Вирок № 91441592, 10.09.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/606/20

Провадження № 1-кп/191/72/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Бондаренко Г.В.

за участю секретаря – Силкіної О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12019040390001532 від 16.10.2019 року відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, громадянина України, освіта вища, працює на посаді інженера-будівельника НВФГ « Компанія « Маїс», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий, депутатом не являється, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора – Третьякова А.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 .

Встановив :

16.10.2019 року о 06 годині 33 хвилини, ОСОБА_1 , керував технічно справним автомобілем марки “ Fiat Doblo” реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі вул. Залізнична в м. Синельникове Дніпропетровської області, проїхав знак пріоритету 2.1 «Дати дорогу», ігноруючи вказаний знак, продовжив рух далі.

Під час руху ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 16.11 Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не переконавшись, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, керуючи автомобілем “ Fiat Doblo” реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходячись другорядній дорозі вул. Залізнична в м. Синельникове Дніпропетровської області, проїхав знак пріоритету 2.1 «Дати дорогу», виїхав на перехрестя доріг вул. Залізнична та Центральна м. Синельникове, де виконав маневр повороту ліворуч, та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку по головній дорозі.

Своїми діями водій ОСОБА_1 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 16.11 «Правил дорожнього руху України», якими передбачено:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.16.11. « На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.»

В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді « перелому акромінального кінця лівої ключиці», які згідно висновку судово-медичної експертизи №33 від 17.02.2020, за своїм характером та у своїй сукупності, відносяться до категорії тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 доба).

У відповідності з висновком комплексної судової автотехнічної та фототехнічної експертизи №19/104-9/2/129/1 від 07.02.2020 року, у даній дорожній обстановці водій автомобіля “ Fiat Doblo” реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був діяти згідно до вимог п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля “ Fiat Doblo” ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.п. 16.11 Правил дорожнього руху і для нього не було ніяких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля “ Fiat Doblo” ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 16.11 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Дії ОСОБА_1 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав та в судовому засіданні надав пояснення, що 16.10.2019 року він вранці їхав по вул. Залізничній у напрямку до залізнодорожнього переїзду. Був сильний туман, ще були сутінки, тому видимість була обмеженою. Він не бачив ніякого велосипедиста, проїхав у напрямку до переїзда, почав виконувати маневр повороту ліворуч і відчув зіткнення. Одразу зупинився, викликав « Швидку допомогу». У потерпілого була переламана ключиця. Після цієї події він відшкодував шкоду потерпілому в повному обсязі, про що мається відповідна розписка.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, пояснив, що претензій матерального або морального характеру у нього до обвинуваченого не має, просив призначити покарання на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку. Обвинувачений не заперечував проти розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України - суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_1 діяння, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфікується за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження .

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Пом`якшуючі покарання обставини, відповідно до ст. 66 КК України – активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, наявність утриманців.

Обтяжуючі покарання обставини, згідно зі ст. 67 КК України – судом не встановлені.

Суд враховує ставлення обвинуваченого ОСОБА_1 до вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, яке є нетяжким неумисним кримінальним правопорушенням; особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, має утриманця- неповнолітню дитину; на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; раніше не судимого; визнав свою провину; щиро розкаявся, матеріальний збиток завданий злочином відшкодований, потерпілий не має претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого.

З урахуванням обставин справи та обставин, що характеризують обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення – суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, також враховуючи, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Призначення покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України відповідає принципу гуманізму, який закріплений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і надасть можливість обвинуваченому виправитись, піклуватись про свою родину та працювати.

Крім того, суд враховує те, що 01.07.2020 року набрали чинності зміни до Кримінального кодексу України, які були внесені Законом № 2617-VIII від 22.11.2018.

Згідно з цим законом частиною 1 ст.286 КК України передбачено обов`язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно до ч.2,3 ст.5 КК України- закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність , що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотню дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

З врахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що ст.286 ч.1 КК України в редакції закону № 2617-VIII від 22.11.2018 не підлягає застосуванню при вирішенні питання про застосування додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .

З врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, те, що керування транспортним засобом необхідно для виконання ним його службових обов`язків суд вважає можливим не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи витрати пов`язані з проведенням судової експертизи № 19/104-9/2/129 від 07.02.2020 року.

Також суд вважає необхідним вирішити питання стосовно речових доказів у справі у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до положень ч.3,ч.5, п.7, ч.9 ст.100 КПК України - документи, які надані суду з матеріалами кримінального провадження зберігаються в суді.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 ( одного) року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 ( один ) рік.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 - не обирати.

Речові докази –“ Fiat Doblo” реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання НВФГ « Компанія « Маїс» (а.с.19-20, т.2) – після набрання вироком законної сили, залишити у володінні власника НВФГ « Компанія « Маїс».

Стягнути зОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровськ, на користь держави витрати пов`язані з проведенням експертизи

-в сумі 3140 ( три тисячі сто сорок) грн. 20 коп. за проведення судової експертизи № 19/104-9/2/129 від 07.02.2020 року, реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету: одержувач платежу: УК у Чечелівському районі м. Дніпра 24060300; IBAN UA 878999980313060115000004008, код ЄДРПОУ: 37989253; найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП); призначення платежу: за експертизу від № 19/104-9/2/129 від 07.02.2020 року.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору .

Суддя: Г. В. Бондаренко