Рішення № 91437898, 09.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2020 року Справа № 280/2674/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до – Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту – позивач) до Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно – господарських санекцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 1426326,67 грн.

В обгрунтування позову зазначено, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (форма 10-ПІ) за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за звітний період склала 1405 осіб, таким чином середньооблікова кількість осіб з інвалідністю відповідно до нормативу на підприємстві повинна складати 56 осіб, тоді як фактично становить 46 осіб. У зв`язку з чим, сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача складає 1425898,90 грн та 427,77 грн пені.

Ухвалою суду від 24.04.2020 позов залишено без руху із наданням строку на усунення недоліків.

У термін встановлений ухвалою суду від 24.04.2020 позивачем виправлені недоліки.

Ухвалою суду від 15.05.2020 відкрито провадження по справі №280/2674/20 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.2020.

10.06.2020 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №26796) поданий відзив на позовну заяву. Проти задоволення позову відповідач заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає, що відповідно до статті 18 Закону №875-XII повідомляв центр зайнятості про наявність посади для працевлаштування особи з інвалідністю, тобто вживав необхідних заходів для не допущення правопорушення. Причини непрацевлаштування особи з інвалідністю не залежали від роботодавця, тому на ного не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженим органом необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування або відсутності у населеному пункті осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.

Ухвалою суду від 11.06.2020 продовжений строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 14.08.2020.

Ухвалою суду від 14.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.09.2020.

Від представника позивача через канцелярію суду (вх. №39636) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №40932) подана заява про розгляд справи у порядку письмового провадження. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив таке.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство “Запорізький абразивний комбінат” зареєстровано як юридичну особу – державну організацію 07.04.1992, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Приватне акціонерне товариство “Запорізький абразивний комбінат” відноситься до категорії підприємств, яким, відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

19.02.2020 ПрАТ «Запоріжабразив» подав до ЗОВ ФСЗІ звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (за формою № 10-III), затверджений наказом Мінпраці України №42 від 10.02.2007, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 1405 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 46 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 56 осіб.

17.03.2020 позивач на адресу відповідач направлено вимогу вих. № 03-262/439 від 12.03.2020 щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано ПрАТ «Запоріжабразив» адміністративно-господарські санкції у розмірі 1425898,90 грн.

Враховуючи, що відповідачем, всупереч вимогам ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, затв. Постановою КМУ від 31.01.07 №70, до цього часу заявлену суму адміністративно-господарських санкцій - не сплачено, керуючись ч.8 ст.69 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

За приписами частин 5, 11 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок № 70).

Відповідно до частини другої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У відповідності до вимог пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Окрім того, відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Мінпраці України 10.02.2007 № 42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 31.01.2019 у справі №809/750/17.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН (у редакції, що діяла до 7 лютого 2017 року) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Пунктом 5 розділу І цього Порядку (у редакції, що діє з 7 лютого 2017 року) визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому у пункті 4 розділу І вказаного Порядку закріплено, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону).

Таким чином, виконанню відповідними органами обов`язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.

Матеріалами справи встановлено, у період з січня 2019 року відповідач направляв Шевченківському центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» із детальними характеристиками вакансій та вимог до претендентів, які можуть бути зайняті також інвалідами. Наведене підтверджується копіями звітів форми № 3-ПН від 23.01.2019 вих № 9/179, від 28.02.2019 вих. № 9/567, від 27.03.2019 за вих. № 9/845, від 26.04.2019 за вих. № 9/1 177, від 28.05.2019 за вих. № 9/1459, від 27.06.2019 за вих. № 9/1753, від 01.08.2019 за вих. № 9/2051, від 29.08.2019 за вих.№ 9/2359, від 25.09.2019 за вих. № 9/2618, від 29.10.2019 за вих. № 9/2934, від 28.11.2019 за вих. № 3271.

За 2019 рік на ПрАТ «Запоріжабразив» самостійно працевлаштувались: ОСОБА_1 з 11.02.2019, ОСОБА_2 з 18.09.2019, ОСОБА_3 з 01.08.2019, що підтверджується заявами працівників, копіями їхніх посвідчень інваліда та повідомленнями про прийняття на роботу.

За 2019 рік до ПрАТ «Запоріжабразив» за направленням ЦЗ звертались: інваліди, які з різних причин, відмовились від працевлаштування на підприємстві, а саме: ОСОБА_4 направлення від 15.01.2019; ОСОБА_5 направлення від 31.01.2019; ОСОБА_6 направлення від 13.02.2019; ОСОБА_7 направлення від 17.04.2019; ОСОБА_8 направлення від 24.04.2019; ОСОБА_9 направлення від 03.07.2019; ОСОБА_10 направлення від 09.07.2019; ОСОБА_11 направлення від 25.10.2019; ОСОБА_12 направлення від 04.11.2019; ОСОБА_13 направлення від 02.12.2019; ОСОБА_14 направлення від 11.12.2019; ОСОБА_15 направлення від 16.12.2019.

У 2019 році, з метою забезпечення належного інформування Управлінь праці та соціального захисту населення у Шевченківському та Олександрійському районах м. Запоріжжя, про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, відповідач направляв листи від 31.01.2019 вих № 9/262, від 06.02.2019, вих № 9/327 від 10.06.2019, вих № 9/1583 та № 9/1584, від 06.09.2019 за вих № 9/2430 та № 9/2431, від 08.11.2019 за вих. № 9/3064 та вих. № 9/3068.

Крім того, відповідачем розміщувались оголошення, протягом року у газетах «Робота для всіх», «Кар`єра», копії витягів з газет надаються.

Впродовж 2019 року представники ПрАТ «Запоріжабразив» приймали участь ярмарках вакансій для осіб з обмеженою працездатністю, що підтверджується телефонограмою від 18.04.2019 та повідомленням про участь у заході від Запорізького міського центру зайнятості від 18.04.2019 № 1517/12-20.

Відомості про відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів у 2019 році позивач суду не надав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №809/750/17, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону №875-XII пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.05.2018 у справі № 805/2275/17-а "Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування”.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості”.

Отже, відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача.

Відтак, на переконання суду, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 1 425898,90 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону №875-XII, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, код ЄДРПОУ 00222226) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 09.09.2020.

Суддя Р.В. Сацький