рахунок Atlantic Express Corp.2 та грошові кошти, сплачені на рахунок INTERTRADE INC згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 0408004 від 18.10.2018 сплачувались позивачем саме за виконання Договору комісії від 17.10.2018.

Також за наявними в матеріалах справи доказами суд позбавлений можливості встановити, які саме правовідносини існують між іноземними юридичними особами, на рахунки яких позивач здійснював переказ коштів, та відповідачем 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ АЦ», зокрема, чи мали вказані юридичні особи вчиняти дії щодо придбання на аукціоні, транспортування на територію України, розмитнення тощо транспортного засобу, визначеного Договором комісії та чи повинно ТОВ «БЕСТ АЦ» відповідати за невиконання своїх зобов`язань вказаних юридичних осіб.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 пояснив, що стажувався в ТОВ «БЕСТ АЦ» в період з листопада по січень 2019 року. Дійсно, позивач приходив в компанію, між ним та представниками компанії виникали конфлікти з приводу автомобіля. В період стажування свідка директором форми була інша особа, не ОСОБА_9 . Свідок також пояснив, що не був присутній під час укладення Договору комісії між позивачем та відповідачем 1.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що працював у відповідача 1 з жовтня 2018 року по літо 2019 року на посаді менеджера з продажу, директором був ОСОБА_2 . Позивач приходив до компанії з приводу купівлі автомобіля. Договір комісії підписував позивач та відповідач 2 як засновник. Свідок був присутній при підписанні Договору. Крім того, пояснив, що автомобіль був придбаний на аукціоні. 750, 00 доларів США коштували послуги компанії. Інвойс на придбання автомобіля виписував відповідач 2.

Водночас, допитані в судовому засіданні свідки зазначених вище обставин не підтвердили.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження та обставина, що відповідач 1 ТОВ «БЕСТ АЦ» як комісіонер зобов`язаний нести перед позивачем ОСОБА_1 як комітентом відповідальність за невиконання свої зобов`язань третіми особами, а саме іноземними юридичними особами Atlantic Express Corp.2 та INTERTRADE INC, на рахунки яких позивач перераховував грошові кошти.

При цьому, позивачем також не доведено тієї обставини, що відповідач 2, ОСОБА_4 , отримав грошові кошти в розмірі 2000, 00 доларів США без достатньої правової підстави чи того, що підстава, на якій грошові кошти були отримані, згодом відпала.

З огляду на зазначене, позивачем, в розумінні ст. 12, 81 ЦПК України, не надано, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення грошових коштів з відповідача 1 на користь позивача в сумі 416 379, 50 грн., та наявність підстав для стягнення грошових коштів з відповідача 2 на користь позивача в сумі 52 540, 00 грн.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 1212 ЦК України, кодексу України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бест АЦ», ОСОБА_4 , про стягнення коштів.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення 10.08.2020.

Суддя: