Рішення № 91438372, 09.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 р. № 400/3344/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Віри Леонідівни, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А, м. Київ, 02002 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, офіс 9, м. Київ 42, 01042 про:визнання протиправною та скасування постанови від 03.08.2020 ВП № 62703033,ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа без самостійних вимог на предмет позову: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» про визнання протиправною та скасування постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62703033 від 03.08.2020.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначена його адреса реєстрації : АДРЕСА_3 . Позивач зазначає, що будь-якого майна у м. Києві у нього немає. Місце проживання позивача не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавцем України. Виконавчий документи у виконавчому провадженні прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження його майна. Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ без прийняття до виконання стягувачу, оскільки виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає, оскільки у виконавчому написі нотаріуса, який є виконавчим документом та у заяві стягувача адреса проживання боржника зазначена АДРЕСА_3 . Місце проживання, перебування боржника розташоване в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність. Законом України « Про виконавче провадження» не передбачено обов`язок приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Третя особа: ТОВ «ФІНФОРС» пояснення суду не надав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

31.07.2020 року представник ТОВ “Фінфорс” звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. із заявою про примусове виконання рішення - виконавчого напису. У заяві представник ТОВ просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису за місцем проживання (перебування) боржника. Адреса боржника зазначена: місце реєстрації, АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3

Вказані адреси проживання та реєстрації боржника були і у виконавчому написі.

Постановою Приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 03.08.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62703033 з виконання виконавчого напису № 8020, виданого 03.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 12357,50 грн. за договором споживчого кредиту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 року № 1403-VIII (далі Закон № 1404-VIII) передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

З аналізу вищевказаних норм права слідує наступне: якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку приватного виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження.

Зазначені у виконавчому документі та у заяві про відкриття виконавчого провадження місце проживання боржника АДРЕСА_3 і було підставою для вчинення виконавчих дій. Позивач не надав суду доказів визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню, скасованим або недійсним.

Позивач посилається у позові, що відповідач протиправно у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначив адресу реєстрації боржника у м. Київ, хоча його адреса реєстрації підтверджується паспортом громадянина України, в якому зазначено м. Миколаїв.

Але у спірній постанові зазначено не адреса реєстрації, а адреса проживання/перебування.

Посилання позивача на те, що у нього відсутнє майно у м. Києві не спростовує того, що у виконавчому документі зазначено місце проживання м. Київ.

У даному випадку, виконавчий документ подано, зокрема, за місцем проживання (перебування боржника - фізичної особи) позивача зазначеної стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження та у виконавчому документі, на який розповсюджується діяльність приватного виконавця – відповідача по справі, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки законодавством перевірка місцезнаходження боржника приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження не передбачена. У приватного виконавця відсутній обов`язок щодо перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей про місце знаходження боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17, постанова ВС від 23.01.2019 по справі № 820/838/17 .

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів суду належними доказами, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Дорошкевич Віра Леонідівна (вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А,Київ2,Лівобережна Частина Києва, Київ,02002 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.08.2020 ВП № 62703033 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко