Рішення № 91438579, 08.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2896/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

03 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі-відповідач-1, УМВС в Полтавській області), про визнання незаконними дій Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні; стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні на користь позивача у сумі 6216,70 грн; стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 1 червня 2013 року по день ухвалення рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 141,57 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та повернуто позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 1 червня 2013 року по день ухвалення рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 141,57 грн; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2896/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в частині позовних вимог про визнання незаконними дій, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні; залучено до участі у справі у якості другого відповідача ліквідаційну комісію Управління МВС України в Полтавській області ( відповідач 2) (суддя Клочко К.І.).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконними дій, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні задоволено. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн (шість тисяч двісті шістнадцять гривень сімдесят копійок). Рішення суду допущено до негайного виконання. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено (суддя Клочко К.І.).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в оскаржуваній частині (про повернення позовної заяви) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2019 року скасовано, а справу №440/2896/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 07 липня 2020 року, що підтверджується даними вхідної реєстрації /а.с.143, т.1/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 (суддя Довгопол М.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/2896/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області у частині вимог про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні його з 1 червня 2013 року по день ухвалення рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 141,57 грн , розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.144-145, т.1/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стислий виклад позиції сторін

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з листа від 30.07.2019 вих. К-843 він дізнався, що вихідна допомога при звільненні за вислугу років у сумі 36960 гривень була розрахована з його місячного грошового забезпечення у сумі 3696,00 грн і при цьому до його місячного грошового забезпечення для розрахунку розміру вихідної допомоги при звільненні не була включена індексація грошового забезпечення, що призвело до недоотримання ним значної частини вихідної допомоги при звільненні. Таким чином позивач вважає, що при звільненні з ним не було здійснено повного розрахунку через недоплату вихідної допомоги, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 01.06.2013 по день ухвалення судового рішення у справі, з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 141,51 грн.

24.07.2020 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на його користь середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 01.06.2013 по день ухвалення судового рішення в справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 205 гривень 60 копійок /а.с.153-154, т.1/

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 заяву представника позивача про збільшення позовних вимог від 24 липня 2020 року прийнято до розгляду /а.с.158, т.1/.

07.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 166 - 170, т. 1/, в якому представник відповідачів заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначав про незгоду із твердженнями позивача у заяві про збільшення позовних вимог щодо необхідності розрахунку середньоденного грошового забезпечення шляхом ділення на кількість робочих днів. Наголошував на тому, що для розрахунку середньоденної заробітної плати (грошового забезпечення) беруться як робочі дня, а у випадках, передбачених законодавством - календарні дні. Зазначав, що до атестованих працівників застосовується обрахунок, виходячи з календарних днів, оскільки відповідно до пункту 1.7 Інструкції №499 (як спеціальної норми) розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів (незалежно від відпрацьованих). Отже, на думку відповідача, середньоденне грошове забезпечення позивача повинно обчислюватися виходячи з календарних днів. Також зауважував, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 по справі №440/2896/19 УМВС України в Полтавській області здійснило виплату ОСОБА_1 недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні, утримавши при цьому податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Так, шляхом безспірного списання коштів з рахунку УМВС, ОСОБА_1 перераховані кошти в сумі 5189,36 грн (2,84 грн у жовтні 2019 року, 5186,62 грн у листопаді 2019 року). Таким чином остаточний розрахунок з позивачем проведено у листопаді 2019 року, а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день фактичного розрахунку, а не по день ухвалення судового рішення. Також, відповідач акцентував увагу на відсутності правових підстав для стягнення з УМВС середнього заробітку, оскільки на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ місцем його служби був Кременчуцький МВ УМВС України в Полтавській області, який є окремою юридичною особою, яким виплачувалося грошове забезпечення у 2013 році. При цьому Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить даних про наявність у останнього правонаступника.

13.08.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с.184-187, т. 1/, у якій позивач зазначив, що посилання представника відповідачів ОСОБА_2 на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №806/2164/16 та в постанові Верховного Суду від 04.04.2019 по справі №П/811/1429/16 щодо визначення розміру середнього заробітку є хибними, так як у цих справах вирішувався спір між колишніми поліцейськими та ГУ НП в області, у той час у справі, що розглядається судом існує спір між колишнім співробітником органів внутрішніх справ та УМВС України в Полтавській області. Правовідносини в даній справі та суб`єкти правовідносин не тотожні правовідносинам у справі №806/2164/16 та справі №П/811/1429/16 та регулювалися різними нормативно-правовим актами. Наголосив, що пункт 1.7 Інструкції №499 не є спеціальною нормою для визначення середнього заробітку особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, як стверджує у відзиві на позов відповідач і застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. З огляду на це позивач вважає, що середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні повинна визначатися пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995. Крім того, зазначив, що одноразова грошова допомога у розмірі, визначеному рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №440/2896/19, йому не виплачена та остаточний розрахунок при звільненні з ним не проведено, оскільки ОСОБА_1 перераховано лише частину одноразової грошової допомоги у розмірі 5189,36 грн, у той час як рішенням суду визначено її розмір у сумі 6216,70 грн. Таким чином, позивач вважає, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за весь час затримки по дату ухвалення судового рішення. Також, позивач вважає, що належним відповідачем у справі при вирішенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є саме УМВС України в Полтавській області. Крім того, позивач акцентував увагу на тому, що відповідачами не надано доказів належного уповноваження представника відповідачів Андрусів А.Б. на вчинення будь-яких процесуальних дій від їх імені.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив /а.с.180-182, т.1/, у яких зазначив, що у справах незначної складності представництво інтересів юридичних осіб, суб`єктів владних повноважень може здійснюватися іншими особами, які мають адміністративно - процесуальну дієздатність, на підставі довіреності. Крім цього, зазначив, що питання незгоди позивача із сумою одноразової грошової допомоги, виплаченої на виконання рішення суду по справі №440/2896/19, було предметом розгляду по справі №440/278/20.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 15.05.1993 по 31.05.2013 проходив службу в органах внутрішніх справ, що не заперечується сторонами.

Наказом УМВС України в Полтавській області від 31.05.2013 №247 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , старшого дільничного інспектора міліції (міліція місцевого бюджету) сектору дільничних інспекторів міліції відділення міліції в мкр. "Молодіжний" Автозаводського районного відділу Кременчуцького міського управління, звільнено з органів внутрішніх справ з 31.05.2013 за пунктом 64 "а" (у запас за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України /а.с. 15, т.1/. Цим наказом визначено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 20 років.

Наказом УМВС України в Полтавській області від 13.06.2013 №290 о/с пункт наказу УМВС України в Полтавській області від 31.05.2013 №247 о/с щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 змінено в частині зазначення пункту звільнення; визначено вважати його звільненим за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу) /а.с. 16, т.1/.

24.07.2019 позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою, у якій просив надати розрахунок вихідної допомоги, яка йому була виплачена при звільненні з ОВС на пенсію та зазначити з яких саме складових місячного грошового забезпечення перед виходом на пенсію була розрахована вихідна допомога /а.с. 11, т.1/.

Листом Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області від 30.07.2019 вих.№К-843 позивача повідомлено, що одноразову грошову допомогу за 20 років виплачено у розмірі 36960,00 грн (3696,00 х 20 х 50%) з розрахунку грошового забезпечення, що складається з: посадового окладу - 750,00 грн, окладу за військове звання - 130,00 грн, надбавки за вислугу років (40%) - 352,00 грн, надбавки за особливі умови несення служби (50%) - 616,00 грн, премії (100%) - 1848,00 грн /а.с. 12, т.1/.

30.07.2019 позивач звернувся до ліквідаційної комісії Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області із заявою, у якій просив надати довідку про розмір грошового забезпечення за квітень та травень 2013 року із зазначенням всіх складових його місячного забезпечення та розміру індексації грошового забезпечення. Також, просив розрахувати та зазначити у довідці його середньоденне грошове забезпечення станом на момент звільнення на пенсію у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 /а.с. 13, т.1/.

Довідкою Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області від 01.08.2019 вих.№107/К-862 позивачу повідомлено про складові його грошового забезпечення та їх розмір, а саме: посадовий оклад - 750,00 грн, оклад за звання - 130,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 352,00 грн, надбавка за особливі умови несення служби (50%) - 616,00 грн, щомісячна премія (100%) - 1848,00, індексація-621,67 грн, а всього – 4317,67 грн /а.с. 14, т.1/. У цій довідці, зокрема, зазначено, що середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення склало 141,57 грн.

Листом Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області №8961 від 10.09.2019 ОСОБА_1 повідомлено про те, що йому була надана помилкова довідка, у якій зазначені складові та розмір грошового забезпечення за квітень та травень 2013 року. У листі вказано, що довідка Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області від 01.08.2019 вих.№107/К-862 вважається недійсною. Одночасно, позивачу надано нову довідку із зазначенням складових його грошового забезпечення та їх розміру, а саме: посадовий оклад - 750,00 грн, оклад за звання - 130,00 грн, надбавка за вислугу років (40%) - 352,00 грн, надбавка за особливі умови несення служби (50%) - 616,00 грн, щомісячна премія (100%) - 1848,00, а всього – 3696,00 грн. У цій довідці, зокрема, зазначено, що середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення склало 121,18 грн /а.с.60-61, т.1/.

Позивач, вважаючи, що при обчисленні одноразової грошової допомоги відповідачем у складі грошового забезпечення не враховано індексацію, звернувся до суду з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання незаконними дій, стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні задоволено. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн (шість тисяч двісті шістнадцять гривень сімдесят копійок). Рішення суду допущено до негайного виконання. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено /а.с.66-72, т.1/.

Отже, спір щодо розміру недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 вирішено судом, а обставини, встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 по справі №440/2896/19 не підлягають доказуванню з огляду на приписи частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.10.2019 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 по справі №440/2896/19 проведено часткове безспірне списання недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з рахунку № НОМЕР_1 у сумі 2,84 грн, що підтверджується повідомленням про безспірне списання з рахунка боржника №07.1-16/1/4748 від 24.10.2019 /а.с.177, т.1/ та меморіальним ордером №1 від 23.10.2019 /а.с.178, т.1/.

28.11.2019 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 по справі №440/2896/19 проведено повністю безспірне списання недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні з рахунку № НОМЕР_1 у сумі 5186,82 грн, що підтверджується повідомленням про безспірне списання з рахунка боржника №07.1-16/1/ від 28.11.2019 /а.с.174, т.1/ та меморіальним ордером №1 від 27.11.2019 /а.с.175, т.1/.

З метою дотримання вимог Податкового кодексу України із суми виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 -6217,17 УМВС України було утримано податок з доходів фізичних осіб (18 %) в сумі 948,74 грн та військовий збір (1,5 %) в сумі 79,07 грн, що підтверджується довідкою УМВС України в Полтавській області №4/2880 від 07.02.2020 /а.с.173, т.1/ та платіжними дорученнями №47, 48 від 27.11.2019 /а.с.176, т.1/.

Факт виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 по справі №440/2896/19 у частині стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні підтверджується і листом Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області №12-22/5516 від 29.11.2019, яким повідомлено про повернення оригіналу виконавчого листа від 01.10.2019 у справі №440/2896/19 про стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн з відміткою про виконання 28.11.2019 /а.с.141-142, т.1/.

ОСОБА_1 , вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення .

Зважаючи на викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати окремі положення КЗпП, зокрема і статті 116 та 117 КЗпП (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами).

Відповідний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №806/2164/16, від 16.04.2020 у справі №805/1085/16-а.

Загальний порядок обчислення середньої заробітної плати регламентується нормами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок № 100).

В силу положень абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, крім наведених у першому та другому абзаці, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Виходячи із змісту абзаців 1,2 пункту 2 Порядку № 100, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає обчисленню виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд бере до уваги, що на час звільнення позивача із служби діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 12.03.2008 за №205/14896 (надалі-Інструкція №499).

Пунктом 1.7 Інструкції № 499 передбачено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином обчислення грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу за вимогами законодавства здійснюється виходячи із календарних днів.

Необхідно зазначити, що положення аналогічного змісту містить пункт 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України 06.04.2016 № 260.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Отже, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, тобто виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як встановлено судом, позивача ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з 31.05.2013.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі 440/2896/19, яке набрало законної сили, вирішено спір щодо повного розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 , зокрема, визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення та стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн (шість тисяч двісті шістнадцять гривень сімдесят копійок).

Матеріалами справи підтверджено, що фактичний повний розрахунок з позивачем шляхом виплати на підставі рішення суду недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6216,70 грн здійснено 28.11.2019, а також утримано податок з доходів фізичних осіб (18 %) в сумі 948,74 грн та військовий збір (1,5 %) в сумі 79,07 грн, що засвідчено оригіналом виконавчого листа, повернутого Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області до суду із відміткою про виконання 28.11.2019 /а.с. 142 т. 1/.

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження позивача щодо не проведення з ним повного розрахунку на підставі рішення суду. Крім того, суд також бере до уваги, що доказів визнання неправомірними дій органу Державної казначейської служби України в частині виконання судового рішення позивачем не надано.

За таких обставин період затримки розрахунку з позивачем склав з 01 червня 2013 року по 27 листопада 2019 року - 2370 календарних днів.

Згідно із довідкою УМВС України в Полтавській області №4/3038 від 30.07.2020, наданою на вимогу суду, розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача за останні два фактично відпрацьовані календарні місяці (квітень - травень 2013 року) становив – 4317,67 грн, а середньоденне грошове забезпечення - 141,57 грн. /а.с. 172, т. 1/. Довідкою Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області від 01.08.2019 № 107/К-862 підтверджено, що розмір грошового забезпечення за квітень 2013 року та травень 2013 року склав 4317,67 грн щомісячно /а.с. 14, т. 1/.

Із вказаних довідок суд вбачає, що до складу середньомісячного грошового забезпечення, з якого обчислювалося середньоденне грошове забезпечення, включено індексацію грошового забезпечення, у розмірі 621,67 грн.

Зі змісту Інструкції №499 слідує, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів.

Таким чином, розмір середньоденного забезпечення позивача у довідці УМВС України в Полтавській області №4/3038 від 30.07.2020 у сумі 141,57 грн обчислено у відповідності до вимог законодавства (4317,67 х 2 /61).

Суд зауважує, що у заяві про збільшення позовних вимог позивач стверджує, що у березні 2013 року розмір його грошового забезпечення також складав 4317,67 грн. Зазначена обставина не заперечується відповідачами. Відтак, навіть за умови обрання періоду розрахунку - березень, квітень 2013 року, сума середньоденного забезпечення позивача не змінилася б.

Суд відхиляє доводи позивача про необхідність обчислення середнього заробітку з кількості робочих днів і наведений позивачем розрахунок середньоденного грошового забезпечення у розмірі 205 гривень 60 копійок, зважаючи на те, що спеціальними нормами Інструкції №499 передбачено обчислення грошового забезпечення працівника міліції, виходячи з кількості календарних днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 335520,90 гривень (2370 (днів) * 141,57 (середньоденне грошове забезпечення)).

Водночас суд враховує висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Так, у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. У вказаних відносинах працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

За таких обставин, суд, зважаючи на правову позицію Великої Палати, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, враховує у даному випадку ту обставину, що позивач тривалий час не звертався до роботодавця та суду із вимогами про повний розрахунок. Так позивача звільнено 31 травня 2013 року, а до суду він звернувся 03.08.2019 року, тобто більше ніж через 6 років. Водночас суд бере до уваги істотність суми заборгованості (6216,70 грн) у порівнянні з середнім заробітком позивача на дату звільнення

Враховуючи наведене, суд вважає співмірним та пропорційним розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 03.08.2019 (дату звернення до суду) і по 27.11.2019 (до дати фактичного розрахунку).

За умов такого розрахунку сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 16422,12 гривень (116 (днів) * 141,57 (середньоденне грошове забезпечення)).

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 335520,90 грн до 16422,12 грн.

Суд відхиляє доводи УМВС України в Полтавській області про те, що належним відповідачем у справі є Кременчуцький МВ УМВС України в Полтавській області, який є окремою юридичною особою, оскільки ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ УМВС України в Полтавській області, а одноразову грошову допомогу при звільненні не виплачено у повному обсязі з вини УМВС України в Полтавській області.

З огляду на положення статей 116, 117 КЗпП, обов`язок виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні покладено саме на роботодавця, відтак обов`язок виплатити належне позивачу грошове забезпечення при звільненні, як і наслідки за неналежне виконання цього обов`язку, покладено на УМВС України в Полтавській області,

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16422,12 грн, з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання УМВС України в Полтавській області подати у місячний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення судових витрат суду не надано, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 08592276), Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 08592276) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 16422,12 грн (шістнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні дванадцять копійок), з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол