Рішення № 91439518, 10.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Київ № 640/24276/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної гвардії України

про визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2017 №33/НГ-1-п,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної гвардії України (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати незаконним та протиправним рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 14.07.2017 за №33/НГ/1-п щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 14.07.2017 за №33/НГ/1-п щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України направити інформацію до Державної служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, та Голованівського районного військового комісаріату Кіровоградської області про скасування рішення щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване рішення суперечить статті 58 Конституції України. Вказано, що відповідач, розглядаючи питання щодо позбавлення позивача статусу учасника бойових дій, яке він отримав 08.04.2015, ще до служби у військовій частині 3057, яка і направила клопотання про вирішення зазначеного питання, навіть не намагався викликати позивача для участі у зазначеному засіданні і обґрунтувати свої рішення, і довести, що саме під час безпосередньої участі в АТО позивач скоїв цей злочин. Позивач вважає, що рішення від 14.07.2017 №33/НГ-1-п є незаконим і протиправним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Також, вказаною ухвалою зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірену копію оскаржуваного рішення та належним чином завірені копії матеріалів особової справи позивача.

Вказана ухвала суду надіслана на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана відповідачем 23.01.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Крім того, 03.08.2020 судом направлено на адресу відповідача судовий запит, в якому відповідача зобов`язано у строк до 01.09.2020 повідомити суд про виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 щодо подання відповідачем відзиву на позов, належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення та належним чином завірених копій матеріалів особової справи позивача- ОСОБА_1 .

Відповідачем надіслані суду пояснення, в яких вказано, що позивача було повідомлено, що рішенням комісії (протокол від 14.07.2017 №33) його було позбавлено статусу учасника бойових дій за вчинення тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції відповідно до вимог пункту 8 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (підставою слугувала копія вироку суду, про що зазначено в протоколі від 14.07.2017 №33). Також вказано, що позивача було проінформовано про те, що рішення комісії про позбавлення його статусу учасника бойових дій було надіслано на адресу позивача за місцем його реєстрації (лист від 22.08.2017 №40/57/21-2232) та на адресу Голованівського районного військового комісаріату (лист від 22.08.2017 №40/57/21-2235) для вжиття заходів щодо доведення до нього вказаного рішення та вилучення раніше виданого посвідчення учасника бойових дій. Зазначене рішення комісії також було направлено на адресу, зазначену у заяві позивача від 15.09.2018, а саме: АДРЕСА_1 (лист від 12.10.2018 №27/23/3-Ж-561). Зазначено, що Головне управління Національної гвардії України діяло виключно на підставі чинного законодавства України (на час розгляду надісланих матеріалів з військової частини 3057 Національної гвардії України про позбавлення Позивача статусу учасника бойових дій), у межах своїх повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами МВС України, при цьому не порушивши, а ні прав, а ні інтересів Позивача.

Також, разом з вищевказаними листами відповідачем було надано суду копію листа Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 27.08.2020 №599, копію протоколу комісії від 14.07.2017 №33 та копію довідки управління кадрової роботи Головного управління Національної гвардії України про відсутність особової справи ОСОБА_1 за останнім місцем проходження військової служби у військовій частині 3057 Національної гвардії України та надсилання особової справи до відповідного районного військового комісаріату.

Позивачем неодноразово подано клопотання про пришвидшення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 11.07.2014 по 26.12.2014, з 15.05.2015 по 14.08.2015, з 31.08.2015 по 06.05.2016 та з 30.05.2016 по 16.08.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій області, що підтверджується довідками від 19.07.2017 №11 та від 26.12.2016 №5883.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 08.04.2015 ОСОБА_1 встановлено статус учасника бойових дій.

З протоколу комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 14.07.2017 №33 вбачається, що ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій за вчинення тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції у відповідності до вимог пункту 8 Порядку надання статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413. Рішення прийнято одноголосно. Підставою для прийняття вказаного рішення стало наявність вироку Приморського районного суду м. маріуполя Донецької області від 24.10.2016, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу та клопотання командира військової частини 3057 від 03.017.2017 про позбавлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Незгода позивача з вказаним рішенням відповідача стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання вимог пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20 серпня 2014 року затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, який визначав процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Законом України від 16.03.2017 №1952-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб» внесено зміни в абзац 2 пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими вказаний абзац викладено в такій редакції: «Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України».

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС (далі - комісія).

Пунктом 6 Порядку №413 встановлено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.

Згідно з пунктом 8 Порядку №413 передбачено, що комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі: наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу; подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що чинним законодавством України, яке регулює питання щодо процедури надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначений чіткий алгоритм дій та повноважень комісій щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а саме: надання особі статусу учасника бойових дій та позбавлення особи статусу учасника бойових дій.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення прийнято на підставі вироку Приморського районного суду м. маріуполя Донецької області від 24.10.2016, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу та клопотання командира військової частини 3057 від 03.017.2017 про позбавлення статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.10.2016 у справі №266/3340/16-к (провадження №1-кп/266/309/16) затверджено угоду про визнання винуватості від 31 серпня 2016 року, укладена між прокурором військової прокуратури Маріупольського гарнізону Шевченком А.А. та підозрюваним ОСОБА_1 і за участі захисника, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України та призначено покарання із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України у вигляді 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) гривень штрафу.

Відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень, вирок Приморського районного суду м. маріуполя Донецької області від 24.10.2016 у справі №266/3340/16-к (провадження №1-кп/266/309/16) є таким, що набрав законної сили.

Наявність зазначеного вироку позивачем не заперечується.

Отже, на підставі викладеного вбачається, що ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій на підставі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що відповідач не намагався викликати позивача для участі у засіданні та надання особистих пояснень, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку №413 яким встановлено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відносно позивача винесено вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24.10.2016, який набрав законної сили, що є безперечною підставою для прийняття відповідачем рішення про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, а тому потреби у заслуховуванні пояснень позивача не було.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при прийняті рішення від 14.07.2017, оформленого протоколом №33, яким позбавлено ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, діяв на законних підставах.

Приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в повній мірі доведено, що оскаржуване рішення прийнято ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем під час звернення до суду з цією позовною заявою, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.