Рішення № 91439165, 09.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 вересня 2020 р. № 520/7296/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарі- Мурадли А.І.

за участі сторін:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача - Потерайло А.М.

представника відповідача – Маслош С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати п. 10 Наказу ГУНП в Харківській області № 302 від 29.04.2020 року, яким до начальника організаційно-методичного відділу УКР ГУНП в Харківській області підполковника ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що її притягнуто до відповідальності за порушення вимог п. 6 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2010 за № 223/33194 та вимог ч. З ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», про що винесено Наказ ГУНП в Харківській області № 302 від 29.04.2020 року (п.10).

Позивач вважає вказаний пункт Наказу неправомірним та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтування надано у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. З ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Судом встановлено, що фактичною підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок відповідача про те, що 06.04.2020 року о 20:25 начальник с організаційно-методичного відділу УКР ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_1 , разом з старшим оперуповноважений в ОВС цього відділу ОСОБА_2 знаходилася на місці ДТП за участю службового автомобіля "Шкода Октавія", н.з. НОМЕР_2 під керуванням підполковника поліції ОСОБА_3 . Під час з`ясування обставин вказаної події ОСОБА_2 своє прізвище, посаду, спеціальне звання учасникам ДТП не назвала та службове посвідчення їм не пред`явила, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", м ДТП. Також позивач, ставши свідком спричинення тілесних ушкоджень підполковнику поліції ОСОБА_3 та полковнику поліції ОСОБА_4 , про вчинене кримінальне правопорушення за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» не повідомила та не вжила заходів щодо установлення осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Суд зазначає, що з системного аналізу ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що положення даної статті регламентують загальний порядок комунікації та взаємодії поліцейського із особою - споживачем поліцейських послуг у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та ін.

Як відображено у висновках службового розслідування, ОСОБА_1 прибула на місце події разом з ОСОБА_2 20:25, в той час як двоє чоловіків на автомобілі «АУДІ А6» прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди о 20:41. При цьому, вказані особи, попередньо не з`ясувавши обставин ситуації, одразу застосували до співробітників поліції фізичну силу. Службовим розслідуванням не встановлено факту спілкування між позивачем, присутніми на місці події особами та невідомими громадянами, які у подальшому спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В матеріалах справи №520/7296/2020 таких доказів також не міститься, а отже факт спілкування між позивачем та невідомими громадянами не встановлено, а тому порушення позивачем ч. З ст. 18 Закону України "Про національну поліцію" є недоведеними та є лише припущеннями дисциплінарної комісії.

За таких підстав, суд вважає недоведеним факт спілкування позивача з присутніми на місці події особами та невідомими громадянами, які у подальшому спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та, відповідно, порушення ч. З ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 6 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2010 за № 223/33194.

Суд вказує, що Пункт б розділу 11 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події передбачає обов`язок поліцейського незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та Іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляти про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припиненню, рятуванню людей, наданню допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що станом на 20:25 06.04.2020 року, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явились на місці події, вони отримали усну вказівку від заступника начальника УКР ГУ НП в Харківській області - начальника відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУ НП в Харківській області підполковника ОСОБА_3 залишатись на місці до прибуття патрульної поліції.

Також на місці події знаходився працівник поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_1 достовірно чула, як він відразу після того, коли ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, телефонував на номер екстреного виклику "102" та повідомив про події.

Відповідно до відомостей ГУ НП Національної поліції України 06.04.2020 року о 20:42 оператору « 102» УОАЗОР ГУ НП в Харківській області надійшло повідомлення про конфлікт біля магазину «Карусель» з проханням швидкого направлення на місце події екіпажу поліції. Анкетних даних або обставин конфлікту заявник не надає, а лише вказує про напад людей із застосуванням балончиків. Екіпаж патрульної поліції прибував на місце конфлікту.

Вищезазначений дзвінок екстреного виклику поліції був здійснений старшим оперуповноваженим УКР ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 , який перебував на добовому чергуванні у складі СОГ ГУ НП в Харківській області та знаходився на місці конфліктної ситуації.

Вже після завершення бійки на місце події прибували патрульні поліцейські УПП в Харківській області та поліцейські ППОП.

ОСОБА_4 після прибуття на місце події поліцейських ППОП повідомив старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 , що їх допомога більше не потрібна, так як люди, які нанесли йому тілесні ушкодження на місці події відсутні та їх допомога більше не потрібна (пояснення ОСОБА_7 від 10.04.2020 містяться в матеріалах службового розслідування). Також на місце події прибули інші працівники патрульної служби.

Крім того, у матеріалах службового розслідування міститься лист Департаменту патрульної поліції УПП в Харківській області від 21.04.2020 № 4396/41/14/01-2020, яким повідомлено голову дисциплінарної комісії полковника поліції ОСОБА_8 , що 06.04.2020 о 20 год, 41 хв. до чергової частини управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції зателефонував заступник начальника оперативно-розшукового відділу УКР ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_9 , та повідомив що на перехресті вул. Пискунівської та пров. Пискунівського в місті Харкові відбувається бійка за участю співробітників поліції та невідомих осіб. Також він попросив встановити інформацію про автомобіль AUDI А6 д.н. НОМЕР_3 , що поїхав з місця події та орієнтувати особовий склад управління на виявлення зазначеного ТЗ та затримання осіб.

Тобто, про події було відразу ОСОБА_10 в присутності позивача повідомлено в патрульну поліцію, надані всі необхідні дані на орієнтування для затримання автомобілю AUDI А6, д.з. НОМЕР_3 , а тому необхідні дані для встановлення та затримання осіб, що вчинили протиправні дії були вжиті.

В подальшому, після того як ОСОБА_4 повезли до лікарні, заступник начальника УКР ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 як наш безпосередній керівник в той час дав позивачу ОСОБА_11 та ОСОБА_2 усну вказівку залишити місце події та залишатися на зв`язку, оскільки автомобіль AUDI А6 вже був в орієнтуванні на розшук, необхідні заходи для встановлення осіб вже були вжиті, на місці події за вказівкою ОСОБА_3 залишився ОСОБА_12 , а після надання допомоги ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на одязі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сліди їх крові.

За таких обставин, суд вважає недоведеним порушення позивачем вимог п. 6 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.

Щодо того, що відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував, що в опублікованих статтях засобів масової інформації повідомляється про події за участю поліцейських УКР ГУНП в Харківській області, під час яких полковник поліції ОСОБА_3 хизувався нагородною вогнепальною зброєю перед громадянами, що вплинуло у подальшому на переростання конфлікту у бійку, внаслідок якої отримали тілесні ушкодження вищевказані поліцейські. Подія за участю поліцейських УКР ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 та полковника поліції ОСОБА_4 набула суспільного резонансу, про що свідчать публікації даних подій у засобах масової інформації України. Вивченням коментарів, які викладені під вищезазначеними статтями, встановлено, що громадяни негативно висловлювалися на адресу поліцейських, виказували до них недовіру.

Суд вказує, що немає підстав брати до уваги посилання відповідача на вказані обставини, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, події, пов`язані з демонстрацією ОСОБА_3 вогнепальної зброї відбувалися до приїзду на місце події позивача, а коментарі у соцмережах та повідомлення в ЗМІ не відображають об`єктивних обставин інциденту, а також не доводять вчинення позивачем порушення дисципліни.

Суд вказує, що Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року N 580Л/ІІІ.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Обов`язки поліцейського визначені ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до вимог якої останній зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 59 згаданого Закону визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України " від 15.03.2018 р. N 2337Л/ІІІ.

Положеннями ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1,2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до ч. З ст. 13 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Як визначено ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків призначається службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України N 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за N 1355/32807.

Пунктом 1, 2 розділу 2 вказаного Порядку передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1-3 розділу 5 Порядку N 893 від 07.11.2018, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов вчинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На підставі пункту першого Розділу VI Порядку N 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст. 19 Дисциплінарного статуту, де, крім іншого, указано, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, (ч. З ст. 19).

Отже для дотримання правила юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, а також з метою додержання критеріїв законності рішень згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України відповідач повинен у тексті спірного рішення обґрунтувати обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, заподіяну внаслідок проступку шкоду, попередню поведінку працівника, ставлення працівника до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації працівника, тощо.

Однак вказані обставини не враховані відповідачем, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, на думку суду, є не обґрунтованим.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 10 Наказу ГУНП в Харківській області № 302 від 29.04.2020 року, яким до начальника організаційно-методичного відділу УКР ГУНП в Харківській області підполковника ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі виготовлено 10 вересня 2020 року.

Суддя А.В.Зінченко