Рішення № 91450204, 09.09.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1503/20

номер провадження 2/695/1070/20

09 вересня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю: секретаря - Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить:

-розірвати шлюб, укладений між позивачкою та відповідачем, зареєстрований 06.03.2008 у Гельмязівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області за актовим записом № 1;

-стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня подання заяви до суду і до повноліття сина.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, втрачено почуття любові, у зв`язку з чим подальше збереження сім`ї вважає неможливим. Строк на примирення не потрібен. На даний час спільного господарства не ведуть, сім`я носить формальний характер, подружні стосунки не підтримують. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спору про майно та місце проживання дитини не має.

Ухвалою від 17.07.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи на 09.09.2020 о 16 год. 30 хв.

Позивачка в судове засідання не прибула, надавши до початку судового засідання заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує повністю, просить суд після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 » та розглянути справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибув, надав до початку судового засідання заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.03.2008, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Гельмязівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області за актовим записом № 1, після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, на примирення не згодні.

Згідно із ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, та примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 18 , ст.51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст.110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

З`ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, сімейних відносин сторони не підтримують, вони не пов`язані спільним побутом та бюджетом, взаємні почуття між ними втрачені і примирення між сторонами неможливе, разом не проживають, як сім`я. Крім того, на думку суду, подальше перебування їх у шлюбі буде шкодити їхнім інтересам.

Частиною третьою статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. При розгляді справ про розірвання шлюбу суд має встановлювати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, можливість збереження шлюбу в подальшому.

У частині 2 ст. 112 СК України зазначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином на підставі викладеного вище, та враховуючи, що судом встановлено, що сімейні відносини у сторін не склалися, між ними відсутнє взаємопорозуміння, тому на думку суду, збереження шлюбу суперечило б інтересам обох, а тому їх шлюб, на підставі ст.ст. 110-112 СК України, необхідно розірвати.

За змістом частини другої статті 114, статті 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, повинно бути зареєстроване в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та постановлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зазначає про таке.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.07.2008, виданого Гельмязівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Нормами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що дитина виховуються позивачкою і потребує матеріальної допомоги, відповідач працездатний, у зв`язку з чим може надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Оцінивши надані докази в сукупності та з урахуванням того, що відповідач добровільно не надає належної та достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини, а також визнання ним позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону та не передбачає зазначення гарантованого мінімального розміру аліментів.

Отже позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Частиною 1 ст.430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір в сумі 840,80 грн та в дохід держави судовий збір у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 263, 265, 430 ЦПК України, та ст.ст. 110, 112, 180, 182 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06.03.2008 у Гельмязівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області за актовим записом № 1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_1 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000.00 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду з 25.06.2020 і до досягнення сином повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. у дохід держави, який сплатити на рахунок: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UА908999980313111256000026001; Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Середа Л.В.