Рішення № 91437812, 09.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2618/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12а, код ЄДРПОУ 37809328), Хустського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Хуст, вул.. 900 річчя Хуста,29) про визнання протиправними дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Хустського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправною відмову Хустського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в оформленні та видачі, ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-Х11; 2) зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в особі Хустського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати, ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-Х11, без надання згоди на збір і обробку моїх персональних даних.

21 серпня 2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Судовий розгляд призначено на 09 вересня 2020 року.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача з проханням оформлення паспорта громадянина України в порядку обміну в зв`язку з непридатністю його паспорта для користування (пошкодження паспорта). В супровідній заяві ним також повідомлено про відмову від оформлення паспорта у формі ID-картки, про незгоду на обробку персональних даних та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 р. у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), однак відповідач відмовив в оформленні та видачі паспорта - книжечки. Отже, сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України, як у вигляді паспортної книжечки - Положення про паспорт (яке має силу закону України, що підтверджується внесенням змін до даної Положення саме законами України), так і у вигляді паспортної картки - закон «Про ЄДДР». Всі його доводи повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18, Провадження № 11-460за18). Тому просить суд при постановленні рішення підтвердити його право на відмову давати згоду на збір і обробку персональних даних при оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.

01 вересня 2020 року, представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що виготовлення паспорту у вигляді паспортної картки не має на меті втручання в питання, що стосуються реалізації громадянами їх конституційного права на свободу совісті й віросповідання, оскільки відображення в документі максимальної кількості ідентифікаційних ознак громадянина забезпечує якісну ідентифікацію особи і захист документа. Належна ідентифікація особи захищає права та свободи інших осіб, які вступають з такою особою в правові відносини і користуються при цьому документами особи як такими, що її ідентифікують. Зазначають, що не можна ігнорувати те, що належний рівень функціональності й безпеки паспортних документів мають безпосереднє відношення до інтересів охорони громадського порядку, захисту прав і свобод людей, особливо в умовах сьогоднішньої агресії по відношенню до України. Отже, оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється відповідно до статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Оформлення та видача паспорта громадянина України особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року здійснюється відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, (а.с.27-29)

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 12 червня 2020 року, ОСОБА_1 , звернувся до Хустського районного відділу ДМС у Закарпатській області із заявою, в якій просить оформити і видати йому в порядку обміну паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 p. № 2503-ХІІ, без застосування засобів ЄДДР. Також повідомляє, що він не даю згоду на збір і обробку його персональних даних, категорично забороняє передачу будь-яких даних про нього до ЄДДР, забороняє формування стосовно нього УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо), забороняє використання щодо нього будь-яких засобів ЄДДР. Надані з цим зверненням документи можуть бути використані виключно для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, і ні для чого іншого.

До заяви додав: заяву за формою встановленою МВС, дві фотокартки розміром 35*45 мм, паспорт громадянина України, що підлягає обміну, (а.с. 8-9).

09 липня 2020 року, Головне управління ДМС в Закарпатській області в особі Хустського районного відділу, листом № 12/6/2124-20/2101.20/549-20 «Про відмову в оформленні та видачі паспорта», повідомило ОСОБА_1 про те, що до заяви щодо оформлення паспорта громадянина України у вигляд книжечки від 12 червня 2020 року, ним додано: заяву про видачу паспорта встановленого зразка, паспорт громадянина України, що підлягає обміну, дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см, однак рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати йому паспорта громадянина України зразка 1994 року, яке набрало законної сили - відсутнє. Враховуючи викладене, а також відсутність повного переліку необхідних документів, йому відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до пункту 3 частини 7 статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» - до усунення вказаних вище недоліків.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо оформлення та видачі паспорта в порядку обміну, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За приписами частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Частиною першою статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” визначено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та що посвідчує особу і підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8, 12, 16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “Україна”, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис “Паспорт”. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України”. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Отже, за чинним законодавством громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина звернутись до уповноважених державних органів із заявою про обмін паспорта у разі, непридатності паспорта для подальшого використання.

Як встановлено судом, позивач, 12 червня 2020 року, звернувся до Хустського районного відділу ДМС у Закарпатській області із заявою, в якій просить оформити і видати йому в порядку обміну паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 p. № 2503-ХІІ, без застосування засобів ЄДДР. Надані з цим зверненням документи можуть бути використані виключно для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, і ні для чого іншого.

До заяви додано: заяву за формою, встановленою МВС, дві фотокартки розміром 35*45 мм, паспорт громадянина України, що підлягає обміну, (а.с. 8-9).

09 липня 2020 року, Головне управління ДМС в Закарпатській області, в особі Хустського районного відділу, листом № 12/6/2124-20/2101.20/549-20 «Про відмову в оформленні та видачі паспорта», повідомило ОСОБА_1 про те, що до заяви щодо оформлення паспорта громадянина України у вигляд книжечки від 12 червня 2020 року, ним додано: заяву про видачу паспорта встановленого зразка, паспорт громадянина України, що підлягає обміну, дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см, однак рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати йому паспорта громадянина України зразка 1994 року, яке набрало законної сили - відсутнє. Враховуючи викладене, а також відсутність повного переліку необхідних документів, йому відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, відповідно до пункту 3 частини 7 статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» - до усунення вказаних вище недоліків.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 року № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” Кабінет Міністрів України 25.03.2015 прийняв Постанову № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (далі - Постанова № 302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Постанови № 302 (із змінами за Постановою КМ № 398 від 03.04.2019 року), Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI “Про захист персональних даних” персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Частиною першою статті 6 Закону України “Про захист персональних даних” визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно частин п`ятої та шостої статті 6 Закону України “Про захист персональних даних”, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Однак, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Відтак, суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Проте, норми Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Виходячи із спірних правовідносин по даній справі, слід сказати, що Наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 року затверджений Тимчасовий порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за N 620/33591) та який погоджений Міністром МВС України та Головою Державної міграційної служби України.

Цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року N 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року N 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року N 719-V), де розділ IV цього Порядку визначає, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Частиною другою цього Порядку, визначено, що для обміну паспорта заявник подає:1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

В оскаржуваній відмові начальник Хустського РВ ГУДМС України в Закарпатській області повідомляє позивача, що до заяви не додано рішення про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, яке набрало законної сили.

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв`язку з його непридатністю для подальшого використання.

При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача оформити та видати, ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-Х11, без надання згоди на збір і обробку його персональних даних.

При цьому, судом не встановлено протиправності в діях відповідача, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до міграційного органу діяли зміни до Постанови КМ 398 від 03.04.2019 року "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302" та наявності Наказу МВС України № 456 від 06.06.2019 року, яким затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України".

Отже, проаналізувавши законодавство, що стосується спірних правовідносин з врахуванням національної та міжнародної судової практики суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому Конституцією, законами та підзаконним актами повноважень, однак з врахуванням вищевказаних Постанов КМУ зобов`язаний видати та оформити паспорт зразка 1994 року у вигляді книжечки в порядку обміну.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу встановлених судом обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення.

Згідно з частиною три статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанціями від 22 липня 2020 року, (а.с. 12).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 265 КАС України, суд ,

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Хустського районного відділу Головного управління ДМС в Закарпатській області про визнання протиправними дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в особі Хустського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки в порядку обміну без надання згоди на збір і обробку його персональних даних.

3. В решті вимог позовної заяви - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12а, код ЄДРПОУ 37809328) судові витрати у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень, 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 вересня 2020 року.

СуддяТ.В.Скраль