Рішення № 91442786, 10.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Київ № 640/7613/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 №76 без обмеження максимальним розміром у зв`язку із наданням пенсіонером додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 16.03.2020 з 07.03.2018 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 76 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 07.03.2018 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 07.03.2018 однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення пенсійних виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі довідки уповноваженого органу у зв`язку із збільшенням грошового забезпечення за посадою, яку позивач займав до звільнення з військової служби, чим допустив протиправну бездіяльність. Також позивач зазначив, що зменшення розміру грошового забезпечення позивача до 70 процентів сум грошового забезпечення, а також здійснення виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром є дискримінаційним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 відкрито спрощене провадження у справі № 640/7613/20 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що на момент проведення перерахунку позивачеві пенсії, чинним законодавством її розмір обмежено на рівні 70% грошового забезпечення, у зв`язку з чим відповідач вважає, що правомірно привів розмір пенсії позивача у відповідність до вимог чинного законодавства.

Також відповідач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило нарахування розміру пенсії позивачу відповідно до Постанови №718 на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення за посадою заступника Голови Служби безпеки України за нормами чинними з 01.05.2016. Відповідач вказав, що сума пенсійної виплати після перерахунку не змінилася, доплата різниці пенсії після перерахунку відсутня.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій з посилання на постанову Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 зазначив на безпідставність зменшення розміру пенсії позивача до 70 процентів від відповідних сум грошового забезпечення. При цьому зазначив, що позиція відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром суперечить Конституції України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує з 12.07.2018 пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 процентів від грошового забезпечення.

З 01.01.2017 позивачу було здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру пенсії - 70% грошового забезпечення.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що під час виплати пенсії територіальним органом Пенсійного фонду застосовуються обмеження максимальним розміром, виходячи з десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У зв`язку з набранням чинності 07 березня 2018 року постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718», запровадження для військовослужбовців з 01.03.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» нових розмірів окладів за військовим званням та розміру надбавки за вислугу років позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з заявою про надання довідки про грошове забезпечення за посадою заступника Голови Державної прикордонної служби України.

За результатами розгляду такого звернення, Адміністрація Державної прикордонної служби України надала позивачу довідку від 28.09.2018 № 76 про розмір грошового забезпечення за посадою заступника Голови Державної прикордонної служби України, встановленого з 07.03.2018.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 16.03.2020 про перерахунок пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного з 07.03.2018, за посадою, яку він обіймав, з урахуванням тих видів грошового забезпечення та військового звання, які він отримував на день звільнення з військової служби, відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 76. При цьому, до вказаної заяви позивачем долучено названу довідку.

Відповідь на заяву позивача від 16.03.2020 про перерахунок пенсії матеріали справи не містять.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до частинами 2 та 3 статті 51 вказаного Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45).

Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №45, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку проведення перерахунку Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (п. 4 Порядку проведення перерахунку).

Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до п. 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 14) та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (додаток 16).

Таким чином, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, за висновком суду, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Крім того, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718», яка набрала чинності 07.03.2018, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 викладено в такій редакції: « 1. Затвердити співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби згідно з додатком. Посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.».

Отже, в силу вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ, пункту 4 Порядку №45, позивач отримав право на перерахунок пенсії, яким і скористався шляхом подання відповідачу відповідної заяви від 16.03.2020 та довідки про розмір грошового забезпечення від 28.09.2018 № 76, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд зазначає, що головні управління Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо здійснення перерахунку пенсій після надходження довідок встановленого зразка.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 у справі №709/2728/16-а.

Бездіяльність відповідача розцінюється судом, як звуження обсягу прав та свобод позивача, оскільки за таких обставин відбулося зменшення розміру його соціальних благ внаслідок позбавлення можливості здійснення права на перерахунок пенсії, що гарантоване нормами Конституції України, Закону №2262-XII та Порядку № 45, а тому порушене право позивача потребує судового захисту шляхом ухвалення рішення по суті заявлених вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в не перерахунку та не виплаті ОСОБА_1 пенсії з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 №76 у зв`язку із наданням пенсіонером додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 16.03.2020 з 07.03.2018 протиправною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 76, починаючи з 07.03.2018.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в не перерахунку та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 №76 у зв`язку із наданням пенсіонером додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 16.03.2020 без обмеження максимальним розміром з 07.03.2018 та зобов`язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 76 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 07.03.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 13 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким змінено максимальний розмір пенсії від суми грошового забезпечення до 70%.

Тобто, зміна встановленого максимального розміру пенсії здійснювалась вже після призначення позивачу пенсії.

Приписами частини 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ, не поширюються на відносини, які виникли до набуття ним чинності.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо визначення позивачу розміру пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Суд також наголошує, що внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Суд звертає увагу відповідача на те, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення ним пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17, від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17.

Також аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2016) визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.

У пункті 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 20.12.2016 в Законі №2262-ХІІ фактично відсутня частина сьомої статті 43, яка з вказаної дати втратила чинність.

Проте, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону №2262 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, які полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що упродовж 2017 року стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Цей висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.

Таким чином, з 20.12.2016, протягом 2017 року та в подальшому обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-УІ (далі - Закон №3668), який набрав чинності з 01.10.2011, частину п`яту статті 43 Закону №2262 було викладено у такій редакції:

«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, частину п`яту статті 43 Закону №2262 було доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, дія вищевказаних законів щодо обмеження максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються після набрання ними чинності, у той час як пенсія позивачу призначена ще у 2008 році, внаслідок чого такому обмеженню не підлягає.

Ураховуючи наведене, перерахунок пенсії позивача на підставі виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України довідки від 28.09.2018 №76 повинен бути здійснений без обмеження її максимальним розміром.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в не перерахунку та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 №76 у зв`язку із наданням пенсіонером додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 16.03.2020 без обмеження максимальним розміром з 07.03.2018 та зобов`язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 76 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 07.03.2018.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити позивачу виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою суд зазначає, що у разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання відповідача сплатити недоплачену частину пенсії за період з 07.03.2018 за результатом перерахунку, належним виконанням судового рішення буде вважатися виплата в повному обсязі недоплаченої суми пенсії кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин, суд не вбачає підстав у зобов`язанні відповідача здійснити виплату недоплаченої суми пенсії виключно одним платежем.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення пенсійних виплат, суд зазначає наступне.

Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, та членам їх сімей згідно ст. 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на вказане суд зазначає, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

Судом встановлено, що 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі - Порядок № 649) та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Суд зазначає, що предметом правового регулювання Постанови Кабінету Міністрів України № 649 є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду. При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об`єктивно прогнозованими, та держава має обов`язок прогнозувати розмір майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об`єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що на момент розгляду даної справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, в якій оскаржено постанову Кабінету Міністрів України № 649, апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України залишено без задоволення, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у наступні редакції:

«Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Стягнути з Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із прибуттям до суду, в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 22.07.2020.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги, що станом на дату розгляду справи наявне судове рішення, яке набрало законної сили та яким визнано нечинною та скасовано пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», суд дійшов висновку, що наведене виключає можливість застосування відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, положень вищезазначеної постанови КМУ при здійсненні виплати недоотриманих сум пенсії позивача.

Отже, вимога позову щодо зобов`язання відповідача виплатити недоотримані суми основного розміру пенсії без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018, не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 суд вказує наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

З системного аналізу вищезазначених норм права суд дійшов висновку, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

Суд зазначає, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постановах від 11.07.2018 по справі за № 487/6923/16-а, від 08.08.2019 по справі №646/7115/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині через їх передчасність. З огляду на вказаний висновок суду відсутні підстави надавати оцінку доводам позову в частині вимоги про виплату вказаної компенсації без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Ураховуючи часткове задоволених позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 420,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає в неперерахунку, ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 №76 без обмеження максимальним розміром у зв`язку із наданням пенсіонером додаткових документів із заявою про перерахунок пенсії від 16.03.2020 з 07.03.2018.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.09.2018 № 76 без обмеження максимальним розміром, починаючи з 07.03.2018 з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась