Ухвала суду № 91442749, 10.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у задоволенні позову

10 вересня 2020 року м. Київ № 640/16163/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши заяву Хмільницької сільської ради про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Хмільницької сільської ради

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 13 травня 2020 року

№564-р, від 12 червня 2020 року №730-р, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Хмільницька сільська рада (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 13 травня 2020 року №564-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Чернігівської області» в частині включення до складу Новобілоуської територіальної громади Хмільницької, Довжицької, Роїщенської територіальних громад;

2) зобов`язати КМУ включити до перспективного плану існуючу спроможну Хмільницьку територіальну громаду з територіями громад, що входять до її складу - Хмільницьку, Довжицьку, Роїщенську територіальні громади;

3) визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року №730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» в частині включення до складу Новобілоуської територіальної громади Хмільницької, Довжицької, Роїщенської територіальних громад;

4) зобов`язати КМУ включити до переліку територіальних громад Чернігівської області Хмільницьку територіальну громаду з територіальним центром в с. Хмільниця з територіями, що входять до складу територіальної громади - Хмільницьку, Довжицьку, Роїщенську територіальні громади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

08.09.2020 (вх. №03-13/3761/20) на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо припинення юридичної особи Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ЄДРПОУ 04412030, місцезнаходження: вул. Дружби, 25 б, с. Хмільниця, Чернігівський район, Чернігівська область.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Так, зазначає, що є підстави вважати, що без згоди позивача може бути здійснено державну реєстрацію припинення Хмільницької сільської ради, як юридичної особи.

09.09.2020 (вх.№03-13/3761/20) на адресу суду надійшли заперечення відповідача на заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Обґрунтовуючи подані заперечення, відповідач зазначає, що звернення позивача з заявою про забезпечення позову є безпідставними, а будь-які вимоги, зазначені в такій заяві не можуть доводити необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням зазначених норм чинного Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року №826/16365/17.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді та вирішенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19 червня 2018 року у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 153 - 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Хмільницької сільської ради про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов