Рішення № 91453092, 03.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4838/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи її, що 05.04.2006 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір № ML-800/029/2006, згідно якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 31400,00 дол. США.

З метою додаткового забезпечення повного та своєчасного виконання ОСОБА_1 його зобов`язання за кредитним договором № РML-800/029/2006 між Кредитором та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №PML-800/029/2006 предметом якого є нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

30.06.2009 року, ЗАТ «ОТП Банк» змінив свою назву на ПАТ «ОТП Банк» без створення нової організаційно-правової форми.

26.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н та договір відступлення права вимоги №б/н. Згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло зобов`язання за кредитним договором № ML-800/029/2006 від 05.04.2006 року та договором іпотеки № РML-800/029/2006 від 05.04.2006 року.

В порушення умов кредитного договору відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 19.03.2019 року становить 300 199,88 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 171 930,74 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 55 157,17 грн. та заборгованість по пені – 73 111,97 грн.

Вказує, що розмір заборгованості вже визначений рішенням Ужгородського міськрайонного суду (судовим наказом) від 22.09.2009 р., що мало місце часткове стягнення суми боргу.

За таких обставин, позивач просить, з метою стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-800/029/2006, від 05.04.2006 р. в сумі 300 199,88 грн., звернути стягнення на майно, а саме на: нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом укладанням договору купівлі-продажу з будь якою особою – покупцем шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» за початковою ціною реалізації предмета іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна зробленої суб`єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Надати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо нерухомого майна певні права, а саме: підпису договору купівлі-продажу в якості продавця; отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних держаних органах, органах місцевого самоврядування, установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування; здійснення будь-яких платежів за продавця; отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстрації правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; проведення будь-яких дій в органах Державної реєстраційної служби, необхідних для реєстрації речових прав, що виникають з цього рішення суду та із договору іпотеки № РML-800/029/2006 від 05.04.2006 року; проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови; отримання будь-яких необхідних документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, тощо; можливості здійснення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. На період до реалізації предмету іпотеки за рішенням суду, зобов`язати ОСОБА_1 передати нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та надати право на заміну замків, охоронних пристроїв та обладнання; отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду; укладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна; отримання орендних, будь-яких інших платежів з управління предметом іпотеки з направлення їх на погашення заборгованості за Кредитним договором № ML-800/029/2006 від 05.11.2006 року та стягнути судові витрати.

Згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Згідно даної ухвали відповідачу встановлений строк не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали для подання відзиву на позов.

У судове засідання позивач - представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не з`явився, однак надав суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги. В заяві зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в т.ч. шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб сайті судової влади України, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Відзиву у визначений судом строк відповідач не надіслав. Згідно з ч.8 ст.178ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 05.04.2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МL-800/029/2006, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 31 400,00 дол. США. строком до 05.04.2021 р.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 05.04.2006 р. між АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки № PМL-800/029/2006, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Житко О.І., реєстровий № 792. Предметом договору іпотеки є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням позачергових Загальних Зборів Акціонерів від 09.10.2006 року Банк змінив свою назву з Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна» на Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк». З метою приведення Статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року №514-VI та згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 23.04.2009 року (Протокол №53) Банк змінив свою назву з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

26.11.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» прийнято права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № МL-800/029/2006.

Також, 26.11.2010 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийнято права вимоги за договором іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PМL-800/029/2006.

22.09.2009 року Ужгородським міськайонним судом було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № ML-800/029/2006 від 05.11.2006 року в розмірі 311 215,13 грн., судовий збір в розмірі 850 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Однак судом встановлено, що сума заборгованості за кредитним договором не погашена, станом на 19.03.2019 р. заборгованість відповідача за кредитним договором № ML-800/029/2006 від 05.11.2006 року становить 300 199,88 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту – 171 930,74 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 55 157,17 грн. та заборгованість по пені – 73 111,97 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 кредитного договору сторони наступним прийшли до згоди, що в якості забезпечення всіх своїх зобов`язань за цим договором позичальник керуючись положеннями чинного законодавства та умовами цього договору, зобов`язується передати чи/та забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку банку предмет іпотеки, що перебуває у власності позичальника чи/та майнового поручителя.

Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Підпунктом 6.2. договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій кількості, у такій валюті і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов`язань за ст. 5 цього договору; інших обставин передбачених чинним законодавством України.

10.08.2018 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-800/029/2006 від 05.11.2006 року.

Дана вимога відповідачем залишена поза увагою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 612 ч. 1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих внаслідок порушення умов цього договору та умов кредитного договору, витрати на здійснення оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, які поніс іпотекодержатель.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку» реалізація майна за рішенням суду може проводитися шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

В свою чергу ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Наведені положення Закону України «Про іпотеку» встановлюють право іпотекодержателем звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів, незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні).

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р. передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та надані докази, здійснивши аналіз норм матеріального та процесуального права, виходячи з фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, позивачу слід надати дозвіл на звернення стягнення на предмет іпотеки.

В частині заявлених позивачем вимог про передачу йому в управління предмету іпотеки, шляхом надання права: заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання; б) отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду; укладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна; г) отримання орендних, будь-яких інших платежів з управління предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за Кредитним договором № МL-800/029/2006 від 05.04.2006 р., то суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Таким чином, передання на підставі рішення суду предмета іпотеки іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації відповідно до положень ч.1 ст.34 Закону України «Про іпотеку» є правом, а не обов`язком суду, при цьому необхідність застосування таких заходів повинна бути обґрунтованою.

Cуд також виходить з того, що позивачем не доведена необхідність вчинення таких дій, не надано доказів, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач буде вчиняти дії, які зроблять неможливим проведення дій для реалізації іпотечного майна, а тому відмовляє у задоволенні вимог в цій частині.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід задовольнити, а в іншій частині позовних вимог, слід відмовити.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 6423,99 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 16, 509, 525, 526, 530, 575, 589, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7, 33-35, 38, 39, 41, 43 Закону України «Про іпотеку» суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задоволити частково.

У погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-800/029/2006 від 05 квітня 2006 р. у розмірі 300 199,88 грн., яка складається із тіла кредиту – 171 930,74 грн., суми відсотків за користування кредитом – 55 157,17 грн., суми пені – 73 111,97 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки № РМL-800/029/2006 від 05 квітня 2006 р., а саме на: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» з правом підпису договору купівлі-продажу в якості продавця, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних держаних органах, органах місцевого самоврядування, установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрації правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведення будь-яких дій в органах Державної реєстраційної служби, необхідних для реєстрації речових прав, що виникають з цього рішення суду та із договору іпотеки № PML-800/029/2006 від 05 квітня 2006р., проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, отримання будь-яких необхідних документів, довідок, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної влади, місцевого самоврядування, нотаріату, можливості здійснення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки..

Початкову ціну предмета іпотеки встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 6423,99 грн. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 08.09.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк