Ухвала суду № 91454974, 07.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-з/760/320/20

В справі № 760/11609/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, треті особи: Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України, Правління Фонду соціального страхування України про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить:

- визнати дії відповідача щодо її звільнення з займаної посади виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - протиправними і незаконними;

- визнати незаконною та скасувати пункт 6 Постанови правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 «Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України»;

- визнати незаконним та скасувати наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України № 3к від 24 квітня 2020 року;

- поновити її на посаді (роботі) виконуючого обов`язки заступника директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з моменту незаконного звільнення;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2020 року до дня подання позову 22 травня 2020 року, що становить 44 362, 42 гр.

03 вересня 2020 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову і просить:

- заборонити відповідачу, будь-яким його органам управління приймати будь-які рішення та/або вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання постанови правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року за № 5 до набрання рішенням у справі законної сили;

- заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, обласним, Київській, Севастопольський міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, приватним та державним нотаріусам, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) проводити реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, щодо скасування, зміни реєстраційний дій та записів стосовно зміни керівника (відомостей про керівника) та підписантів Фонду соціального страхування України до набрання рішенням по справі законної сили.

Посилається на те, що предметом позову, на забезпечення якого подається дана заява, є визнання незаконними та скасування розпорядчих документів щодо її звільнення.

Оскаржувані нею розпорядчі документи індивідуальної дії щодо звільнення з посади, в тому числі Постанова правління Фонду соціального страхування України від 22 квітня 2020 року № 5 «Про створення тимчасової комісії Фонду соціального страхування України», є незаконною та підлягає скасуванню, а її виконання може істотно ускладнити ефективний захист, поновлення її порушених прав.

В зв`язку з цим на час розгляду позовної заяви з метою гарантування реальної можливості захистити права, беручи до уваги той факт, що невжиття заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав, оскаржувана постанова Правління Фонду не повинна виконуватися.

Вважає, що зазначений вид забезпечення позову є абсолютно співмірним та адекватним позовним вимогам, та забезпечить реальну можливість подальшого ефективного захисту та поновлення її порушених прав.

У зв`язку з зазначеними обставинами, просить задовольнити заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

З точки зору закону заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини конкретної справи.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Положеннями Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник, якого було незаконно звільнено, повинен бути поновлений на роботі.

Виходячи з цього, суд вважає, що твердження позивачки, викладені в заяві щодо того, що незастосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи утруднити виконання рішення суду про поновлення її на роботі, є безпідставними, оскільки порядок відновлення її трудових прав у разі ухвалення судом відповідного рішення визначений КЗпП України.

Враховуючи викладене вище, предмет спору, оцінюючи співмірність вимог позивача з заявленими нею заходами забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст.149-153 Цивільного процесуального кодексу України,суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л. А. Шереметьєва