Рішення № 91442583, 17.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/6485/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М.,

секретар судового засідання Шуляк О.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Затилюка А.А.,

представників відповідача - Горкуші М.А., Федосюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

встановив:

27 квітня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №229-к від 26 березня 2020 року Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про звільнення ОСОБА_1 з 1 квітня 2020 року за угодою сторін, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 1 квітня 2020 року та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що була звільнена з посади за угодою сторін, однак своє звільнення вважає незаконним, оскільки заяву про звільнення від 25 березня 2020 року подала під тиском керівництва, крім того, відкликала вказану заяву до видачі і оголошення наказу про звільнення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 червня 2020 року на 9:30 з повідомленням учасників справи.

10 червня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження карантину, крім того для необхідності підготовки та направлення відзиву (а.с.19-20).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 10 червня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні строком на 30 днів та відклав підготовче засідання на 29 липня 2020 року на 10:00 для надання представнику відповідача часу на подання відзиву на позовну заяву, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 10 червня 2020 року (а.с.41).

15 червня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні (а.с.44-48). В обґрунтування заперечень відповідачем у відзиві зазначено, що позивач безпідставно посилається на норми Цивільного законодавства, оскільки до даного виду правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України та Закону України “Про державну службу”, так як припинення державної служби позивача відбулось за угодою сторін та спірні правовідносини врегульовано статтею 86 Закону України “Про державну службу”.

Відповідно до довідки у справі 29 липня 2020 року розгляд справи не відбувся через перебування судді Гуріна Д.М. у відпустці. Наступне засідання призначене на 7 серпня 2020 року на 9:30 (а.с.61).

20 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву заперечує, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с.63-64).

27 липня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.67-68), в яких відповідач проти доводів позивача, що зазначені у відповіді на відзив заперечує та просить відмовити у задоволенні позову через безпідставність вимог.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 7 серпня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 17 серпня 2020 року на 12:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 7 серпня 2020 року (а.с.83-84).

17 серпня 2020 року позивачем подано додаткові пояснення (а.с.91-92).

У судовому засіданні 17 серпня 2020 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити позов з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

У судовому засіданні 17 серпня 2020 року представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26 липня 2017 року призначена на посаду начальника управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області і є державним службовцем, що підтверджується витягом з трудової книжки (а.с.6).

Наказом №229-к від 26 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади за угодою сторін з 1 квітня 2020 року згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83, частини 2 статті 86 Закону України "Про державну службу" (а.с.7).

26 березня 2020 року позивач подала доповідну якою відкликала свою заяву про звільнення, подану 25 березня 2020 року (а.с.8-9).

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернулась до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон №889-VIII), державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

Частина 2 статті 86 Закону №889-VIII, яка регулює питання припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, передбачає, що державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що її звільнення було незаконним та обґрунтовує це виключно тим, що заяву про звільнення від 25 березня 2020 року вона написала під тиском керівництва та відкликала її до видачі і оголошення їй наказу про звільнення.

Крім того, позивач на обґрунтування своєї правової позиції посилається на норми цивільного законодавства, однак таке твердження позивача є помилковим з огляду на те, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (стаття 1 Цивільного кодексу України), у той час, коли Кодексом законів про працю України регулюються трудові відносини.

Окрім того, приписами статті 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №889-VIII, а не Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, припинення державної служби за угодою сторін врегульовано статтею 86 Закону №889-VIII, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 36 Кодексу законів про працю України.

З огляду на викладене посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 26 жовтня 2016 року у справі №404/3049/15-ц, від 28 лютого 2018 року у справі №761/25946/15-ц та від 1 жовтня 2018 року у справі №306/1425/17 є безпідставним та не підлягають врахуванню при вирішенні даної справи, оскільки усі зазначені постанови Верховного Суду приймалися у спорах щодо застосування частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

У справі, що розглядається припинення державної служби відбулося за угодою сторін, спірні правовідносини врегульовані статтею 86 Закону №889-VIII.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 Цивільного кодексу України), а згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон №889-VIII.

Норми статті 86 Закону №889-VIII, яка регулює припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, визначає обов`язок подання заяви держаним службовцем.

Аналіз вищезазначених норми законодавства, дає підстави для висновку, що заява про звільнення за угодою сторін, вказана у Законі України «Про державну службу» немає нічого спільного із правочином, як помилково вважає позивач, а тому і посилання позивача на норми цивільного законодавства та судову практику, яка регулює цивільні правовідносини є хибними та не підлягають врахуванню, оскільки не регулюють спірні правовідносини.

У силу приписів частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом №889-VIII.

За змістом статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

При домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за частиною 2 статті 86 Закону №889-VIII (за угодою сторін) державний службовець звільняється в строк визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб`єкта призначення.

Право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом державного службовця, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж суб`єкт призначення та працівник домовились про певну дату звільнення, державний службовець не має права відкликати заяву в односторонньому порядку.

Таким чином позивач та суб`єкт призначення дійшли домовленості щодо істотних умов припинення державної служби (підстави та дати), які не можуть бути розірвані в односторонньому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №820/3360/17.

Підтвердженням наявності взаємної домовленості між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області є особиста заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін, написана нею, як дієздатною особою, яка усвідомлює юридичні наслідки написання такої заяви, а також відсутність до моменту видання оспорюваного наказу Держгеокадастру інших угод про анулювання між сторонами домовленостей про звільнення.

Стаття 86 Закону №889-VIII не містить вимоги про укладення угоди про звільнення за згодою сторін у письмовому вигляді. Достатнім є досягнення усної домовленості між працівником та роботодавцем, яка у подальшому підтверджується заявою працівника та наказом роботодавця.

Щодо відкликання заяви про звільнення, то у матеріалах справи міститься доповідна ОСОБА_1 на ім`я начальника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якій позивач висловила бажання відкликати заяву про звільнення за угодою сторін, яку можна розцінювати як заяву про відкликання заяви про звільнення.

Однак, станом на час звільнення доповідна ОСОБА_1 не була погоджена начальником Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, отже сторони не досягли домовленості про анулювання угоди про звільнення.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження її посилань на подання заяви про звільнення під тиском і відсутність дійсного наміру звільнятися.

Відповідач у свою чергу надав до суду доповідні записки начальника відділу роботи з персоналом Управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - Людмили Лабенської та в.о. начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - ОСОБА_2 , про те, що стосовно ОСОБА_1 жодного тиску, погроз, залякувань та примусу до написання заяви на звільнення при обговоренні питання стосовно зазначеної заяви не здійснювалось (а.с.57-58).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем власноручно написана заява про звільнення її із займаної посади відповідно до статті 86 Закону України "Про державну службу", за угодою сторін (а.с.56).

Під час домовленості між працівником і державним органом про звільнення за угодою сторін, такий працівник повинен залишити посаду у строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного органу та працівника.

Як вбачається з матеріалів справи сторони погодили термін припинення трудового договору, визначивши дату 1 квітня 2020 року, будь-які наміри щодо анулювання вказаної домовленості до цієї дати не зазначено, а відкликання заяви про звільнення мало односторонній характер, відповідач правомірно видав наказ про звільнення позивача за угодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №810/4028/16.

Право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом державного службовця, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж суб`єкт призначення та працівник домовились про певну дату звільнення, державний службовець не має права відкликати свою заяву в односторонньому порядку.

Аналогічні правові позиції відображені в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/243/16, від 25 березня 2019 року у справі №806/475/17.

У цій справі позивач і суб`єкт призначення дійшли домовленості щодо істотних умов припинення державної служби (підстави та дати), які не можуть бути розірвані в односторонньому порядку.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Головним управлінням Деожгеокдастру у Житомирській області доведено, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін від 25 березня 2020 року та прийняття наказу №229-К від 26 березня 2020 року було дотримано усі вимоги законодавства та звільнення відбулось відповідно до норм чинного законодавства.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та відмову у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09 вересня 2020 року.

Суддя Д.М. Гурін