Вирок № 91446574, 10.09.2020, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/50/20

Провадження № 1-кп/391/30/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2020 р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,

за участю прокурора Третьякової О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120180000200 від 04.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України, уродженця с.Живанівка, Компаніївського району Кіровоградської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, працюючий зварювальником Компаніївського коледжу ветеринарної медицини БНАУ, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 01 жовтня 2019 року близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи біля магазину «Міраж», який розташований в селищі Компаніївка Кіровоградської області по вул.Перемоги, 239 Н/1, в останнього виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 , діючи умисно кулаком правої руки наніс один удар в ділянку голови та один удар в ділянку грудної клітки зліва ОСОБА_2 , після чого той впав на підлогу. Коли ОСОБА_2 перебував на підлозі ОСОБА_1 ногами наніс ще не менше двох ударів ОСОБА_2 , в ділянку ребер справа та в подальшому припинив наносити тілесні ушкодження ОСОБА_2 . Зазначені тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 675 від 29.11.2019 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які утворились від не менш двох травматичних впливів та могли утворитися 01.10.2019.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, суду пояснив, що дійсно 01 жовтня 2019 року близько 20 години 30 хвилин між ним та потерпілим відбувся конфлікт з зазначених в обвинувальному акті обставин, але в подальшому того ж дня примирився з потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні надав покази про обставини події - 01 жовтня 2019 року близько 20 години 30 хвилин, він перебував біля магазину «Міраж», а саме в палатці біля цього магазину. В той час там відпочивав - пив каву та грав в карти. Одним із партнерів по картах був батько обвинуваченого. З власної ініціативи батько обвинуваченого вирішив пригостити його та інших гравців напоями, але несподівано з`явився обвинувачений ОСОБА_1 та почав конфліктувати з цього приводу і в подальшому наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами. Зазначає, що з обвинуваченим примирився, але просить задовольнити заявлений ним цивільний позов оскільки ним витрачались кошти на лікування, щодо виду та міри покарання підтримує позицію прокурора.

Дане кримінальне провадження розглянуто судом згідно вимог ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та потерпілий розуміють зміст цих обставин, позиція є добровільною.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме в нанесені умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачений у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, встановлена і доведена та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 50 КК України, враховуючи, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, враховує наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, класифікується як нетяжкий;

- особу винуватого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку лікаря-нарколога, на утриманні має двох малолітніх доньок, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, примирення з потерпілим та вибачення перед ним, наявність обставини, що обтяжує покарання - судом не встановлено.

При прийнятті рішення щодо призначення покарання, суд також приймає до уваги досудову доповідь, формалізовану інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_1 від 04.08.2020, отриману від інспектора Компаніївського РС пробації ОСОБА_3 , яка містить соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно якої, обвинувачений має наміри до подальших позитивних змін. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без позбавлення волі та не становить високої небезпеки для суспільства.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 такий вид покарання, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Прокурор Компаніївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Третьякова О.В підтримала цивільний позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Потерпілий ОСОБА_2 позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримав в повному обсязі

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_2 , визнав частково. В частині стягнення моральної шкоди зазначив, що визначена потерпілим ОСОБА_2 сума моральної шкоди в розмірі 30 000 грн для нього є непосильною оскільки він отримує мінімальний розмір заробітної плати має на утриманні двох малолітніх дітей та дружина, яка не працює.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно довідки КНП Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради від 21.02.2020 встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в торакальному відділенні 12 ліжкоднів з 04.10.2019 по 16.10.2019, загальна вартість лікування по фактичним витратам без вартості медикаментів придбаних хворим за власні кошти, враховуючи вартість 1 ліжкодня, склала 8 188,44 грн.(а.с.11)

Частиною 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Враховуючи викладене цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 8 188,44 грн підлягає до задоволення.

Судом було детально досліджено обставини цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином і на підставі встановлених обставин суд дійшов висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2416,00 грн. потерпілий посилається на те, що в зв`язку з протиправними діями обвинуваченого йому заподіяно тілесні ушкодження. Через неправомірні дії ОСОБА_1 , вчинені щодо ОСОБА_2 , потерпілий ніс майнову шкоду, яка полягає у витратах на придбання медикаментів на лікування, що підтверджуються чеками на загальну суму 2416,00 грн, які просить стягнути з обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи викладене суд визнав аргументи потерпілого щодо розміру спричиненої йому майнової шкоди обґрунтованими, та дійшов висновку, що матеріальні збитки підлягають відшкодуванню потерпілому за рахунок обвинуваченого в сумі 2 416,00 грн.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України та у відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України, фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров`я, має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, керуючись ст. 1167, 1168 ЦК України і п. 5, п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 з урахуванням характеру тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, які виразились в тому, що потерпілий переніс стрес, зазнав психологічного болю, який викликаний душевними стражданнями, пов`язаними з завданими тілесними ушкодженнями, втратою заробітку на час лікування, що перебуває в прямому причинному зв`язку з протиправним діянням та нерозривно пов`язано з ним, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, який має на утриманні двох малолітніх дітей. З урахуванням вимог розумності та справедливості, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Витрати на залучення експерта та речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у злочині, передбаченому ч.1 статті 122 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного за цим вироком покарання у виді обмеженням волі строком 1 рік з іспитовим терміном 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов Прокурора Компаніївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Третьякова О.В про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» 8188 грн. 44 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, перерахувавши кошти на рахунок № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», м.Кропивницький, МФО 323583, код ЄДРПОУ 14360570.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід.номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ід.номер НОМЕР_3 ), матеріальну шкоду в сумі 2 416,00 грн та моральну шкоду в сумі 3000,00 грн.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Кропивницького Апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ