Рішення № 91453370, 10.09.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/1243/20

Провадження № 2 /331/974/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Жукової О.Є.

за участю секретаря -Качан К.К.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до кредитного договору № б/н 02.02.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах визначених «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку».

Банк виконав свої зобов`язання перед позичальником, надавши кредит в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань за вказаним договором, відповідач не виконував умови договору, в зв`язку з чим станом на 17.03.2020 року утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 751,13 грн., яка складається з наступного: 9796 гривень 67 копійки - заборгованість за тілом кредита, заборгованість за відсотками нарахованими на кредит згідно ст. 625 ЦК України - 3195 гривень 60 копійок, нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 3195 гривень 60 копійок, пеня- 2485 гривень 00 копійок, 500 гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина), 773 гривень 86 копійок - штраф- процентна складова. Просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 16 751,13 гривень .

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін .

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач , належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав , в зв`язку з чим на підставі ч.2 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.02.2009 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг, до ПАТ КБ «Приватбанк» була подана анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідно до умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок в національній валюті України та встановлено ліміт кредитування у розмірі 200 гривень, який згодом було змінено.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н .

Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони також погодили умови сплати процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне невиконання зобов`язання, а також погодили, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. та 5 % від суми заборгованості.

Із зазначеної анкети та довідки про умови кредитування з використання кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, які підписані відповідачем, вбачається, що сторони погодили розмір кредитного ліміту та відповідальності у вигляді неустойки (пеня,штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми.

Відповідачем вимоги договору не виконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі не повернуто, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, у розмірі 16 751,13 грн., яка складається з наступного: 9796 гривень 67 копійки - заборгованість за тілом кредита, заборгованість за відсотками нарахованими на кредит згідно ст. 625 ЦК України - 3195 гривень 60 копійок, нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 3195 гривень 60 копійок, пеня- 2485 гривень 00 копійок, 500 гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина), 773 гривень 86 копійок - штраф- процентна складова.

Відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів.

Визначаючи розмір боргу, суд виходить з розрахунку, який надано Банком, оскільки відповідачем цей розрахунок не спростований і свій не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, Банк, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 9796,67 гривень, пені в розмірі 2485,00 гривень , просить стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом нарахованими згідно ст. 625 ЦК України , у розмірі 3195 гривні 60 коп.

Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць (30% річних ) між сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем анкета-заява.

Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов`язань у підвищеному розмірі виходячи з 86,4 % .

Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що станом на 17.03.2020 року відповідач не має заборгованості зі сплати заборгованості за нарахованами відсотками , натомість позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача суми відсотків згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки відповідно ст. 625 ЦК України на рівні 86,4 % річних .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки згідно ст. 625 ЦК України , неузгодженої належним чином, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафів , суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.

У той самий час, умовами цього договору передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення: порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов`язанню, передбаченому договором більш ніж на 120 днів .

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15).

З мотивів, викладених вище, суд приходить до висновку, що вимоги банку про стягнення штрафів у розмірі 500,00 грн. фіксована частина, 773,86 грн. штраф (процентна складова), не підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, стягнувши з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1541,15 гривень.

Керуючись ст. ст. 611, 629, 1049,1050 ЦК України, ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК " ( місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського , буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 9796 гривень 67 копійок , пеню - 2485 гривень 00 копійок , а всього - 12 281 гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК " ( місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського , буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1541 гривня 15 копійок .

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою

Повний текст судового рішення складений 10 вересня 2020 року.

Суддя:

10.09.2020