Рішення № 91438915, 09.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/528/20

09 вересня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській областіпро визнання незаконним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 09.12.2019 №0079375404 і зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 шляхом виключення суми нарахованого штрафу у розмірі 550,18 грн. та пені у розмірі 8,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 09.12.2019 винесено рішення №0079375404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску.

Згідно вищевказаного рішення до ОСОБА_1 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано штраф у розмірі 550,18 грн. та нарахована пеня у розмірі 8.02 гри. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску за період з 20.07.2019 по 22.07.2019.

Позивач вважає, що обов`язок сплати єдиного внеску за другий квартал 2019 року було виконано в порядку та у строки встановлені, статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №4491, а тому рішення Головного управління ДПС України у Тернопільській області від 09.12.2019 №0079375404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.03.220 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 27.04.2020.

22.04.2020 позивачем через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступила заява про збільшення позовних вимог, в які позивач просить визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.04.2020 №Ф-29796-54.

Ухвалою суду від 27.04.2020 клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області про відкладення розгляду справи задоволено.

Розгляд справи №500/528/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконними та скасування рішення, вимоги і зобов`язання вчинити певні дії відкладено на 14.05.2020.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 розгляд справи №500/528/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконними та скасування рішення, вимоги і зобов`язання вчинити певні дії відкладено на 02.06.2020.

25.05.2020 від Головного управління ДПС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на адміністративний позов.

Заперечуючи щодо позовних вимог відповідач серед іншого зазначає, що момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Кінцевим терміном для сплати єдиного внеску є 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, оскільки прийменник "до" розуміється як встановлення певної межі чи часового проміжку, і оскільки у добі 24 години, то застосування прийменника "до" перед числовим значенням (числівником), в даному випадку "до 20 числа" слід розуміти як граничну межу, яка закінчується 23 год. 59 хв. 59 сек. 19 числа, тобто 20 число не включається в граничний термін для сплати ЄСВ.

Таким чином, Головне управління ДПС у Тернопільській області не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 02.06.2020 розгляд справи відкладено до 16.06.2020, у зв`язку з неявкою позивача.

09.06.2020 від позивача ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступила заява про зміну (доповнення) підстав позову.

В поданій заяві позивач вказує, що крім підстав вказаних у позовній заяві рішення Головного управління ДПС України у Тернопільській області від 09.12.2019 №0079375404 підлягає скасуванню з підстав невірного розрахунку суми пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску.

15.06.2020 та 16.06.2020 від Головного управління ДПС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на адміністративний позов з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову.

16.06.2020 в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 25.06.2020, в подальшому до 04.08.2020, 18.08.2020, 02.09.2020 та 04.09.2020.

04.09.2020 позивачем через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано пояснення щодо документів додатково долучених до справи згідно клопотання від 02.09.2020.

Крім того, 04.09.2020 від позивача ОСОБА_1 поступила письмова заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.04.2020 №29796-54, оскільки 01.09.2020 відповідач усунув ті обставини, які були підставою для звернення із позовною заявою до суду, а саме - зменшив суму нарахувань по ЄСВ на суму штрафу та пені у розмірі 558,43 грн. (550,18 грн. + 8,25 грн.) та збільшив на цю суму переплати по ЄСВ. Позивач вчинив дії, які мають наслідком відсутність предмету спору у вказаній частині позовних вимог, тобто визнання протиправності вимоги від 02.04.2020 №Ф-29796-54 та задоволення таким чином частини позовних вимог.

Також 04.09.2020 позивач подав до суду заву про розгляд даної справи в письмовому провадженні.

Представником відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області до суду також подано заяву про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без участі сторони відповідача.

Нормами частини третьої статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 205 КАС України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки від учасників справи поступили письмові клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, підстав для відкладення розгляду справи, визначених КАС України, немає, та відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, тому справу розглянуто за відсутності сторін (їх представників), у письмовому провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 визначено перейти до розгляду справи №500/528/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії в порядку письмового провадження.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 закрито провадження у справі №500/528/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.04.2020 №Ф-29796-54.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.12.2019 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято рішення №0079375404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного соціального внеску до ОСОБА_1 за період з 20.07.2019 по 22.07.2019 на загальну суму 558,43 грн., а саме штраф у розмірі 550,18 грн. і нараховано пеню у розмірі 8,25 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження вищезазначеного рішення до Державної податкової служби України, про що подав відповідну скаргу.

Рішенням Державної податкової служби України від 06.02.2020 №4708/6/99-00-08-06-01-06 про результати розгляду скарги рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного соціального внеску від 09.12.2019 №0079375404 залишено без змін, а скаргу фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвоката) Дубчака Сергія Петровича від 01.01.2020 №б/н без задоволення.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У такому випадку вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

При цьому, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

По суті оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного соціального внеску від 09.12.2019 №0079375404, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, згідно з частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI за загальним правилом платники ЄСВ зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно пункту 12 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску, зазначених в цій Інструкції, припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.

Суд бере до уваги, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого - небудь, тому останній день строків сплати єдиного внеску за другий квартал 2019 року припав на вихідний день - суботу 20 липня 2019 року, і відповідно останнім днем строків сплати єдиного внеску за другий квартал 2019 року є понеділок 22 липня 2019 року, тобто перший робочий день, що настав за вихідним днем.

У розумінні пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 цього ж закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Підпунктом 1 пункту 21.1 статті 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Згідно дубліката квитанції АТКБ "Приватбанк" №0.0.1415413655.1 від 20.07.2019 сума платежу по сплаті єдиного внеску у розмірі 2754,18 грн. була списана з рахунку позивача банківською установою 20 липня 2019 року.

За правилами частини десятої статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли платник ЄСВ має обґрунтовані очкування та розумні сподівання на оплату ЄСВ у той же календарний день, на операційну тривалість якого припадає ініціювання переказу коштів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як указано у пункті 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Суд критично оцінює твердження відповідача, що законодавець розділяє платників ЄСВ на таких, для яких 20-те число наступного місяця є включно останнім днем сплати ЄСВ, а також на таких, для яких відповідну сплату потрібно здійснити до настання 20 числа місяця, що настає за кварталом і граничний термін сплати ЄСВ за себе особами, що здійснюють незалежну професійну діяльність 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи змістом належних норм права та приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже у спірних правовідносинах позивач вчасно сплачував ЄСВ, чим підтверджується обставина достатнього обсягу коштів на рахунку платника.

При цьому суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07 листопада 2019 року по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України, позаяк обставини події неповно, діяння платника кваліфікував неправильно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння платника.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

У зв`язку з вище наведеним суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про скасування індивідуального акта, попередньо визнавши його протиправним.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 09.12.2019 №0079375404 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного соціального внеску.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести коригування до особового рахунку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 шляхом виключення суми нарахованого штрафу у розмірі 550,18 грн. та пені у розмірі 8,25 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплачений згідно квитанції №0.0.1623337203.1 від 20.02.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003 код ЄДРПОУ: 43142763.

Головуючий суддя Мартиць О.І.