Постанова № 9144802, 19.03.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

№ 2-а-3005/09/227/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2009 р.

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

судді Фелонюк Д.Л.

при секретарі судового засідання Буяновській М. С. за участю прокурора відділу облпрокуратури: Шкадько В.В.

представника позивача: Ковальчук В.О.- за довіреністю від 10.12.2008 року № 7790/08 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута до закритого акціонерного товариства «Славутська суконна фабрика» про стягнення 56990, 50 грн.

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута 56990, 50 грн. заборгованості по страхових внесках за серпень-листопад 2008 року. В підтвердження позовних вимог подав копії розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, які подавались відповідачем до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута, розрахунок суми позову, картки особового рахунку платника, корінець вимоги про стягнення заборгованості.

Прокурор відділу облпрокуратури, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують у повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, обгрунтовуючи наданими в матеріали справи доказами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду разом із повісткою, копією позовної заяви з додатками направлені за адресою, за якою зареєстрований відповідач (згідно реєстру поштових відправлень).

Згідно ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які не прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне вирішити дану справу по суті відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України на основі наявних у ній доказів. Розглядом наданих матеріалів справи встановлено:

Закрите акціонерне товариство «Славутська суконна фабрика» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Славутської міської ради 22.11.1994р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - довідка № 784 головного управління статистики у Хмельницькій області, згідно ст. ст. 1, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Станом на 19.01.2009р. у відповідача утворилась заборгованість перед управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута в розмірі 56990, 50 грн. по страхових внесках за серпень-листопад 2008р., що підтверджується розрахунками сум страхових внесків на загальнообв'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за серпень-листопад 2008р., картками особового рахунку платника, розрахунком суми позову.

Позивачем, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виставлена відповідачу вимога від 05.01.2009р. про сплату 153387, 22 грн. заборгованості, яка надіслана та отримана відповідачем (відповідно до поштового повідомлення).

Оскільки заборгованість в сумі 56990, 50 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, прокурором в інтересах держави в особі позивача подано позов до суду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закону), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно п.1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.6 ст. 17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.6 ст. 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ст. 106 зазначеного Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Судом зважається на те, що відповідачем подавались до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута розрахунок суми страхових внесків, в якому самостійно визначалися суми страхових внесків, вимога про стягнення заборгованості у визначеному законом порядку не оскаржувалась та не скасована, доказів про сплату заборгованості суду не подано.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Тому суд вважає, що позивач обгрунтовано просить стягнути з відповідача суму заборгованості.

За таких обставин позов заявлений обгрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута до закритого акціонерного товариства «Славутська суконна фабрика» про стягнення 56990, 50 грн. задоволити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Славутська суконна фабрика» (м. Славута, вул. Кірова 1, код 00307081) на користь управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута (м. Славута, вул. Козацька 2, код 14149763) заборгованість по страхових внесках в розмірі 56990, 50 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 50 коп.)

Згідно ст. ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.