Ухвала суду № 914491, 03.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            03 квітня 2007 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Співака В.І.

суддів                                                             Білуги С. В.

                                                                       Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                                                  Заїки М.М.

            при секретарі Проценко О. О.,

            розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року у справі за позовом державного підприємства «Нікопольський трубний завод» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

                                                                  в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ДП «Нікопольський трубний завод» звернулося до суду із позовом до Нікопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підприємством "Нікопольський трубний завод" було укладено договір комісії №27/09/183/320 від 18 вересня 2003 року з ПП "Металопром", у відповідності до якого позивач (комітент) передає, а ПП "Металопром" (комісіонер) приймає на комісію продукцію в асортименті, кількості, за ціною та іншими характеристиками, які визначаються специфікаціями до договору, з метою її продажу нерезидентам України.

Комісіонером було здійснено продаж труб на суму 1500757,36 гривень на адресу американської фірми "R.S.N. & F/ LLC" (Вайомінг, США) згідно вантажної митної декларації №105112 від 28 листопада 2003 року на умовах DDUмісто Таллін.

Про виконання вищевказаного договору комісії ДП "Нікопольський трубний завод" 25 грудня 2003 року отримано від комісіонера звіт, згідно якого повідомлено про продаж продукції.

Крім того, позивачем 20 січня 2004 року було укладено договір комісії №4/01 з ПП "Металлопром", на підставі якого комісіонером було здійснено продаж труб на суму 249886,99 гривень на адресу американської фірми "R.S.N. & F/ LLC" (Вайомінг, США) згідно вантажної митної декларації №70301/4/101801 від 19 квітня 2004 року на умовах DDUмісто Таллін.

За результатами проведення невиїзної документальної перевірки підприємства Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні придбання (виробництва) трубної продукції та її наступному продажі фірмі "R.S.N. & F/ LLC" (США, штат Вайомінг) через комісіонера - ПП "Металопром" міста Маріуполь за період фінансово-господарської діяльності з 1 січня 2003 року по 1 квітня 2005 року був складений Акт №20/260.32289481 від 20 травня 2005 року з якого було зроблено висновок про порушення з боку позивача підпункту 6.2.1 пункта 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині застосування 0% ставки з оподаткування податку на додану вартість у зв'язку з експортом продукції на адресу корпорації "R.S.N. & F/ LLC" (США, штат Вайомінг), оскільки вантажні митні декларації не були оформлені належним чином.

Зазначений висновок відповідач зробив на підставі листа від 15 березня 2005 року №28/143/001/05/239 отриманого від відділу НЦБ Інтерполу УМВС України у Дніпропетровській області, згідно якого корпорація "R.S.N. & F/ LLC" (США, штат Вайомінг) має статус такої, яка припинила існування з 11 травня 1999 року у зв'язку із застосуванням санкцій за порушення податкового законодавства США.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем видане податкове повідомлення-рішення №0000212640/0/19672 від 23 травня 2005 року, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 903779,66 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на пункт 6.1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до підпункта 6.2.1 пункта 6.2 статті 6 вищевказаного Закону податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податків за межі митної території України.

Відповідно до вимог цього ж Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами вірно зроблено висновок, що право у позивача на застосування нульової ставки з податку на додану вартість виникло на підставі вантажно митної декларації №70301/4/101801 від 19 квітня 2004 року, №70301/4/107696 від 27 травня 2004 року, №105112 від 28 листопада 2003 року.

Правочини, згідно з якими було імпортовано трубну продукцію у порядку, передбаченому законодавством недійсними не визнані, реально виконані сторонами, а за експортовану продукцію позивачем отримані грошові кошти.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                                  у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2006 року у справі за позовом державного підприємства «Нікопольський трубний завод» до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

            Головуючий                                                                       Співак В. І.

             Судді                                                                                     Білуга С. В.

                                                                                                         Гаманко О. І.

                                                                                                         Загородній А. Ф.

                                                                                                         Заїка М. М.

З оригіналом згідно                          суддя                                    ГаманкоО. І.