Ухвала суду № 91438269, 09.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5701/20

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

09 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Яцинич Р.С.,

від відповідача Вакал Д.В.,

розглянув у підготовчому засіданні заяву представника відповідача про застосування процесуального строку звернення до суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0998 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Військової частини А0998 (81001, Львівська область, м. Яворів, вул. І.Хрестителя, 1), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача з припинення з грудня 2016 року виплати грошового забезпечення рядового ОСОБА_3 його матері - ОСОБА_1 , гарантованого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що раніше виплачувалось з вересня 2014 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з не продовження з грудня 2016 року виплати грошового забезпечення позивачці, як такій, що перебуває на утриманні військовослужбовця - рядового ОСОБА_3 , відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», з урахуванням зміни вислуги років, норм грошового забезпечення та індексації;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з не розгляду заяви позивача від 14.02.2020 за вх.№666 про призначення та виплату їй грошового забезпечення сина ОСОБА_3 ;

- відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх»;

- зобов`язати відповідача здійснити (відновити) ОСОБА_1 , як такій, що перебуває на утриманні військовослужбовця - рядового ОСОБА_3 , виплату грошового забезпечення з грудня 2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», з урахуванням зміни вислуги років, норм грошового забезпечення та індексації;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення її сина - ОСОБА_3 , за період з грудня 2016 року по день виконання рішення суду, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», з урахуванням зміни вислуги років, норм грошового забезпечення та індексації;

- зобов`язати відповідача надати позивачу інформацію (роз`яснення) та документи, на підставі яких у вересні 2014 року їй була призначена виплата грошового забезпечення її сина - ОСОБА_3 , а в грудні 2016 року - припинена, а також інформацію та документи про розміри грошового забезпечення рядового ОСОБА_3 , належне йому (його матері) з грудня 2016 року, з урахуванням зміни вислуги років, норм грошового забезпечення, індексації та змін розмірів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 і наказом Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90;

- зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення за результатами розгляду цього позову у місячний строк; з дати набрання цим рішенням законної сили.

Підставою позову є те, що позивач є особою, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є матір`ю безвісно відсутнього рядового ОСОБА_3 відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримувала грошове забезпечення за її сина, у розмірі визначеному Законом. Таке грошове забезпечення призначене з вересня 2014 року по грудень 2016.

Надалі виплати припинено. На звернення позивачки з цього приводу до відповідача, відповіді не надано.

Оскільки вказане порушує права позивача, вона звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 24.07.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

20.08.2020 за вх. №41402 від відповідача надійшла заява про застосування процесуального строку звернення до суду. Вказана заява мотивована тим, що відповідно до виписки із карткового рахунку гр. ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення її сина за період з 30.09.2014 по грудень 2016 року.

Отже останнім днем виплати грошового забезпечення було 15.12.2016, а тому 15.01.2017 є днем коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Щодо отримання грошового забезпечення її сина, який визнаний таким, що потрапив у полон (заручники) незаконних збройних формувань.

Відповідач вважає, що з адміністративним позовом по визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії позивач мав право звернутися до суду протягом 6 місяців з дня припинення виплати грошового забезпечення, тобто до 15.07.2017.

Однак до суду позивач звернулася лише 20.07.2020, тобто з пропуском 36 місяців.

Оскільки позивач заяви про поновлення строку звернення до суду не подавала, а такий пропущено, відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду.

Представник відповідача просив це клопотання задовольнити.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив, зазначив, що вказане порушення має триваючий характер. Просив у його задоволенні відмовити.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)).

Відповідно до приписів ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строку на звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України, так згідно з частиною третьою цієї норми, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Як відзначив Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 у справі №21-3538а15, сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Цей правовий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.05.2018 у справі №490/8624/15-а (адміністративне провадження №К/9901/14024/18).

Доцільно зауважити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Перебіг строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду, у вказаній категорії справ, слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Оскільки виплата грошового забезпечення позивачу як такій, що перебуває на утриманні військовослужбовця, є періодичним платежем, який виплачується щомісяця, такий з січня 2017 до цього часу припинено, а тому не погоджуючи іщ такими діями позивач має право звернутися до суду. Тобто правовідносини, з якими позивач пов`язує порушення свого права, є триваючими і продовжується на момент подання адміністративного позову до суду.

Таким чином у справах щодо захисту соціальних прав, спір в яких пов`язаний із оскарженням як правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо визначення розміру періодичних (щомісячних) виплат, так і правомірності дій по виплаті таких періодичних платежів після прийняття цього рішення, останні вимоги, як правило, не можуть бути залишені без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду у повному обсязі, оскільки порушення прав отримувача соціальних виплат має характер триваючого і таке порушення відбувається щомісячно при виплаті сум, розмір яких оспорюється.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №489/1939/17.

Оцінюючи позовні вимоги, заявлені у цій справі, співставивши такі з доводами представників сторін, суд вважає, що оскільки оцінці в даному випадку підлягають дії відповідача, яка продовжувалась і на дату подачі позовної заяви, отже правовідносини у даній справі є триваючими, строк звернення до суду із цим позовом не пропущено.

Особливу увагу суд звертає на те, що у межах розгляду цієї заяви не досліджується питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на таку виплату, оскільки такі обставини досліджуватимуться судом при розгляді справи по суті.

Керуючись ст.ст. 2, 122, 123, 183, 240, 241-243, 256, 293, 294 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.09.2020.

Суддя Кравців О.Р.