Ухвала суду № 91437925, 08.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

08 вересня 2020 року Справа № 280/1978/20 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – Цокало О.І.

представника відповідачів – Єремеєва О.В.

розглянувши в режимі відеоконференції у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Мелітопольської міської ради Запорізької області (вул. Михайла Грушевського, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область,72312, код ЄДРПОУ 25716722)

про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач ), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати п. 11 рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області 52 сесії VII скликання №2/20 від 18.11.2019; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про продаж земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 20,64 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України з урахуванням приписів частини 5 зазначеної статті та з урахуванням висновків рішення суду.

Позовна заява обґрунтована тим, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності № 141870406 від 19.10.2018 позивачу на праві власності належить торговельний павільйон, загальної площі 19,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності № 202702534 від 03.03.2020 та Договору оренди земельної ділянки № 040626200025 від 18.01.2006 позивачу на праві оренди належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 20,64 кв.м., кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 для розміщення торговельного павільйону.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Мелітопольської міської ради з заявами про надання дозволу на викуп орендованої земельної ділянки, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна (торговельний павільйон).

За результатами розгляду звернення від 02.10.2019 пунктом 11 рішення Мелітопольської міської ради «Про відмову» від 18.11.2019 № 2/20 було відмовлено у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0021 га, кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 для розміщення торговельного павільйону. Вважає пункт 11 прийнятого рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 27.04.2020.

Ухвалою суду від 27.04.2020 розгляд справи було відкладено на 27.05.2020.

Ухвалою суду від 27.05.2020 внесено виправлення в ухвалу суду від 27.04.2020 про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 27.05.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.07.2020.

07.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідачем зазначено, що відповідно до п. 15 договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 (зареєстрований 18.01.2006 за № 040626200025), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності від 03.03.2020 № 202702534, підприємцю ОСОБА_1 на праві оренди належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 для розміщення торговельного павільйону. Цільове призначення земельної ділянки – землі комерційного призначення з реалізацією господарської діяльності – одержання продукції і доходів. Зазначає, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін підвідомчі господарським судам. Вважає, що дана справа не підвідомча адміністративному суду та просить провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 16.07.2020 було відкладено підготовче засідання на 12.08.2020.

Позивачем 22.07.2020 подано відповідь на відзив, де він зазначив, що у цій справі спір, який виникає з цивільних правовідносин відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення Мелітопольської міської ради, яка у межах спірних правовідносин діє як субєкт владних повноважень, а тому просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де вказано, що провідним мотивом позовних вимог є бажання позивача отримати результат, який у кінцевому підсумку має призвести до отримання права власності на зазначену земельну ділянку. На даний час між Мелітопольською міською радою та позивачем існують договірні зобовязання, які й слугували однією із підстав для звернення до суду, а тому наполягає на своєму клопотання щодо закриття провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відкладено підготовче засідання на 08.09.2020.

Ухвалою від 12.08.2020 постановлено проводити підготовче засідання в режимі відеоконференції.

В підготовчому судовому засіданні 08.09.2020 представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі заперечував.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні 08.09.2020 на заявленому клопотанні про закриття провадження у справі наполягав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що вимоги позивача не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію права власності № 141870406 від 19.10.2018 позивачу на праві власності належить торговельний павільйон, загальної площі 19,1 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом також встановлено, що 27.12.2005 між Мелітопольською міською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,64 кв.м.. Відповідно до предмету даного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 30.11.2005 № ? земельну ділянку, землі населених пунктів змішаного використання (1.13.3.УКЦВЗ), яка знаходиться: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 2310700000:02:007:002). Цільове призначення земельної ділянки – землі комерційного використання.

Договір оренди зареєстрований у Мелітопольському міському відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2006 № 040626200025.

02.10.2019 позивачем на адресу відповідача було подано заяву, в якій він просив розглянути питання про передачу йому земельної ділянки з кадастровим номером 2310700000:02:007:002 площею 21 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у власність шляхом викупу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з рішення пунктом 11 рішення Мелітопольської міської ради «Про відмову» від 18.11.2019 № 2/20 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0021 га, кадастровий номер 2310700000:02:007:0021 для розміщення торговельного павільйону, яка знаходиться в оренді згідно з договором оренди земельної ділянки від 18.01.2006 № 040626200025.

Суд звертає увагу, що зі змісту ст.ст. 2 та 5 Земельного кодексу України слідує, що міська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

Тобто, у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права власності земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

За таких обставин, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись цей спір, суд виходить із таких міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, згідно якого суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд установив, що предметом спору у цій справі є перевірка законності п.11 рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області 52 сесії 7 скликання від 18.11.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0021 га., з цільовим призначенням - для розміщення торговельного павільйону, як наслідок розгляду його заяви про розгляд питання щодо передачі земельної ділянки у власність шляхом викупу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позовні вимоги у справі спрямовані на захист майнового права на конкретну земельну ділянку, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 у зв`язку з розташуванням на ній об`єктів нерухомого майна, які йому належать на праві власності.

Метою пред`явлення позову є усунення перешкод в оформленні права власності на земельну ділянку, на яку, на думку позивача, він має право.

Земельний кодекс України (далі - ЗК) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Предметом розгляду в даній справі є не стільки дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права власності на земельну ділянку під належними йому на праві приватної власності об`єктами нерухомості, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією щодо застосування норм права щодо юрисдикції викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року по справі №921/158/18 (провадження № 12-28гс19), від 13 лютого 2019 року по справі № 706/563/15-а (провадження №11-1218апп18), від 13 березня 2019 року по справі №461/1221/16 (провадження №14-577цс18) та від 5 грудня 2018 року по справі № 713/1817/16-ц.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 36 Закону № 1402-VIII передбачено, що Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Нормою ч. 5 ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить ч. 6 ст. 13 Закону № 1402-VIII, в силу якого, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як випливає із норми ч. 6 ст. 346 КАС України, завдання забезпечувати єдність судової практики із питань предметної юрисдикції судових спорів покладено на Велику Палату Верховного Суду.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у справі спрямовані на захист майнового права на конкретну земельну ділянку, що вже перебуває у користуванні позивача з огляду на розташування на ній належних йому об`єктів нерухомого майна. Метою пред`явлення позову є усунення перешкод в оформленні права власності на конкретну земельну ділянку, на яку, на думку позивача, він має право.

Ураховуючи наведене, суди дійшов висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 .

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №280/1978/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Мелітопольської міської ради Запорізької області (вул. Михайла Грушевського, буд. 5, м. Мелітополь,Запорізька область,72312, код ЄДРПОУ 25716722) про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2020

Суддя А.В. Сіпака