Ухвала суду № 91444431, 10.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"10" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2043/20Господарський суд Одеської області у складі судді - Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Одеської міської ради про відвід судді (вх.№2-3716/20 від 09.09.2020р.) у справі №916/2043/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс» (вул. Преображенська, буд. 23, м. Одеса, 65082)

до відповідачів: 1) Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича (Думська площа, № 1, м. Одеса, 65026);

2) Одеської міської ради (Думська площа, № 1, м. Одеса, 65026)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Єременко Івана Миколайовича та Одеської міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52957666 від 03.07.2020 року на підставі якого було внесено до реєстру запис № 37161301 про реєстрацію за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради нежитлового приміщення загальною площею 5022,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Садова, 21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу №916/2043/20 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.07.2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрекс Плюс» (вх.№2-3162/20 від 15.07.2020р.) про забезпечення позову - відмовлено.

У судовому засіданні 03.09.2020р. судом було проголошено протокольні ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог та про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Крім того, 03.09.2020 року судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів.

09.09.2020 року за вх. № 2-3716/20 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Одеської міської ради в порядку ст.35 Господарського процесуального кодексу України, про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/2043/20.

В обґрунтування поданої заяви заявник відзначає, що його сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді Цісельського О.В. обґрунтовані тим, що у підготовчому засіданні у цій справі, яке було призначене на 03.09.2020 року о 12:00, представником ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС», серед іншого, заявлено клопотання про залучення доказів від 02.09.2020 року № 190/0920, що вбачається з матеріалів справи і, зокрема, зі змісту протоколу судового засідання від 03.09.2020 року та технічного запису судового засідання у справі № 916/2043/20.

Проте, заявник зазначає, що безпосередньо зміст клопотання ані суддею, ані представником ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» у підготовчому засідання не оголошувався, а міська рада не отримала примірник (копію) цього клопотання з додатками станом на час проведення підготовчого засідання і не була ознайомлена з його змістом та змістом долучених до нього документів.

Також, як зазначає заявник, вказуючи в клопотанні про те, що в день підготовки та підписання позову ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» уклало договір на проведення експертного дослідження, в порушення ч. 4 ст. 80 ГПК України позивач не вказав про це у позові, не зазначив про намір подання відповідних доказів, на шо суддяЦісельський О.В. не звернув уваги під час розгляду клопотання про залучення доказів.

При цьому, на думку заявника, суддя Цісельський О.В., вже після задоволення клопотання, на питання уповноваженої особи Одеської міської ради про те, чому цей документ не був поданий раніше, зазначив, що він надійшов до канцелярії суду 03.09.2020 року, тобто безпосередньо у день цього підготовчого засідання та відповідач має можливість ознайомитися з цими матеріалами.

Заявник звертає увагу суду на тому, що зі змісту технічного запису судового засідання у справі № 916/2043/20 (12:27:53 - 12:28:39) вбачається, що вказане клопотання про залучення доказів від 02.09.2020 року № 190/0920 розглянуте суддею Цісельським О.В. менш ніж за хвилину та задоволено, не виходячи до нарадчої кімнати, без заслуховування думок сторін, і, в першу чергу, відповідачів, виключно «враховуючи диспозитивність та змагальність судового процесу» та без наведення жодних належних мотивів та обґрунтувань, з яких суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та долучення доданого до нього висновку експерта до матеріалів справи. Також, 04.09.2020 року за наслідками ознайомлення з матеріалами справи, заявником було встановлено, що вищенаведені документи все ж таки залучені до матеріалів справи, що, за переконанням Одеської міської ради, є неприпустимим.

Одеська міська рада в своїй заяві, також зазначає, що всупереч ч. 5 ст. 233 ГПК України ухвала про задоволення клопотання ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» про залучення доказів не занесена до протоколу судового засідання.

Таким чином, матеріали справи № 916/2043/20 не містять належним чином оформленої ухвали судді Цісельського О.В. про задоволення клопотання ТОВ «ПЕТРЕКС ПЛЮС» про залучення доказів та про долучення наведених у ньому документів до матеріалів справи, а також, відповідно, мотивів, обґрунтувань та висновків такої ухвали.

Заявник зауважує, що суддя Цісельський О.В. також не приймав рішення про визнання поважними причин пропуску позивачем строку на подання доказів і навіть не розглядав це питання. Одеська міська рада звертає увагу суду на тому, що в даному випадку жодних з обставин, передбачених ч. 5 ст. 35 ГПК України, немає, адже відповідачем у цій заяві не висловлюється незгода з прийнятим по суті процесуальним рішенням судді Цісельського О.В. про залучення доказів у справі, з обґрунтованістю чи необґрунтованістю заявленого позивачем клопотання та доцільністю залучення таких доказів до матеріалів справи, а наведені конкретні факти, що підтверджують обґрунтованість сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Цісельського О.В. під час розгляду ним даної справи, виходячи з самого факту допущених порушень та усунення відповідачів від участі у розгляді важливого процесуального питання без забезпечення належної реалізації їх прав.

Вказані обставини, за твердженням заявника, викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши заяву Одеської міської ради про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2043/20, суд зазначає наступне.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглядаючи кожну конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону. Крім того, законом встановлено право учасників судового процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадку незгоди з прийнятим судовим рішенням з мотивів саме невірного застосування матеріального чи (або) процесуального права.

Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Проте, подана Одеською міською радою заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді Цісельського О.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені в заяві про відвід мотиви зводяться лише до незгоди Одеської міської ради процесуальними діями суду при розгляді справи, а саме із задоволенням клопотання позивача та залученням додаткових доказів до матеріалів справи № 916/2043/20.

Суд зазначає, що задоволення чи відмова в задоволенні того чи іншого клопотання, прийняття процесуальних документів, не може вказувати на наявність підстав для відводу складу суду в розумінні ст. 35 ГПК України, а відповідні висновки, покладені судом в обґрунтування прийнятих процесуальних документів можуть бути оспорені при оскарженні відповідного рішення до суду вищої інстанції.

Доводи заявника про упередженість суду у даній справі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява N21722/11) від 09.01.2013 було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У рішенні по справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 (Заява N33949/02) Європейський суд з прав людини зауважив, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного; стосовно об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність - це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до позивача чи відповідача, інших учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Викладені в заяві про відвід обставини за своєю суттю є незгодою заявника з судовим рішенням прийнятим суддею Цісельським О.В. по даній справі та перераховані заявником зауваження відносяться суто до процесуальних моментів здійснення правосуддя суддею.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Як вбачається з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи положення глави 5 Господарського процесуального Кодексу України, суд зазначає, що діючим процесуальним законодавством не передбачено прийняття процесуального рішення про задоволення клопотання про залучення доказів до матеріалів справи шляхом постановлення відповідних ухвал, зокрема, без виходу до нарадчої кімнати. Водночас, суд звертає увагу, що суд досліджує докази у справі та надає їм правової оцінки під час розгляду справи по суті.

Крім того, в порушення приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) заявником не надано доказів упередженості судді Цісельського О.В. Відсутність таких доказів унеможливлює висновок про те, що такі побоювання є об`єктивно обґрунтованими, а не власними суб`єктивними припущеннями заявника.

Таким чином, оскільки заява про відвід не містить даних про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді Цісельського О.В., а обставини, наведені у ст. 35 ГПК України як підстава для відводу, судом не встановлені, заявлений відвід судді Цісельського О.В. є необґрунтованим та заява Одеської міської ради про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи № 916/2043/20 задоволенню не підлягає.

Частина 3 ст.39 ГПК України відзначає, що якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі.

При цьому, у п.5 ч.1 ст.228 ГПК України законодавець як право суду визначив можливість за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.

Отже, скориставшись своїм правом на зупинення провадження у справі по розгляду заяви про відвід суду, з огляду на достатність строків розгляду справи, враховуючи принцип господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Подальше вирішення питання про відвід судді Цісельського згідно ч.3 ст.39 ГПК України буде здійснюватись суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.35, 38, 39, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати заяву Одеської міської ради (вх. №2-3716/20 від 09.09.2020р.) про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/2043/19 - необґрунтованою.

2. Заяву Одеської міської ради про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №916/2043/20 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили 10.09.2020 року та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя О.В. Цісельський