Ухвала суду № 91453395, 10.09.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

10.09.2020

Провадження № 2/331/72/2020

ЄУН 331/407/19

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Антоненко М.В.,

при секретарі Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю « Авто – Статус», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору комісії купівлі – продажу автомобіля та скасування реєстрації транспортного засобу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться вищезазначена справа.

На стадії підготовчого провадження позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід судді Антоненко М.В.

Заяву обґрунтовано тим, що дії судді Антоненко М.В. з прийняття, як на думку заявника, незаконної ухвали від 24.04.2019 року про відмову в забезпеченні позову, яка була скасована судом апеляційної інстанції, свідчать про порушення прав позивача та істотно ускладнює чи навіть унеможливити виконання рішення суду. Крім цього, позивач вказує на тривалий час розгляду цивільної справи суддею, що викликає сумніви в його неупередженості та об`єктивності при розгляді даної справи.

В суді позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 вимогу про відвід судді Антоненко М.В. з підстав, викладених по тексту заяви, підтримали та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти заяви заперечувала, вважала, що відсутні законні підстави для відводу судді.

За змістом частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, неупередженість судді при розгляді справи презюмується, що відображено у рішеннях по справах «Гаусшильдт проти Данії», « Мироненко та Мартиненко проти України».

Для цілей пункту першого статті шостої Конвенції питання безсторонності судді має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, Європейським судом визначено про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі « Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається. Серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( « Фей проти Австрії від 24 лютого 1993 року. п.п.27ґ.28 та 30 ; « Ветштайн проти Швейцарії» № 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства від 10 червня 1996 року, п.38).

Аналіз тверджень заявника, у своїй сукупності, призводить до висновку, що вони не відповідають дійсності, оскільки я, як суддя дію у відповідності до вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України, ст. 6 Конвенції « Про захист прав людини та основоположних свобод», вимог чинного цивільного процесуального законодавства. Всі мої процесуальні дії по справі спрямовані на чітке дотримання вимог Закону України « Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України, вищенаведених норм Конвенції.

Всі мої процесуальні дії, як головуючого у цій справі, не містять тих суб`єктивних та об`єктивних критеріїв, на які вказує усталена практика Європейського суду з прав людини, які б могли свідчити про мою упередженість та необ`єктивність при розгляді даної справи.

Проте, як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах « Микаллеф проти Мальти» від 15 січня 2008 року, «Мезранич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

А тому, з метою підвищення авторитету судової влади та щоб у майбутньому не викликати у учасників процесу сумнівів у безпристрасності та об`єктивності суду під час розгляду цієї справи , вважаю за необхідне відвід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36,39,40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Антоненко М.В. - задовольнити.

Передати справу для її подальшого розподілу у відповідності до статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : М.В. Антоненко