Рішення № 91445182, 04.09.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2293/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2020 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.

представника позивача Купар І.Ю.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Оскоми О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду цивільну справу за позовною заявою Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В с т а н о в и в:

Позивач Моторне (Транспортне) Страхове Бюро України звернулися з позовом до Вінницького районного суду Вінницької області до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 травня 2018 року, близько 14 години 10 хвилин, в м. Вінниці по вулиці Максимовича 22а з вини відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода. На дату скоєння цієї пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована не була. Вина відповідача ОСОБА_1 підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 вересня 2018 р. залишеною без змін відповідно до постанови Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2018 р. В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 та за кермом якого знаходився водій також ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/8189246, укладеного із ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», строк дії якого з 24.02.2018 року по 23.02.2019 року. Розмір завданих збитків згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №374Е-05/18 від 31 травня 2018 року, складеного експертом ПП ЕНДЦ «Експертиза» був визначений згідно ст. 29 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, як вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП та складає 62 303 грн. 44 коп. 15 травня 2018 року потерпілий подав до МТСБУ повідомлення та 15 травня 2018 року з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою. 25 травня 2018 року МТСБУ через СК «ВУСО» направило листа відповідачу з пропозицією самостійно врегулювати спір з потерпілим, який він залишив без відповіді. У зв`язку з залученням аварійного комісара МТСБУ понесло витрати на аварійного комісара, яким було здійснено збір документів, огляд транспортного засобу та проведення експертизи на загальну послуг суму 1 300 грн. 00 коп. Так, зазначена шкода особисто винуватцем ДТП відшкодована потерпілій особі не була. Договірних зобов`язань між МТСБУ, потерпілою особою та відповідачем не виникало. В зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. “а” п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ 15 листопада 2018 року здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому в розмірі 51 919 грн. 53 коп., відповідно до Наказу МТСБУ № 10418 від 14.11.2018 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. 62 303,44 грн. (вартість матеріального збитку) – 20% ПДВ = 51 919,53 грн. – страхове відшкодування. 51 919,53 грн. (страхове відшкодування) + 1 300,00 грн. (витрати за послуги експерта) = 53 219,53 грн. – ціна позову. Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Ст. 1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тому, відповідно до ст.1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача. 15 листопада 2018 року МТСБУ направило листа відповідачу з проханням добровільно компенсувати витрати МТСБУ, який вона залишила без відповіді.

В зв`язку із вищевикладеним позивач просить стягнути із відповідача в порядку регресу витрати пов`язані із виплатою страхового відшкодування в сумі 53 219,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.

02.10.2019 року до Вінницького районного суду Вінницької області надійшов відзив від відповідача ОСОБА_1 , з якого вбачається, що відповідачем позовні вимоги не визнаються повністю, в задоволені позову просять відмовити виходячи з наступного. Позивачем, як доказ підтверджуючий розмір завданих збитків ОСОБА_2 був наданий висновок експертного автотоварознавчого дослідження №374Е-05/18 від 31.05.2018, який не відповідає вищевказаним вимогам. Дослідження товарознавця не є належним доказом спричинених збитків.Вказаний висновок містить обмеження щодо достовірності проведеного дослідження: не встановлено час пошкодження складових частин автомобіля (до ДТП. під час ДТП, після ДТП); не перевірена автентичність номерів транспортного засобу з наданими власником документами; не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між ДТП та утворенням пошкоджень автомобіля, його складових частин. З урахуванням вказаного, проведене дослідження не дає категоричного висновку, що шкода, яка була відшкодована позивачем є збитком, який відповідач завдав ОСОБА_2 . Відповідно автотоварознавчого дослідження, висновок якого був наданий позивачем, розрахований матеріальний збиток, заподіяний ОСОБА_2 , власнику автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Однак даний висновок не містить жодних підтверджень, що збитки були спричинені ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка відбулася 14.05.2018 о 16.40 год в м. Вінниця по вул. Максимовича. 22а. Виготовлення вказаного висновку замовлено 25.05.2018, зі спливом 9 днів після ДТП. Автомобіль ОСОБА_2 хоч і був пошкоджений, проте він був на ходу. Вказаний автомобіль міг бути пошкодженим в іншому ДТП чи при інших обставинах. Крім того, огляд пошкодженого транспортного засобу в рамках проведеного дослідження проводився через 15 днів після дорожньо - транспортної пригодиї. 29.05.2018 року, що ставить під сумнів те, що зафіксовані пошкодження спричинені саме відповідачем під час ДТП від 14.05.2018. У протоколі огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2018. який є додатком до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №374Е-05/18 від 31.05.2018, наявні розбіжності з зафіксованими пошкодженнями під час складання протоколу про адміністративні правопорушення серії БД №052933 від 14.05.2018. Зокрема, у протоколі огляду вказано, що спрацювала подушка безпеки. Жодних зазначень про це у протоколі складеному під час оформлення ДТП не має, хоча відпрацювання подушки безпеки є очевидним і для розпізнання такого пошкодження не потрібні спеціальні знання. Згідно п. 5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 після закінчення зовнішнього технічного огляду проводиться перевірка роботи двигуна та інших складників. У разі можливості проведення ходових випробувань (під час руху КТЗ) перевіряється робота складників КТЗ з метою встановлення їх технічного стану. Жодного зазначення про проведення перевірки роботи двигуна та інших складників пошкодженого транспортного засобу, зокрема одометра, висновок автотоварознавчого дослідження не містить. У ремонтній калькуляції №374Е-05/18 від 31.05.2019, яка є додатком до висновку експертного дослідження №374Е-05/18 наявні розбіжності з протоколом огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2018 року та протоколом про адміністративні правопорушення від 14.05.2018. Виконавцем безпідставно розрахована вартість запасних частин та послуг з ремонтних робіт пошкоджених частин автомобіля ОСОБА_2 , які не були пошкодженні внаслідок ДТП від 14.05.2018, зокрема: вартість ремонтних робіт: - зі змінами двох фар (63,00 грн), хоча внаслідок ДТП була пошкоджена лише права фара; заміни пасу безпеки (42,00 грн); датчика повітряної подушки (42,00 грн), сидіння (42,00 грн), блоку повітряної подушки водія (21,00 грн, 63,00 грн, керма (21,00 грн), жодного підтвердження того, що вказані запчастини автомобіля ОСОБА_2 були пошкодженні під час ДТП від 14.05.2018 року немає. Вартість запасних частин: фара ліва 8 175, 89 грн, хоча під час ДТП була пошкоджена права фара; пас безпеки 6 220,08 грн), кермо 22 806,94 грн, повітряна подушка водія 28 011,49 грн. Жодного підтвердження того, що вказані частини автомобіля були пошкоджені під час ДТП від 14.05.2018 року не має. Вказані невідповідності висновку дослідження безпідставно були враховані під час розрахунку матеріальної шкоди, що призвело до збільшення кінцевої вартості збитку завданого ОСОБА_2 . Частина 3 статті 14 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» передбачає обов`язок оцінювача не рідше одного разу в два роки підвищувати кваліфікацію за відповідною програмою. Невиконання цієї вимоги є підставою для зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. До висновку не було додано відповідного підтвердження проходження виконавцем підвищення кваліфікації. Такого підтвердження не містить і картка атестованого судового експерта, яка додана до відзиву.

В судовому засіданні представник позивача захисника-адвоката Купар І.Ю. - позов підтримав в межах заявлених вимог та за підстав вказаних у позовній заяві. Суду додатково показав, що сума збитку складається з виплати за страховим полісом ОСОБА_2 в сумі 51919,53 грн., 1300 грн. оплати за надані послуги з врегулювання за проведення експертного дослідження вартості шкоди, та 1921,00 грн. сплаченого судового збору. Разом сума складає 55 140,53 коп. Просив врахувати, що вина відповідача в скоєному ДТП доводиться постановами суду від 04.09.2018 року, яка була в подальшому залишена в силі постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2018 року. Вартість збитку визначена висновком експертного автотоварознавчого дослідження №374Е-05/18 від 31.05.2018 року, за яким матеріальний збиток складає 62303,44 грн., страхова виплата склала 51919,53 грн. Вимоги позову вважає доведеними та просить їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Оскома О.М. позов не визнали та суду показали, що судом, який розглядав справу за ст.124 КУпАП не було враховано винність дій другого водія - ОСОБА_2 , який рухався з перевищенням швидкості. Апеляційною інстанцією в свою чергу не було взято до уваги висновок автотехнічного дослідження №5436/18-21 від 09.11.2018 року, яким було встановлено відсутність порушень вимог ПДР в діях водія ОСОБА_1 та встановлено наявність порушення вимог ПДР зі сторони ОСОБА_2 . Позов вважають не доведеним, так як розмір шкоди встановлений дослідженням експерта, який не попереджався про кримінальну відповідальність. В зв`язку з зазначеним просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши докази, суд встановив наступне:

Згідно постанови Вінницького міського суду від 04.09.2018 року було встановлено, що 14.05.2018 року о 14:10 год. в м. Вінниця, по вул. Максимовича,22 А, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Фіат» р/н НОМЕР_1 , перед поворотом не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Фольксваген», р/н НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого відбулося пошкодження транспортних засобів. Судом є встановленим, що ОСОБА_1 було порушено п.10.1, 10.4 ПДР України та кваліфіковано його дії за ст.124 КУпАП.

За постановою суду ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та закрито провадження в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.59).

Визначаючись щодо заявлених вимог, та поданих стороною відповідача заперечень проти позову, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При розгляді справи даної справи, суд враховує, що цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова є обов`язковою для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. При цьому, преюдиційними фактами, є факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Враховуючи зазначене, суд враховує, що висновок автотехнічного дослідження №5436/18-21 від 09.11.2018 року , яким було встановлено відсутність порушень вимог ПДР в діях водія ОСОБА_1 було проведено вже після розгляду справи про адміністративного правопорушення, яке відбулося 04.09.2018 року, а за постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01.10.2018 року постанова Вінницького міського суду від 04.09.2018 року була залишена в силі, апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Козачука М.В. залишені без задоволення (а.с.12-13).

Враховуючи зазначене, суд вважає встановленим причинно–наслідковий зв`язок між винними діями ОСОБА_1 та наслідками, що наступили для власника другого автомобіля ОСОБА_2 , у вигляді матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу.

Судом також є встановленим, що за умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/8189246 від 24.02.2018 року ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність на страхову суму в 200 000 грн. (а.с.10) та в подальшому повідомив страхувальника про настання страхового випадку повідомленням про ДТП та заявою від 15.05.2018 року (а.с.8,9).

За наслідками ДТП було складено довідку №3018135388541069В Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області (а.с.11).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст. 36.1. Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно зі ст. 36.2. Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

У разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У виконання вищевказаних нормативних положень за матеріалами ДТП страховиком було порушено страхову справу №50208 та проведено експертно автотоварознавче дослідження №374Е-05/18 від 31.05.2018 року експертом Експертно-науково-дослідного центру Кожушаним В.М. (а.с.17-32). За висновком експерта вартість збитку завданого власнику т/з «Фольксваген Пассат» р/н НОМЕР_2 склала 62 303,44 грн. (а.с.20).

За наслідкам проведеної експертизи ОСОБА_2 , згідно платіжного доручення №1013864 було сплачено 51 919,53 грн. за страховим відшкодуванням (а.с.36). Вартість експертного дослідження склала 1300 грн, що підтверджує відповідне платіжне доручення від 31.07.2018 р. за рахунком №50208 (а.с.14).

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами зокрема статей 1187,1188 ЦК України.

Відповідно до ст. 9 (п.п. 9.1., 9.2.) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. 22 (п. 22.1) Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до підпункту 38.1.1 «г» пункту 38.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 29 червня 2016 року в справі №6-192цс16, згідно з яким завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик). Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Також, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2188цс16, за змістом якого згідно зі статтею 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання, зазвичай, виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України). Крім цього, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 23 березня 2016 року в справі № 6-2598цс15, згідно з яким перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Так, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; 2) регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України). Разом з тим, статтею 993 ЦК передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України). Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги сплаченого страхового відшкодування до заподіювача і строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди. Як роз`яснено в п. 26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК. В п. 27 Пленуму роз`яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що у зв`язку з настанням страхового випадку позивачем було сплачено потерпілій від ДТП особі страхову суму збитку в розмірі 51 919 грн., а також понесено витрати на експертне дослідження в сумі 1300 грн. Вказані обставини є підтвердженими суду належними та допустимими доказами, та не спростовані доводами та доказами сторони відповідача. Позивач звертався до відповідача у позасудовому порядку з письмовою вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу за листами від 25.05.2018 року №4175 та від 15.11.2018 року за №3.1 -05/35539 (а.с.33,34), однак відповідач у добровільному порядку завдані збитки не відшкодував. Враховуючи, що сума виплаченого позивачем страхового відшкодування на даний час відповідачем не відшкодована, суд вважає позовні вимоги підставними і такими, що підлягають до задоволення. Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 1921,00, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 14, 22, 512, 514, 979, 990, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України (02154, м. Київ, вульвар Русанівський,8; Банківські реквізити: р/р НОМЕР_4 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, ідентифікаційний номер 21647131) кошти в розмірі понесених витрат в сумі 53219,53 грн. в порядку регресу та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Ганкіна