
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
09 вересня 2020 р. № 520/7469/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; податкова адреса: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 19759,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач знаходиться на обліку в Головному управління ДПС у Харківській області. Відповідно до облікових даних контролюючого органу ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в розмірі 19759,58 грн., який відповідачем погашений не був, а відтак дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою суду від 06.07.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надсилалась відповідачеві засобами поштового зв`язку за адресою, що відповідає даним Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання та до суду повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про його отримання.
Однак, відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань до суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Відповідно положень норм названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).
Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 з чим п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2017, власники транспортних засобів, які з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року є платниками транспортного податку.
Суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2018 становить 3723,00 грн., а відтак, середньоринкова вартість автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) станом на 1 січня податкового (звітного) року, на 2018 рік, повинна становити 1396125,00 грн.
Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Згідно п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, органи внутрішніх справ зобов`язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об`єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов`язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об`єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.
Відповідно до п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України сума визначеного транспортного податку фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Також, згідно із п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом відносно відповідача, було винесено податкове повідомлення - рішення від 18.05.2018 року №48-1307-2030, яким визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 14583,31 грн. за 2018 рік, яке було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку, однак до контролюючого органу повернувся конверт із направленими документами з відміткою відділення поштового зв`язку “за закінченням терміну зберігання”.
При цьому, судом встановлено, що згідно відомостей автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" відповідачем не було оскаржено вищезазначеного податкового повідомлення – рішення.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 18.05.2018 року №48-1307-2030 є чинними, а сума податкового зобов`язання відповідачем не сплачена, а тому за ОСОБА_1 рахується податковий борг в розмірі 14583,31 грн., наявність якого також підтверджена даними облікової картки.
Також під час судового розгляду справи встановлено, що за даними контролюючого органу відповідачем має заборгованість у розмірі 5176,27 грн., яка є пенею, що нарахована на податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №1106/13-03-03 за період з 30.07.2017 року по 21.02.2020 року.
Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано до суду жодних доказів відсутності обов`язку сплати зазначеної суми пені або доказів її оскарження чи сплати.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Контролюючим органом надіслано на адресу відповідача податкову вимогу № 10035-17 від 04.05.2017 року, однак до контролюючого органу повернувся конверт із направленими документами з відміткою відділення поштового зв`язку “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно абзацу 3 п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як передбачено п.п. 137 п. 1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Суд зазначає, що на час розгляду справи податковий борг в сумі 19759,58 грн. у добровільному порядку не сплачений, доказів самостійної сплати заборгованості у повному обсязі або відсутності обов`язку сплати нарахованого контролюючим органом податкового зобов`язання відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість його стягнення у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, якими донараховано позивачу податкове зобов`язання та штрафні санкції, не є предметом вказаного позову, то суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.
За правилами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов Головним управлінням ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути до державного бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; податкова адреса: АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 19759 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 58 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.
Судове рішення № 91439012, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 09.09.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 520/7469/2020. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: