Рішення № 91437832, 10.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2254/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі – відповідач), в якій просить: визнати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними, що сталися не з вини позивача, поновити строк на звернення до суду та прийняти позовну заяву до розгляду; витребувати від відповідача оригінали матеріалів виконавчого провадження №60056117; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №60056117; скасувати постанову про арешт майна (коштів) боржника; зобов`язати відповідача зняти арешт з усіх рахунків ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача видалити відомості із Єдиного реєстру боржників.

13 липня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду поновлено строк звернення до суду позивачеві та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі.

Суд констатує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не подано відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших клопотань.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися згідно вимог КАС України.

21 липня 2020 року на електронну адресу суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.41).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу про сплату боргу від 09 листопада 2018 року №Ф-7157-52 згідно якої станом на 31 жовтня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 15802,90 грн (а.с.12).

31.01.2019 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідно до якої просив зняти помилково подвійно нараховану сплату до ЄСВ за 2018 рік (а.с.13). Згідно наданої позивачеві відповіді ГУ ДФС у Закарпатській області повідомлено, що сума єдиного внеску не є подвійно нарахованою (а.с.14-15).

11 жовтня 2019 року позивачем отримано від ГУ ДПС у Закарпатській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 жовтня 2019 року № Ф-7157-52, згідно якої станом на 31 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 18260,08 грн (а.с.16), тобто вказана сума боргу включає попередню суму боргу за вимогою від 09 листопада 2018 року №Ф-7157-52.

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Закарпатській області від 09 жовтня 2019 року за № Ф-7157-52 необґрунтованою і незаконною позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України у своєму рішенні від 25.11.2019р. №10602/6199-00-08-06-01 за результатом розгляду скарги позивача вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2019 № Ф-7157-52 ГУ ДПС у Закарпатській області скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, а скаргу фізичної особи - підприємця, адвоката ОСОБА_1 від 18.10.2019 № б/н - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Закарпатській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням викладеного у рішенні.

Судом встановлено, що 13.09.2019 року заступником начальника відділу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Федоровим Олегом Михайловичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60056117 про примусове виконання вимоги №7157-52у виданий 09.11.2018 виданої Мукачівським управлінням ГУ ДФС у Закарпатській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 15802,90 грн (а.с.а.с.49-50).

02.10.2019 заступником начальника відділу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Федоровим Олегом Михайловичем прийнято постанову ВП№60056117 про арешт коштів боржника (а.с.а.с.46-47).

Вважаючи вказані постанови протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що оскаржувані позивачем постанови винесені відповідачем на підставі виконавчого документу, який скасований у адміністративному порядку вищестоящим органом. Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Державної податкової служби України від 25.11.2019р. №10602/6199-00-08-06-01 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2019 № Ф-7157-52 ГУ ДПС у Закарпатській області до складу заборгованості за якою включено суму боргу за вимогою №Ф7157-52у від 09.11.2018 скасовано та така вважається відкликаною з дня прийняття даного рішення, тобто з 25.11.2019.

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що станом на час винесення оскаржуваних постанов відповідачем, виконавчий документ був чинним та не скасованим, водночас з урахуванням скасування у подальшому виконавчого документу, та який вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його скасування, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019 ВП№60056117 підлягає скасуванню.

З огляду на те, що вимога про скасування постанови про арешт коштів боржника №60056117 від 02.10.2019 року є похідною від оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, вона також підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного суд вбачає обґрунтованими позовні вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019 ВП№60056117 та скасування постанови про арешт майна (коштів) боржника від 02.10.2019 ВП№60056117.

Решта позовних вимог позивача не підлягає задоволенню, оскільки стосується дискреційних повноважень відповідача, які є наслідком скасування оскаржуваних позивачем постанов. Відтак, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання відповідача зняти арешт з усіх рахунків ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача видалити відомості із Єдиного реєстру боржників, оскільки результати вирішення спору в цій частині повністю поглинаються скасуванням постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

За таких умов позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мукачівського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул. Валенберга, буд.3, код ЄДРПОУ 34850923) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Скасувати постанову заступника начальника відділу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019 ВП№60056117.

Скасувати постанову заступника начальника відділу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про арешт коштів боржника від 02.10.2019 ВП№60056117.

У задоволенні позовної заяви у частині решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарги на судове рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.6 ст.287 КАС України).

СуддяЮ.Ю.Дору