Рішення № 91439219, 31.08.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1248/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - Мусулевського А.А.,

представника відповідача - Литовської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19 листопада 2019 року №0021213305 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 398 636,03 грн.; №0021223305 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 29 954,81 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звільнити з-під податкової застави майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та виключити її дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, ТОВ «Кей-Колект» набуло прав та обов`язків нового кредитора за кредитним договором від 20 березня 2006 року №151, який було укладено між позивачем ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк». 12 грудня 2011 року між банком (цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого цедент надає, а цесіонарій приймає права вимоги за іпотечним договором, зазначеним у додатку 1 до цього договору, та набуває прав та обов`язків іпотекодержателя. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №208897797 від 13 травня 2020 року, на підставі іпотечного договору від 20 березня 2006 року та виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., 4 вересня 2015 року зареєстроване право власності ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 122,4 кв. м., житловою площею 76,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно, ТОВ «Кей-Колект», як новий кредитор за кредитним договором, 4 вересня 2015 року було прийнято рішення про анулювання боргу ОСОБА_1 , а саме кредитної заборгованості у вигляді основного боргу та процентів. Тобто, сума боргу не прощена, а погашена за рахунок переходу на кредитора права власності на предмет іпотеки, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 отримала додаткове благо у вигляді прощення суми боргу на суму 2 580 925,77 грн., нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є безпідставним і протиправним, дії контролюючого органу по нарахуванню штрафних (фінансових) санкцій і пені не відповідають вимогам пункту 120.1 ст. 120 ПК України та ст. 129 ПК України. Під час проведення перевірки відповідач керувався лише податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ за 2015 рік, відповіддю ТОВ «Кей-Колект» на запит податкового органу та повідомленнями ТОВ «Кей-Колект» контролюючого органу про анулювання (прощення) боргу не дослідивши в повному обсязі правовідносини між позивачем та кредитором. Позивач обґрунтовує свої вимоги позицією Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі №802/1728/16-а (адміністративне провадження №К/9901/37647/18) про те, що у випадку якщо предмет іпотеки передається у рахунок виконання боргових зобов`язань перед банком, кредитні зобов`язання вважаються виконаними, а не прощеними та зазначає, що відповідач не провів жодних заходів для з`ясування наявності боргу у позивача та отримання доходу.

Також позивач зауважив, що ДФС України у рішенні від 22 серпня 2019 року №7142/Г799-99-11-05-01-25, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, посилається на запит до ТОВ «Кей-Колект» від 9 листопада 2018 року №11830/10/21-22-51 -13 та відповідь ТОВ «Кей-Колект» від 6 грудня 2018 року, які не могли стосуватися позивача та її скарги на податкові повідомлення рішення від 11 червня 2019 року. Позивач стверджує, що жодних повідомлень від ТОВ «Кей-Колект» про прощення (анулювання) боргу ані рекомендованим листом, ані під підпис особисто, позивачем отримано не було, відповідний договір про анулювання (прощення) боргу укладений не був, а відтак у позивача відсутній визначений підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України обов`язок самостійно сплачувати податок з таких доходів та відображати їх у річній податковій декларації. Дану позицію позивач обґрунтовує постановою Верховного Суду від 1 квітня 2020 року по справі №826/3035/17 (адміністративне провадження №К/9901/18590/19). Позивач вважає, що у нього не виник обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов`язання зі сплати військового збору, та штрафних санкцій. В позові позивач зазначає, що відповідачем документальною позаплановою невиїзною перевіркою не досліджувалося питання відповідності так званого «прощеного» («анульованого») боргу умовам прощення до закінчення строку позовної давності, питання спливу строку позовної давності, про що контролюючий орган було повідомлено у скарзі на податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2019 року, в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем не зазначена підстава, за якою останній дійшов висновку про нарахування позивачеві суми грошового зобов`язання з доходу, начебто отриманого платником податку як додаткове благо, не зазначено конкретний підпункт («а»-«е»), підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, який, за твердженням відповідача, був порушений платником податків згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії та призводить до його протиправності.

В позові позивач зазначає також про те, що остання не отримала належним чином акт документальної невиїзної перевірки, в порушення вимог ст. 42, пункту 86.4. ст. 86 ПК України, чим порушено право позивача на подання заперечень на вказаний акт. Не ознайомлення позивача до початку проведення перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку, місцем проведення перевірки та результатами, є грубим порушенням вимог пункту 79.2 ст.79 ПК України та має наслідком вважати податкові повідомлення - рішення, рішення, вимога неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач обґрунтовує дану позицію висновками Верховного Суду в постановах від 12 червня 2018 року у справі №821/597/17, від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17.

Ухвалою від 20.05.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.05.2020, ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 12.06.2020 року о 09:30 год.

Ухвалою суду від 12.06.2020 за заявою представника відповідача відкладено підготовче засідання. Наступне підготовче засідання призначене 23.06.2020 о 09:00 год.

23.06.2020, з метою витребування додаткових доказів та відповіді на відзив в підготовчому засіданні оголошена перерва до 06.07.2020 10:30 год.

06.07.2020, ухвалою суду в порядку письмового провадження, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.20 о 09:30 год.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

17.06.2020 року, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що за результатами проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 було складено акт від 19.04.2019 року №220/21-22- 13-05/ НОМЕР_1 , в якому зазначено про встановлені порушення: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, та як наслідок, винесені податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 року №0021211305, №21221305. Дані рішення були переглянуті ДФС України, за наслідками розгляду скарги, що призвело до часткового їх скасування та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.11.2019 року №21223305, №21213305. Відповідач вважає, що контролюючим органом не були порушені вимоги Податкового кодексу України щодо порядку проведення перевірки позивача, копію наказу від 22.03.2019 року № 446, письмове повідомлення від 22.03.2019 року № 181/21-22-13-05 були надіслані позивачу належним чином, акт перевірки також був надісланий на адресу позивача. Виявлені в ході перевірки обставини сум виплачених доходів та утриманих з них податків, а саме отриманий позивачем у 2015 році дохід у сумі 2580925,77 грн. за ознакою доху «126»- додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерелом отримання якого було ТОВ «Кей-Колект», були підтверджені отриманими листом-відповідь від 06.12.2018 №06/12-18/2, про підтвердження інформації щодо анулювання (погашення) основної суми боргу та повідомленням. Відповідач зазначив, що до ТОВ «Кей-Колект», факторингова компанія, відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України були відступлені права вимоги по кредитним договорам АТ «Укрсиббанк», зокрема, боржника в особі ФОП ОСОБА_1 , компанією ТОВ «Кей-Колект», в якості нового кредитора, було прийнято рішення про анулювання (прощення частини основного боргу кредитної заборгованості по Кредитним договорам, укладеним з АТ «Укрсиббанк» від 20.03.2006 №151-105 у сумі 1 17231,68 доларів США (по курсу НБУ станом на 04.09.2015 еквівалентно 2580925,77 грн.), в т.ч. основного платежу 1597589,09 грн., процентів 983336,68 грн., з відображенням доходу як додаткове благо у сумі 2580925,77 грн. у податковому розрахунку по формі 1 -ДФ за ознакою «126». Позивачу листом ТОВ «Кей-Колект» від 21.03.2016 №732389/соllect-30 було повідомлено про анулювання боргу та про обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб із суми прощеної основної заборгованості за кредитом, з відображенням такого доходу у річній податковій декларації відповідно до вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Проте позивачем не була подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік, чим було порушено вимоги пп.49.18.4 п. 49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначив про те, що згідно позиції постанови ВС/КАС від 10.06.2019 року по справі №808/361 1/16, додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язано із конкретною фізичною особою, створювати певні вигоди для неї, надаватися податковим агентом та виражатись у формі коштів чи інших видах доходу згідно постанови ВС/КАС від 24.10.2018 року по справі №826/6896/17 боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Оскільки позивачем не було вчинено всіх необхідних дій за наслідками отриманого у 2015 році доходу, що передбачені нормами Податкового кодексу України, не сплачено належні податкові зобов`язання, контролюючим органом на підставі п. 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України було винесено рішення № 3336-10 про опис майна у податкову заставу. Відповідач зазначає, що виключення майна із податкової застави можливе лише в разі повного погашення податкового зобов`язання позивачем та вважає, що сукупність встановлених фактичних обставин підтверджує правомірність позиції контролюючого органу та висновків перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані до суду в письмовому вигляді заперечення проти позову, прийняті спірні податкові повідомлення-рішення вважає законними та обґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши позиції сторін, розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок прийняття Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкових повідомлень – рішень від 19 листопада 2019 року №0021213305 та № №0021223305, а також винесення рішення № 3336-10 про опис майна у податкову заставу.

Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків під час отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року.

В акті перевірки зазначено, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2019 року № 446 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 22.03.2019 року №181/21-22-13-05 надіслані платнику податків ОСОБА_1 та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 22.03.2019 року №181/21-22-13-05 надіслані платнику податків ОСОБА_1 . Зазначено також про те, що перевірку проведено з відома ОСОБА_1 .

При перевірці були використані відомості довідки форми №1-ДФ, запит керівнику ТОВ «Кей-Колект» від 09.11.2018 № 11830/10/21-22-51-13, копія листа ГУДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 08.11.2018 № 11770/Г/21-22-51-13 про запрошення ОСОБА_1 до на декларування доходів отриманих протягом 2015 року, інформаційних баз органів ДФС, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік від 09.02.2016 року № 1600021851.

Контролюючим органом встановлено отримання ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. доходу у вигляді податкового блага (ознака доходу 126) у сумі 2580925,77 грн. (з яких не нараховано (не утримано) та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб).

В ході проведення перевірки було складено акт від 19.04.2019 року №220/21-22-13-05/ НОМЕР_1 , яким було встановлено порушення:

1. підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, платником податку не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 2 580 925,77 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 464566,64 грн.;

2. підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ. що призвело до донарахування військового збору у сумі 38713,89 грн.

За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення - рішення: №0021211305 від 11 червня 2019 року (форма «Р») про сплату донарахованого грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 464 566,64 грн. і штрафних санкцій у сумі 116 141,66 грн.; №0021221305 від 11 червня 2019 року (форма «Р») про сплату донарахованого грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 38 713,89 грн. і штрафних санкцій у сумі 9 687,48 грн. Дані рішення отримані позивачем.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ДФС України своїм рішенням №7142/Г/99-99-11-05-01-25 від 22 серпня 2019 року частково скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 11 червня 2019 року №0021211305, №0021221305.

Задовольняючи скаргу частково, в обґрунтування рішення ДФС України посилалося, зокрема на те, що актом перевірки на підставі відомостей про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма - 1 ДФ) встановлено, що ОСОБА_1 у 2015 році отримала дохід у сумі 2 580 925,77 грн. за ознакою доходу «126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект». ДФС України у своєму рішенні зазначає, що ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 464 566,64 грн., виходячи з суми анульованого (прощеного) ТОВ «Кей-Колект» боргу, у розмірі 2 580 925,77 грн., яка складається із основної суми боргу 1 597 589,09 грн. та процентів 983 336,68 грн.

ДФС України у ході розгляду скарги було також встановлено, що оскільки нарахування процентів не є доходом платника у вигляді додаткового блага та враховуючи, що податковим органом при оподаткуванні доходу ОСОБА_1 невірно застосовано ставки податку, які діяли у 2015 році, податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2019 року: №0021211305 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу 145 657,82 грн., штрафної санкції 36 414,45 грн.; №0021221305 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на суму основного платежу 14 750,05 грн., штрафної санкції 3 687,51 грн., було частково скасовано, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення - залишенні без змін.

Таким чином, 19.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення-рішення №0021213305 (форма «Р») про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням у розмірі 318908,82 грн., за штрафними санкціями у розмірі 79727,21 грн. та №0021223305 (форма «Р») про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням з військового збору 23963,84 грн., за штрафними санкціями у сумі 5990,97грн., які є предметом розгляду у даній справі.

Зазначені спірні податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу ОСОБА_1 належним чином та отримані.

25.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі ст..ст. 59,60 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу № 3336-10 щодо суми податкового боргу ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, податку на нерухоме майно, військового збору у загальному розмірі 934251,44 грн.

Відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № 3336-10 про опис майна у податкову заставу, що надіслано позивачу належним чином та є також предметом розгляду у даній справі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В ході розгляду справи, з пояснень сторін у судовому засіданні та згідно матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі за текстом - банк) та позивачем ОСОБА_1 20 березня 2006 року був укладений кредитний договір №151-105 (далі по тексту - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі, валюті та на умовах, встановлених цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №151-105 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі начальника відділення № 151 АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 20 березня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М., за реєстровим №394.

Пункт 1.1 даного договору передбачає, що Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно-житлове приміщення, зазначене в п. 1.4 цього Договору, а саме: житловий будинок, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальною площею 122,4 кв.м.

Згідно з пункту 1.2 підпунктів 1.2.1., 1.2.4-1.2.6 іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за кредитним договором № 151-105 від 20 березня 2006 року та за Додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту № 1 від 20 березня 2006 року до Договору про відкриття карткового рахунку та видачу платіжної картки № НОМЕР_2 від 15.03.2006 року, а саме, але не обмежуючись зобов`язаннями по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору 1, кредитних коштів у сумі 1000000,00 (сто тисяч) доларів США 00 процентів; повернення кредиту в термін до 20 березня 2026 року, якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно до умов Кредитного договору 1; по поверненню отриманого кредиту на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «УкрСиббанк»; зобов`язання по сплаті процентів – 11,8 % річних, комісію за видачу кредиту та оформлення кредитного договору – 0,0%, зобов`язання по сплаті плати за кредит, неустойки та інших витрат понесених банком.

Згідно договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, з відповідними додатками до нього, ТОВ «Кей-Колект» («Фактор»), набуло прав та обов`язків нового кредитора за кредитним договором від 20 березня 2006 року №151. За умовами вказаного договору факторингу клієнт ПАТ «УкрСиббанк» (банк) зобов`язується передати у власність фактору (ТОВ «Кей-Колект»), а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

12 грудня 2011 року між банком ПАТ «УкрСиббанк» (цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого цедент надає, а цесіонарій приймає права вимоги за іпотечним договором, зазначеним у додатку 1 до цього договору, та набуває прав та обов`язків Іпотекодержателя.

У випадках невиконання чи неналежного виконання боржником умов кредитного договору №151, пунктом 4.1. іпотечного договору від 20.03.2006 року його сторони передбачили право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №208897797 від 13 травня 2020 року, на підставі іпотечного договору від 20 березня 2006 року та виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., 4 вересня 2015 року зареєстроване право власності ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 122,4 кв. м., житловою площею 76,5 кв.м., розташований за адресою: м. Херсон, вул. Колодязна, 88.

Суд вважає необхідним зазначити, що згідно статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України є вичерпним.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу від 21.03.2016 року за вих. № 732389/collect-30 адресованого ОСОБА_1 вбачається, що у зв`язку з реалізацією товариства права на нерухоме майно 04.09.2015 року, яким було забезпечено виконання кредитного договору № 151-105 від 20.03.2006 року, на підставі ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 43289253 від 04.09.2015 року, та відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України ОСОБА_3 було повідомлено про анулювання суми заборгованості, яка є її доходом, отриманим як додаткове благо, повідомлено про необхідність самостійно відобразити зазначену суму у річній податковій декларації та сплатити податки та податкові платежі.

В ході розгляду справи суду не було надано відповідачем належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 повідомлення ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу від 21.03.2016 року.

Суд звертає увагу на постанову Верховного суду від 1 квітня 2020 року по справі №826/3035/17 (адміністративне провадження №К/9901/18590/19) в якій суд дійшов до правового висновку що, за наслідками аналізу положень до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року), кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Виходячи з вищезазначеного, у позивача відсутній визначений підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України обов`язок самостійно сплачувати податок з таких доходів та відображати їх у річній податковій декларації та оскільки у позивача не виник обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов`язання зі сплати військового збору, та штрафних санкцій.

Відповідно до наявної у справі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №208897797 від 13 травня 2020 року, на підставі іпотечного договору від 20 березня 2006 року та виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., 4 вересня 2015 року зареєстроване право власності ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 122,4 кв. м., житловою площею 76,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

За змістом ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній станом на дату вчинення виконавчого напису) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Згідно з пунктами 1.2.1., 1.2.4-1.2.6 наданого до матеріалів справи іпотечного договору іпотекою забезпечується зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих кредитних коштів, процентів, комісій, неустойки та інших витрат понесених банком. Згідно з пунктом 1.4. договору іпотеки предметом іпотеки є житловий будинок, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Згідно положення частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

У випадках невиконання чи неналежного виконання боржником умов кредитного договору, пунктом 4.1. іпотечного договору його сторони передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У відповідності до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання с недійсними.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Згідно статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Частиною першою ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Виходячи з вищезазначеного, вбачається наявність між сторонами договору факторингу №1 від 11.12.2011 року, договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011 року та вчинений виконавчий напис 04.09.2015 року, за наслідками якого набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на передане у заставу нерухоме майно позивача, у зв`язку з чим, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, а сума боргу вважається не прощеною, а погашеною у рахунок переходу на кредитора права власності на предмет іпотеки, відтак у позивача не виник обов`язок зі сплати податкових зобов`язань.

Суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що позивач отримала додаткове благо у вигляді прощення суми боргу, оскільки реєстрація на Іпотекодержателя права власності на нерухоме майно, яким було забезпечено виконання кредитного договору, виключає приріст показників фінансового та/або майнового стану платника. Сума боргу не прощена, а погашена за рахунок переходу на кредитора права власності на предмет іпотеки. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №802/1728/16-а (адміністративне провадження №К/9901 /37647/18), в якій зазначено, зокрема, що у випадку якщо предмет іпотеки передається у рахунок виконання боргових зобов`язань перед банком, кредитні зобов`язання вважаються виконаними, а не прощеними.

Суд погоджується з твердженням позивача щодо неповного з`ясування контролюючим органом під час проведення перевірки ОСОБА_1 обставин наявності боргу на момент його «прощення» («анулювання») і доказів фактичного отримання доходу від цього та приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача не були обґрунтованим, а саме, прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про нарахування суми оподаткованого доходу платника податку.

Суд також вважає необхідним зазначити, що згідно положення пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Пунктом 79.2 зазначеної статті передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В ході розгляду справи та з наданих сторонами суду письмових доказів судом встановлено, що контролюючим органом було винесено наказ про проведення перевірки від 22.03.2019 року № 446 та повідомлення № 181/21-22-13-05 від 22.03.2019 року, які були надіслані ОСОБА_1 рекомендованою поштою за адресою: АДРЕСА_2 . З наявного у справі копії поштового конверта вбачається відмітка пошти щодо повернення листа адресатові у зв`язку із «за строком зберігання. 27.04.2019».

Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Суд приходить до висновку, що позивачу не було належним чином вручено копію наказу та направлення про проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки відмітка пошти на конверті щодо повернення листа адресатові з причини «за строком зберігання. 27.04.2019» не може вважатись належним врученням, така відмітка говорить лише про не отримання ОСОБА_1 пошти протягом певного часу, та за закінченням терміну зберігання такого відправлення на поштовому відділенні, така кореспонденція була повернута адресатові з відповідною відміткою. Відповідно, в ході розгляду справи представником відповідача не було надано належних та допустимих доказів вручення позивачу копії наказу та направлення про проведення перевірки.

Щодо акту перевірки, суд звертає увагу на те, що згідно пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі відмови платника податків або його представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Згідно пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного вбачається, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки має складати відповідний документ, зокрема, у вигляді акту перевірки, який у визначений законодавством строк має бути надісланий платнику податків з додержанням вимог ст. 42 ПК України, та як наслідок мають бути додержані відповідні права платника податків чи його представника на подання зауважень, заперечень щодо акту перевірки. У своєму листі ОСОБА_1 , що був адресований начальнику Херсонської ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі 20.06.2019 року в якій зазначено про не отримання акту перевірки, прохання ознайомитись з документами щодо перевірки. Позивачем були отримані лише податкові повідомлення-рішення від 11.06.2019 року № 0021211305 та № 0021221305. В даному випадку, представником відповідача надано до матеріалів справи копію акта перевірки від 19.04.2019 року № 220/21-22-13-05/ НОМЕР_1 та копію поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 даного акта перевірки. Судом встановлено, що на копії поштового відправлення міститься відмітка пошти «за строком зберігання. 23.05.2019», що не вважається належним врученням адресату кореспонденції у розумінні положень ст.. 42 ПК України. Дана обставина не спростована представником відповідача в ході розгляду справи.

Зазначені застосовані судом вище обґрунтування підтверджуються позицією Верховного Суду України викладену в постановах від 12 червня 2018 року у справі №821/597/17, від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено в акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 19.11.2019 року № 0021213305 та № 0021223305, який саме «підпункт «а»-«е»» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України було порушено позивачем.

Суд приходить до висновку, що вживання контролюючим органом загального посилання на підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, без наведення відповідного підпункту «а»-«е», є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про підстави нарахування податкового зобов`язання, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не враховано, що до оподатковуваного доходу платника податку може бути включено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо лише до закінчення строку позовної давності відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно наданого позивачем листа АКІБ «УкрСиббанк» від 7 жовтня 2008 року №138/4/31-9-16406 вбачається, що банком було направлено позивачу вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 5 календарних днів від дня отримання листа, тим самим змінено строк виконання зобов`язань за кредитним договором, тому відлік строку позовної давності розпочався у жовтні 2008 року. Зі встановлених обставин справи вбачається, що рішення про «прощення (анулювання)» боргу було прийняте ТОВ «Кей-Колект» 4 вересня 2015 року, відповідно строк позовної давності станом на вказану дату сплинув, у зв`язку з чим, відповідач, враховуючи приписи підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК України, не мав підстав відносити до складу доходу позивача суму «прощеного» (анульованого)» боргу, повідомлену від ТОВ «Кей-Колект».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належного обґрунтування щодо законності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2019 року №0021213305 та №0021223305, у зв`язку з чим, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, відтак суд, - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно пункту 60.5 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, винесена Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкова вимога від 25.02.2020 року № 3336-10 має бути відкликана контролюючим органом.

Щодо вимоги позивача про звільнення з-під податкової застави майна та виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання.

Пунктом 93.2 зазначеної статті визначено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Виходячи з вищезазначеного майно ОСОБА_1 підлягає звільненню із податкової застави згідно рішення № 3336-10 та виключенню відповідних відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума сплаченого позивачем судового збору, згідно з квитанціями № СВ03374112/1 від 15.05.2020 року на суму 1681,60 грн. та № СВ03408608/1 від 22.05.2020 року на суму 3445,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.11.2019 №0021213305 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 398 636,03 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 19.11.2019 за №0021223305 (форми "Р") про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 29 954,81 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звільнити із податкової застави майно ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та виключити її дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, 73003) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), сплачений судовий збір у сумі 5126,71 грн. (П`ять тисяч сто двадцять шість гривень 71 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 вересня 2020 р.

Суддя І.І. Войтович

кат. 111030200