Рішення № 91438992, 10.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 р. Справа № 520/8184/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоду роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідник 6 розряду з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідник 6 розряду з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1 в період роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідник 6 розряду з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок нарахованої ОСОБА_1 пенсії та виплатити ОСОБА_1 недоплачених коштів починаючи з 06 листопада 2019 року на підставі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплатити ОСОБА_1 заборгованість із виплати пенсії, що виникла у зв`язку з неправильним обрахуванням стажу ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір 840,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 06.11.2019 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 включено періоди роботи з 30.06.1982 по 21.11.1983, з 04.12.1983 по 31.12.1990, з 10.01.1991 по 21.08.1992 (10 років 0 місяців 0 днів). При цьому, до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 27.12.1997, оскільки позивачем не надавались документи про атестацію робочого місця за вказаний період. Позивач зазначив, що внаслідок не зарахування до пільгового стажу за списком № 1 періоду роботи з 22.08.1992 по 27.12.1997 розмір його пенсії обчислений без врахування ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», яка встановлює, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Крім того, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Щодо ненадання документів про атестацію робочого місяця за період роботи з 22.08.1992 по 27.12.1997, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові 19.02.2020 по справі № 520/15025/16, зазначив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши з привиду зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи за Списком № 1 з 22.08.1992 по 27.12.1997 на посаді прохідник 6 розряду з повним робочим днем під землею, що відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, пільговий стаж роботи після 21.08.1992 зараховується за результатами проведення атестації робочих місць. Позивач не надав до управління документи про результати проведення атестації робочих місць, отже відсутні підстави для зарахування до страхового стажу роботи вказаного періоду роботи за Списком №1 з 22.08.1992 по 27.12.1997. На підставі наданих позивачем документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, загальний стаж роботи позивача склав 34 роки 5 місяці 22 дні, в тому числі на пільгових умовах по Списку № 1 - 10 років. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій підтримано правову позицію позивача, викладену в позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимогу у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши доводи заяв по суті сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 12.06.2017 року № 6329010065 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої УПСЗН Харківського району ХМР, є внутрішньо переміщеною особою.

З 06.11.2019 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що не заперечувалось сторонами.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0302-8/11245 від 03.04.2020 року фактично відмовлено в проведенні такого перерахунку.

В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 якщо атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. До стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 включено період роботи позивача з 30.06.1982 по 21.11.1983, з 04.12.1983 по 31.12.1990, з 10.01.1991 по 21.08.1992 (10 років 0 місяців 0 днів). Документи про атестацію робочого місця позивачем не надавались.

В листі пенсійним органом також зазначено, що в разі надання позивачем до органів Пенсійного фонду документів про атестацію робочого місця, пенсію можливо буде перерахувати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Листом ПФУ № 14719-11803/М-03/2800/20 від 26.05.2020 року на звернення позивача повідомлено, що для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року необхідно надати документи про результати проведення атестації робочих місць за вказаний період, що передбачено Порядком № 383.

Зміст позовної заяви свідчить, що позивач не погоджується із відмовою ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу період його роботи за Списком № 1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року (5 років 4 місяці 5 днів). Із зарахуванням пільговий стаж роботи позивача на посаді за Списком №1 буде складати більше 15 років, після чого можна буде здійснити перерахунок його пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», в результаті якого пенсія збільшиться.

Крім того, з посиланням на статтю 8 вказаного Закону та абз.10 ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач також зазначив, що за кожний повний рік роботи на підземних роботах за Списком №1, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Отже, за кожний з п`яти повних років роботи на посаді прохідника під землею в спірний період (з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року) ГУ ПФУ в Харківській області також повинно зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 додатково по одному року, що складає п`ять років.

Отже, спірними є питання щодо зарахування до страхового стажу позивача період роботи за Списком № 1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, а також додаткове зарахування до страхового стажу п`яти років - по одному року за кожний повний рік роботи позивача на підземних роботах (прохідник під землею) у вказаний період (з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року).

У відзиві на позов та в листі ГУПФУ в Харківській області №2000-0302-8/11245 від 03.04.2020 року зазначено, що враховуючи дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 5 місяці 22 дні, в тому числі на пільгових умовах по Списку № 1 - 10 років (період роботи позивача з 30.06.1982 по 21.11.1983, з 04.12.1983 по 31.12.1990, з 10.01.1991 по 21.08.1992). За пунктом 3 Порядку №383 пільговий стаж роботи після 21.08.1992 зараховується за результатами проведення атестації робочих місць. Оскільки позивач не надав документів про атестацію робочого місця, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період роботи за Списком № 1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року.

Щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком № 1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пп.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди, та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Статтею 62 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30 червня 1982 року, з 17.04.1985 року по 27.12.1997 року позивач працював на посаді прохідника 6 розряду з повним робочим днем під землею у шахті імені В.В. Вахрушева (наказ про призначення від 17.04.1985 року, наказ про звільнення №418 від 27.12.1997 року).

Згідно історичної довідки від 26.11.2013, виданої ВО "Шахтоуправління Ясенівське" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", ряд підприємств, зокрема, відокремлений підрозділ "Шахта імені Вахрушева, об`єднані у відокремлений підрозділ "Шахтоуправління Ясенівське" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (наказ № 677 від 20.12.2012 р.).

Згідно копії довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 26.11.2013 року №357/15, виданої відокремленим підрозділом "Шахтоуправління Ясенівське" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", з 17.04.1985 року по 27.12.1997 року ОСОБА_1 виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею за професією/посадою: прохідник 6 розряду з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 пункту 1010100а код КП 7111.2 постанови КМУ № 162 від 11.03.1994 року.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Суд зауважує, що гірнича робота з повним робочим днем під землею за посадою прохідник 6 розряду, які виконував позивач у період з 17.04.1985 року по 27.12.1997 року, зокрема, у спірний період (з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року) віднесена до Списків № 1, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, відповідно до яких правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (підземні роботи в шахтах).

Слід також зазначити, що пенсійний орган не заперечує того факту, що робота, яку виконував позивач у період з 17.04.1985 року по 27.12.1997 року (гірнича робота з повним робочим днем під землею) передбачена Списком №1 та виконання якої дає право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах, враховуючи те, період роботи позивача по 21.08.1992 року зарахований пенсійним органом до пільгового стажу та призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 06.11.2019 року.

Натомість, період роботи за Списком №1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, який є спірним, не зарахований ГУ ПФУ в Харківській області лише з тих підстав, що позивач не надав документів про атестацію робочого місця за цей період.

В трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30 червня 1982 року міститься запис №5, що по результатам атестації робочих міць по умовам труда, професія прохідника відноситься до Списку №1, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення (наказ № 389 від 19.05.1997 року).

Отже, навіть наголошуючи на відсутності документів про атестацію робочого місця позивача, пенсійний орган мав зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 19.05.1997 року по 27.12.1997 року, зважаючи на запис в трудовій книжці про проведення атестації робочих міць.

З 17.04.1985 року по 27.12.1997 року позивач працював у шахті імені В.В. Вахрушева.

Як свідчать матеріали справи, 26.06.2020 року представником позивача на адресу ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» (93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 30/1), який є правонаступником шахти імені В.В. Вахрушева направлявся адвокатський запит з проханням надати документи про атестацію робочих місць, проведеної на шахті імені ОСОБА_2 на підставі наказу № 389 від 19.05.1997 року або повідомити про неможливість надання таких документів. Проте, отримавши адвокатський запит 02.07.2020 року, що підтверджено даними роздруківки з офіційного сайту Укрпошти, підприємством не було надано на нього відповіді.

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Проте, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та не направлено запиту на адресу ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» щодо витребування документів на підтвердження атестації робочого місця позивача у період 17.04.1985 року по 27.12.1997 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а (Провадження №11-1207апп19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці та дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд врахував таку позицію Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

За таких підстав, відмова Головного управління у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача на посаді прохідника 6 розряду з виконанням ним гірничих підземних робіт повний робочий день з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, що у сукупності складає 5 років 4 місяці 4 дні, з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця є протиправною та необґрунтованою.

Зважаючи на те, що відповідач не довів належним чином підстав для відмови в зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоду роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідника 6 розряду з виконання гірничих робіт з повним робочим днем під землею та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідника 6 розряду з виконання гірничих робіт з повним робочим днем під землею є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати позивачу до страхового стажу додатково по одному року за кожний повний рік стажу роботи за Списком №1 в період роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до абз.10 ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, до страхового стажу додатково зараховується по одному року за кожний повний рік роботи. Тобто, застосуванню підлягають виключно повні роки. Місяці до обрахунку не включаються.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року позивач перебуваючи на посаді прохідника 6 розряду виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею, які віднесено до Списків № 1, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, КМ СРСР №10 від 26 січня 1991 року, КМУ №162 від 11 березня 1994 року, отже наявні підстави для додаткового зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 п`яти років - по одному року за кожний повний рік роботи позивача на посаді прохідника 6 розряду з виконання гірничих робіт з повним робочим днем під землею за Списком №1 у вказаний в прохальній частині період - з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За таких підстав, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачених коштів починаючи з 06 листопада 2019 року на підставі статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає наступне.

Сторонами не заперечувалось, що пенсія за віком на пільгових умовах призначена позивачу з 06.11.2019 року з врахуванням 10 років пільгового стажу на підземних роботах за Списком №1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 року №345-VI, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, виплата такої пенсії відповідно до даної статі здійснюється за сукупністю таких умов як характер та кількість необхідного стажу роботи: особа відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років (для чоловіків) або 7,5 років (для жінок) за Списком №1.

У відзиві на позов та в листі ГУПФУ в Харківській області №2000-0302-8/11245 від 03.04.2020 року зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 5 місяці 22 дні, в тому числі на пільгових умовах по Списку № 1 на підземних роботах - 10 років (з 30.06.1982 по 21.11.1983, з 04.12.1983 по 31.12.1990, з 10.01.1991 по 21.08.1992).

Зважаючи на зарахування в судовому порядку до пільгового стажу роботи позивача на підземних роботах (прохідник під землею) за Списком №1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року, що складає 5 років 4 місяці 4 дні, додатковому зарахуванні до пільгового стажу п`яти років - по одному року за кожний повний рік роботи позивача (підземні роботи) у спірний період (з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року), а також зарахований пенсійним органом до пільгового стажу позивача 10 років, в сукупності пільговий стаж роботи позивача на підземних роботах за Списком №1 складає 20 років 4 місяці 4 дні.

Враховуючи, що у позивача більше15 років стажу роботи на підземних роботах з повним робочим днем, тому він має право на призначення (перерахунок) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 06 листопада 2019 року здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Суд зауважує, що позовна вимога щодо зобов`язання пенсійного органу сплатити позивачу заборгованість із виплати пенсії, що виникла у зв`язку з неправильним обрахуванням стажу за змістом є аналогічною вказаної вище задоволеної позовної вимоги, а тому не потребує окремого задоволення.

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно частини 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським бюро "Благої Світлани "Приватний повірений" (Юридична фірма) 24 червня 2020 року укладено договір про надання правової допомоги, за мовами якого Замовник доручає, а Юридична фірма приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

В попередньому орієнтованому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу за підписом адвоката С.В. Благої визначено як 5 000,00 грн. Також зазначено обсяг послуг, які надаються адвокатом.

Так, відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076-VI встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Проте, позивачем не надано до суду акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 24.06.2020 року, розрахунку витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання адвокатських послуг) в межах даної справи. Визначений в попередньому орієнтованому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу обсяг послуг, які надаються адвокатом такої інформації також не містить. Крім того, суд не приймає його до уваги, оскільки з нього не зрозуміло, в рамках якої справи та на підставі якого договору надається визначений обсяг послуг.

Крім того, при визначенні в попередньому орієнтованому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу вартості послуг 5 000,00 грн. не зазначено порядку обчислення гонорару адвоката, погодинної ставки гонорару адвоката, скільки витрачено ним часу на надання тієї чи іншої послуги в рамках даної справи.

Додаткових документів з такими відомостями представником позивача також не надано до суду.

Відсутність таких документів є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 134, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.3 Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідника 6 розряду з виконання гірничих робіт з повним робочим днем під землею за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року на посаді прохідника 6 розряду з виконання гірничих робіт з повним робочим днем під землею за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області додатково зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 п`ять років - по одному року за кожний повний рік роботи ОСОБА_1 на посаді прохідника 6 розряду з виконання гірничих робіт з повним робочим днем під землею за Списком №1 з 22.08.1992 року по 27.12.1997 року відповідно до абз.10 ч.3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 06 листопада 2019 року здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 призначену йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Суддя Шевченко О.В.