Ухвала суду № 91438451, 09.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

09 вересня 2020 року м. Одеса Справа № 420/5416/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.

за участі секретаря Ягенської К.О., позивача ОСОБА_1 , представників позивача Кацюк В.П., Губського А.В., представника відповідача Єгорова О.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву про збільшення позовних вимог по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за період відпустки, грошової допомоги за період відпустки, компенсації втрати частини доходу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати абз.2 ч.1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №768-В від 24.09.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки тривалістю 33 календарних днів за період роботи з 01.04.2007 по 31.01.2008;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018р. в сумі 136390,80 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018р. в сумі 91511,71 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ні користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 130413,46 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018 в сумі 96344,72 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року адміністративну справу №420/5416/20 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

07.09.2020 року вх.№35454 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Згідно вищенаведеної заяви, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати абз.2 ч.1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №768-В від 24.09.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати останній абзац пункту 1.1 наказу 514-В від 23.07.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки тривалістю 33 календарних днів за період роботи з 01.04.2007 по 31.01.2008;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018р. в сумі 147297,57 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018р. в сумі 98874,25 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ні користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 156239,05 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018 в сумі 107446,59 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 гривень 00 копійок.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначені права та обов`язки учасників справи.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином суд зазначає, що фактично збільшення позовних вимог позивачем полягає у зміні сум вимог, які вже були заявлені позивачем та доповненням позовних вимог, вимогою щодо визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 1.1 наказу 514-В від 23.07.2019 року.

Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 1.1 наказу №514 –В від 23.07.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19).

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, позивач має на меті доповнити позов однією вимогою такого змісту:

- визнати протиправним та скасувати останній абзац пункту 1.1 наказу 514-В від 23.07.2019 року.

Як встановлено судом сама позовна вимога жодним чином не пов`язана, ані з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог в зазначеній частині є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства Україні в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

При цьому, судом встановлено, що вимога, викладена у заяві про збільшення позовних вимог, не є похідною від вимог позову в первісній редакції.

Згідно частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність повернення заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 1.1 наказу №514 –В від 23.07.2019 року.

З приводу збільшення сум у заяві про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.

Згідно ч.1 ст.2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону).

Водночас, позивач в заяві про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суми грошової допомоги, компенсації втрати частити доходу та моральної шкоди, за розгляд яких позивач має сплатити судовий збір та які є іншими, ніж суми, що зазначені в позові, який прийнято до провадження судді Іванова Е.А. ухвалою від 01.07.2020 року.

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви додано оригінали квитанцій №20 від 30.09.2019 року про сплату судового збору у розмірі 2305,20 грн. та на виконання вимог ухвали від 07.10.2019 року №39999 від 18.10.2019 року про сплату судового збору у розмірі 1695,89 грн., що в загальному розмірі становить 4001,09 грн.

При цьому суд враховує, що Великою Палатою Верховного суду, викладено у постанові від 30.01.2019 року по справі №910/4518/16 те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.».

Тобто, Верховний Суд дійшов висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду, а саме: вимоги про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги, компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою, компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою та моральної шкоди не є вимогами, які підпадають під визначення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а, отже, позивач, в даному випадку, не звільняється від сплати судового збору за розгляд заявлених ним позовних вимог.

Крім того, суддя зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема у постанові Верховного Суду по справі № 761/11472/15-ц від 28 листопада 2018 року.

Разом з цим, як вже зазначалось, при поданні заяви про збільшення позовних вимог, позивач змінив позовні вимоги та збільшив суму майнових вимог. 5 вимог майнового характеру (за 4 з яких належить сплатити судовий збір, а саме: стягнення грошової допомоги за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у розмірі 98874,25 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у сумі 156239,05 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 107446,59 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.) у загальному розмірі 367559,89 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви до адміністративного суду фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для вимоги майнового характеру, та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для вимоги не майнового характеру.

З урахуванням зазначеного, позивач мав сплатити за 4 позовні вимоги майнового характеру (стягнення грошової допомоги за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у розмірі 98874,25 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у сумі 156239,05 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 107446,59 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.) 3675,60 грн. (367559,89 грн. х 1 %).

Інших доказів сплати судового збору позивачем не надано.

Отже, враховуючи зазначене вище, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 442,91 грн. (4444,00 грн. (3675,60 грн.+768,40 грн.) – 2305,20 грн. – 1695,89) додаткового до сплаченого судового збору за квитанціями №20 від 30.09.2019 року та від 07.10.2019 року №39999 від 18.10.2019 року про сплату судового збору у розмірі 1695,89 грн., вказану суму судового збору перерахувати на:

- Отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський р-н/22030101

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923

- Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

- Код банку отримувача (МФО) 899998

- Рахунок отримувача UA338999980313181206084015005

- Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); Судовий збір, за позовом ______ (назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

За таких обставин позов має бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду доказів доплати судового збору.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв`язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв`язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д – день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 – кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Повернути заяву позивача про збільшення позовних вимог від 07.09.2020 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 1.1 наказу №514 –В від 23.07.2019 року.

Заяву позивача про збільшення позовних вимог від 07.09.2020 року щодо решти вимог залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв`язку) усунути недоліки та роз`яснити, що в іншому випадку заява про збільшення розміру позовних вимог буде визнана неподаною та залишена без розгляду.

Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог, окремо від рішення суду не оскаржується.

Повний текст ухвали виготовлено 10.09.2020 року.

Суддя Іванов Е.А.