Рішення № 91447387, 02.09.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/5185/20

Провадження №2/428/1849/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Голуб Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьк Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовними заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі - ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 01.11.2017 року позивач припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 27323,51 грн. Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 16.10.2018 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 27323,51 грн. Вказану заборгованість відповідачем було погашено 15.06.2020 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2017 року по 15.06.2020 року становить 146100,16 грн. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на його користь зазначений середній заробіток за час затримки розрахунку та судові витрати в сумі 1461 грн.

ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_2 зазначив, що 12.03.2018 року позивач припинив трудові відносини з відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з ним повного розрахунку, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 22835,91 грн. Сєвєродонецьким міським судом Луганської області 20.06.2018 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 22835,91 грн. Вказану заборгованість відповідачем було погашено 15.06.2020 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.03.2018 року по 15.06.2020 року становить 162008,88 грн. Просив суд стягнути з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на його користь зазначений середній заробіток за час затримки розрахунку та судові витрати в сумі 1620,09 грн.

30.06.2020 року судом постановлено ухвалу про об`єднання позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» в період з 12.05.2015 року по 01.11.2017 року.

Трудові відносини були припинені за власним бажанням ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 27323,51 грн., про стягнення якої 16.10.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.

Повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 був проведений 22.05.2020 року, що підтверджується копією виписки з карткового рахунку позивача від 15.06.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 був звільнений 01.11.2017 року, в день звільнення він знаходився на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, коли позивачу було сплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату, в повному обсязі, тобто за період з 02.11.2017 року по 21.05.2020 року, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок).

Водночас, визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день проведення фактичного розрахунку, суд враховує, що позивач ОСОБА_2 був звільнений 12.03.2018 року, в день звільнення він знаходився на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, коли позивачу було сплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату, в повному обсязі, тобто за період з 13.03.2018 року по 14.06.2020 року, включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі №6-195цс134.

Середньогодинна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 28,01 грн., а середньомісячне число робочих годин - 167,5 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 10.10.2018 року №37260.

Загальна кількість робочих годин за період з 02.11.2017 року по 21.05.2020 року, включно, становить 5132 год., яка складається з кількості робочих годин за 21 робочий день затримки у листопаді 2017 року (167,5 год. : 22 робочих дні у листопаді 2017 року х 21 робочий день затримки = 159,9 год.), за 29 повних місяців затримки з грудня 2017 року по квітень 2020 року (167,5 год. х 29 місяців = 4857,5 год.) та за 13 робочих днів затримки у травні 2020 року (167,5 год. : 19 робочих днів у травні 2020 року х 13 робочих днів затримки = 114,6 год.).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 становить 143747,32 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 28,01 грн. х 5132 год. = 143747,32 грн.), яка розрахована судом без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, середньогодинна заробітна плата позивача ОСОБА_2 становить 35,97 грн., а середньомісячне число робочих годин - 164 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» від 19.06.2020 року №39564.

Загальна кількість робочих годин за період з 13.03.2018 року по 14.06.2020 року, включно, становить 4447,1 год., яка складається з кількості робочих годин за 14 робочих днів затримки у березні 2018 року (164 год. : 21 робочий день у березні 2018 року х 14 робочих днів затримки = 109,3 год.), за 26 повних місяців затримки з квітня 2018 року по травень 2020 року (164 год. х 26 місяців = 4264 год.) та за 9 робочих днів затримки у червні 2020 року (164 год. : 20 робочих днів у червні 2020 року х 9 робочих днів затримки = 73,8 год.).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 становить 159962,19 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 35,97 грн. х 4447,1 год. = 159962,19 грн.), яка розрахована судом без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

При цьому суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, в якій зазначено наступне.

«77. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

78. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

81. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

82. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

83. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

84. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

85. Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

86. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

87. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

91. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні».

Суд вважає, що на день звільнення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існувало об`єктивних обставин, що перешкоджали провести розрахунок. Доказів на підтвердження протилежного відповідач не надав. У зв`язку з цим відсутні підстави для звільнення відповідача від передбаченого ст. 117 КЗпП України обов`язку виплатити позивачам середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд також враховує очевидну не співмірність заявлених позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог про стягнення сум середнього заробітку в розмірі 146100,16 грн. і 162008,88 грн., відповідно, із сумами заборгованості по заробітній платі в розмірі 27323,51 грн. і 22835,91 грн., відповідно, які не були виплачені в день звільнення позивачів з роботи, та вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості можливим відшкодувати позивачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 27323 грн. і 22835 грн., відповідно, (без утримання податків й інших обов`язкових платежів), що фактично дорівнює розмірам заборгованості по заробітній платі.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 273,21 грн. та 228,43 грн., відповідно.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.11.2017 року по 21.05.2020 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів в сумі 27323 (двадцять сім тисяч триста двадцять три) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 273 (двісті сімдесят три) грн. 21 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.03.2018 року по 14.06.2020 року, включно, визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів в сумі 22835 (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 43 коп.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33270581.

Суддя Ж.І. Кордюкова