Ухвала суду № 91447192, 04.09.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

415/5439/20

2/415/1346/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Луньова Д.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення грошових коштів належних до сплати, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 в якій позивач просить суд:

- визнати незаконним наказ № 77-к від 11 серпня 2020 року, щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності;

- визнати незаконним запис у наказі про звільнення № 11-к від 12 серпня 2020 року в частині підстав для звільнення «за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України»;

- визнати незаконним напис у трудовій книжці позивача № 23 від 12 серпня 2020 року в частині запису «звільнена за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків ч. 1 ст. 40 КЗпП України»;

та зобов`язати відповідача:

- внести зміни до наказу про звільнення № 11-к від 11 серпня 2020 року в частині підстави для звільнення, в наступній редакції «звільнити ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового/колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України»;

- внести зміни у трудову книжку позивача в частині визначення підстав для звільнення «у зв`язку з невиконанням законодавства про працю, умов трудового/колективного договору за ч. 3 ст. 38 КзпП України»;

- стягнути з відповідача компенсацію в порядку ст. 44 КЗпП України в сумі 24 675,78 грн.;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 8 225,26 грн.;

- зобов`язати відповідача обрахувати та сплатити середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з дня звільнення та по день прийняття рішення судом по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просить зокрема і стягнути з відповідача компенсацію в порядку ст. 44 КЗпП України, моральну шкоду та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день ухвалення рішення по справі. Вказані вимоги не відноситься до вимог про поновлення на роботі чи стягнення заробітної плати, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільнені від сплати судового збору.

Так, структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки при розрахунку та компенсація в порядку ст. 44 КЗпП України, носять одноразовий характер та за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на дані вимоги позивача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Крім того, позивач не є звільненим від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди.

Окрім того, слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Отже, у даній справі позивач не звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації в порядку ст. 44 КЗпП України та про відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, таким законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пп. 1.2. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Ціна позову у позовах, що складаються з кількох самостійних позовних вимог, - загальною сумою всіх вимог (п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Ціна позову зазначена позивачем у розмірі 41 126,30 грн. Однак, в прохальній частині визначено моральна шкода - 8 225,26 гривень, компенсація в порядку ст. 44 КЗпП України – 24 675,78 гривень, розмір середнього заробітку позивачем не розрахований.

Тобто позивачем невірно визначено ціну позову.

Таким чином, за подання даної позовної заяви позивач має визначити ціну позову та сплатити належну суму судового збору за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: УК у м. Лисичанcьку/м.Лисичанськ/22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37800278

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA578999980313141206000012051

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: судовий збір.

До позову не додано ніяких клопотань про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Порядок сплати судового збору визначено ст. 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду документ, що підтверджує його сплату.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для можливості усунення її недоліків.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5 про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення грошових коштів належних до сплати - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Д.Ю. Луньова