Рішення № 91442618, 09.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року м. Київ № 640/17935/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (далі - відповідач), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - третя особа 1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича (далі - третя особа - 2), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62464051 від 02.07.2020 приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Дениса Олеговича, відкритого на підставі виконавчого напису №7022 від 26.06.2020 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» ідентифікаційний код юридичної особи 41146462.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавця за наявності достовірної інформації про місце його дійсного проживання в іншому виконавчому окрузі, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на адміністративний позов у порядку передбаченому ст.162 КАС України та витребувано від відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №62464051.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив подальший розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а також надав матеріали виконавчого провадження №62464051.

Представником третьої особи 1 подано до суду пояснення, в яких проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа 2 правом на надання до суду письмових пояснень щодо заявленого позову не скористались.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про витребування доказів.

Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2020 позивач отримав постанову Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження №62464051 від 02.07.2020 відносно ОСОБА_1 .

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви про примусове виконання виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі №7022 від 26.06.220 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором №191118-11298-1 від 18.11.2019 укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (ідентифікаційний код юридичної особи 41146462) заборгованості в сумі 18 330,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, вважаючи її такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірного повідомлення) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Абзацом 1 частини першої статті 19 Закону №1404 визначено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до частин першої - другої статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" находиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження», і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно частини 3 статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII вбачається, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом встановлено, що приватний виконавець виконавчого органу міста Києва Єфіменко Денис Олегович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Також з матеріалів справи вбачається, що боржник у виконавчому провадженні ВП №62464051 - громадянин України ОСОБА_1 , з 29.02.1996 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою в його паспорті серії НОМЕР_2 , виданому Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області 29.02.1996 (а.с.7-8).

Отже, місце реєстрації проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Єфіменко Д.О. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП №62464051 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Досліджуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62464051 приватного виконавця Єфіменко Д.О., судом встановлено, що у виконавчому написі №7022, виданому 26.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, з виконання якого і відкрито виконавче провадження №62464051, вказано місце фактичного проживання (перебування) боржника - ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, заяви про примусове виконання рішення на підставі якого відкрито виконавче провадження №62464051.

Однак, суд вважає за необхідне звернути увагу, на той факт, що копії виконавчого провадження ВП №62464051, які долучені позивачем до матеріалів справи, не місять жодних доказів на підтвердження того, що за адресою проживання (перебування) боржника є саме адреса - АДРЕСА_2 .

Натомість наданий позивачем договір кредиту №191118-11298-1 від 18.11.2019, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник), в якому зазначено лише одну адресу боржника, а саме: місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.25-26).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, на відсутність заяви про примусове виконання рішення, а також що у виконавчому написі нотаріуса адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Більш того, суд звертає увагу, що Закон України №1404-VIII не покладає на нього обов`язок перевіряти до відкриття виконавчого провадження місце проживання/ перебування боржника, суд зазначає про їх помилковість, оскільки відсутність у законі прямої вказівки на вчинення таких дій жодним чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII, щодо прийняття ним до виконання виконавчих документи саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність.

Таким чином, як зазначалося вище, ч.5 ст.24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження фактичного проживання (перебування) боржника на території м. Києва.

В даному ж випадку жодного доказу того, що боржник проживає у двох чи більше місцях матеріали справи не містять. При цьому саме зареєстроване місце проживання боржника є адресою для офіційного листування з ним та вручення офіційної кореспонденції.

Крім того, відповідно до абз.9 ст.3 Закону документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Як зазначено судом вище, відомості про місце проживання позивача внесені до його паспорту громадянина України та є офіційними відомостями.

Що стосується наявності у позивача рахунку в банківській установі, яка територіально знаходяться в м. Києві, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач дійшов висновку, що відкритий рахунок у банку є об`єктом права власності.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Таким чином, Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника: майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти, не залежно від того, зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отримані у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.

При цьому, якщо законодавець Законі №1404-VIII вживає термін «майно», поширюючи його значення на «кошти», то термін «кошти» відображається в дужках чи пов`язується змістом у відповідному реченні.

Натомість у частині 2 статті 24 Закону №1404-VIII термін «майно» вжито без вказівки про кошти.

Крім того, суд звертає увагу, що стягувачем не було надано приватному виконавцю доказів, які б підтверджували що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на банківських рахунках у «м. Київ».

Суд зазначає, що у разі наявності у позивача (боржника) майна та/або грошей на банківських рахунках у м. Києві, то приватний виконавець не мав би права відкривати таке виконавче провадження, оскільки виконавчий документ (виконавчий напис) стосується лише предмету застави, а не всього майна позивача (боржника), і передбачає задоволення вимог стягувача лише шляхом отримання коштів від реалізації предмета застави.

Таким чином, приватний виконавець мав би право відкрити виконавче провадження за місцем проживання, перебування боржника, або місцем знаходження предмета застави.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 25.02.2019 у справі №924/789/18 - «Зі змісту наведених норм Суд доходить висновку, що виконавчий напис нотаріуса щодо звернення стягнення на майно боржника (заставодавця) на користь стягувана (кредитора, заставодержателя) розповсюджує свою дію та має відповідні правові наслідки лише щодо конкретно визначеного майна боржника (відомості про які зазначаються у виконавчому написі), та не розповсюджує свою дію на інші види майна або грошові кошти, належні боржнику; не розповсюджує свою дію та не має правових наслідків для інших осіб, ніж ті, що визначені у виконавчому написі як стягувач і боржник».

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність карткового рахунку, відкритого для обліку поточної заборгованості позивача по кредитній угоді, ще не свідчить про наявність у боржника майна у вигляді грошових коштів на території м. Києва.

Більш того, суд вважає, що відповідач помилково посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 по справі №905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018, оскільки, даний лист має рекомендаційний характер. Крім того, в листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що у своїй сукупності свідчили б про наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження №62464051 у межах виконавчого округу м. Києва.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про реєстрацію місця проживання боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від ВП №62464051 від 02.07.2020 прийнята відповідачем з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, що у даному випадку зроблено не було.

Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна у розумінні вимог частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII, не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів, що відповідачем і не досліджувалося, а трактувалося як "місце реєстрації центрального офісу банківської установи".

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваної постанови про відкриття провадження.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З огляду вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Оскільки позивач має статус інваліда внаслідок війни ІІ групи, що є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та позивачем не надано інших доказів понесення ним судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62464051 від 02.07.2020 приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменка Дениса Олеговича, відкритого на підставі виконавчого напису №7022 від 26.06.2020 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» ідентифікаційний код юридичної особи 41146462.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко