Рішення № 91438947, 08.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1481/20

08 вересня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Дядика Я.Б.;

представника відповідача: Онофрійчука Д.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку його пенсії з дорахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 23.08.1982 по 22.08.1983;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу період відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт з 23.08.1982 по 22.08.1983 за вироком народного суду Чортківського району Тернопільської області від 04.08.1982 по справі №1-66/1982 в Дистанції цивільних споруд на ст. Тернопіль та зробити відповідний перерахунок пенсії починаючи з 07.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із відмовою відповідача в проведенні перерахунку його пенсії з дорахуванням до його страхового стажу періоду відбуття ним покарання у вигляді виправних робіт з 23.08.1982 по 22.08.1983, оскільки на заробітну плату нараховувалися та відповідно і сплачувалися страхові внески.

Ухвалою судді від 26.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.07.2020 представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказав, що відповідно до частини другої статті 103 Виправно-трудового кодексу Української РСР за умови добросовісної роботи та пpимірної поведінки в період відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi, цей час може бути включено в загальний трудовий стаж особи, яка відбуває покарання, на підставі ухвали суду в порядку, встановленому КПК України. Проте позивачем не надано відомостей про те, що він звертався з позовом до суду про зарахування часу відбування виправних робіт з 23.08.1982 по 22.08.1983 у загальний страховий стаж.

20.07.20 позивач подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 27.07.2020 розгляд справи було відкладено.

28.07.2020 представник відповідача подав до суду заперечення.

Ухвалою суду від 31.08.2020 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступні обставини.

Вироком Народного суду Чортківського району Тернопільської області від 04 серпня 1982 року, позивача засуджено за ст.167 КК УРСР на один рік виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи з відрахуванням в дохід держави 20 % із заробітку.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, він відбував покарання у період з 23.08.1982 по 22.08.1983 у вигляді виправних робіт.

Відповідно до архівної довідки про заробіток для обчислення пенсії від 26.09.2019 №ДНАА-К-18/568 у період відбування покарання у вигляді виправних робіт ОСОБА_1 здійснювались виплати страхових внесків.

07.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з дорахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.08.1982 по 22.08.1983.

Листом від 16.10.2019 №794/04-13 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку та вказав, що згідно запису у його трудовій книжці, спірний період не зараховується в загальний і безперервний трудовий стаж.

Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 95 Виправно-трудового Кодексу України, який був чинний до 01 січня 2004 року, час відбування покарання у вигляді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Відповідно до частини другої статті 103 Виправно-трудового кодексу України за умови добросовісної роботи та пpимірної поведінки в період відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi, цей час може бути включено в загальний трудовий стаж особи, яка відбуває покарання, на підставі ухвали суду в порядку, встановленому КПК України.

Із вказаного вбачається, що позивач мав би право на зарахування часу відбування виправних робіт з 23.08.1982 по 22.08.1983 у загальний трудовий стаж за умов визначених у ВТК Української РСР (добросовісної роботи та пpимірної поведінки) та за наявності ухвали суду винесеного в порядку, встановленому КПК України (чинному на час виникнення спірних правовідносин) про включення стажу відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi в загальний трудовий стаж особи.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 16.10.2019 року по справі №176/797/14-а, адміністративне провадження №К/9901/22281/18.

Однак, як встановлено судом та не спростовується позивачем, ним не надано відомостей про те, що він звертався з позовом до суду про зарахування часу відбування виправних робіт з 23.08.1982 по 22.08.1983 у загальний трудовий стаж.

При вирішенні даної справи суд також бере до уваги посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 30.01.2018 у справі К/9901/2901/17 211/1432/17(2-а/211/103/17), в якій у подібних спірних правовідносинах суд дійшов висновку про можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi до загального трудового стажу, оскільки це передбачено законодавчими актами, як тим, що діяли на час відбування позивачем покарання, так і тими, що діють на теперішній час.

Частиною 3 ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи, однак Кримінально-виконавчий кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми саме чинного на той час Виправно-трудового кодексу України.

Суд не бере до уваги пояснення представника позивача про відсутність у чинному КПК України норм, які б передбачали порядок звернення до суду про зарахування трудового стажу під час відбування покарання у вигляді виправних робіт, оскільки чинний Кримінально-виконавчий кодекс України, відповідно до ч. 3 ст. 42, вже не передбачає необхідності такого звернення до суду.

Поряд із цим, суд погоджується з посиланням представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові по справі №176/797/14-а, в якій Верховний Суд відступив від вищевнаведеної правової позиції, та у аналогічних правовідносинах вказав, що умовою для зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу є обов`язкова наявність ухвали суду винесеного в порядку, встановленому КПК України про включення стажу відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi в загальний трудовий стаж особи.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для включення періоду з 23.08.1982 по 22.08.1983 у період відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волi до загального трудового стажу позивача, та як наслідок, відсутності підстав для перерахунку пенсії з урахуванням такого стажу роботи.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, в суду відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу роботи з 23 серпня 1982 року по 22 серпня 1983 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769.

Головуючий суддя Баранюк А.З.