Рішення № 91437701, 10.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/6240/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування вимог,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 07.11.2019 та №Ф-57339-53 від 12.02.2020 прийняті Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у 2009 році бажав зареєструватися приватним підприємцем і надав копію паспорта та ідентифікаційного коду державному реєстратору, але не завершив цієї дії, більш того, не отримував свідоцтва про державну реєстрацію, підприємницьку діяльність не розпочав, звітів до контролюючих органів не подавав, підпис, який міститься в у реєстраційній картці та описі йому не належить.

Винесені податкові вимоги вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню за підстав: незаконної реєстрації його як фізичної особи підприємця; нездійснення ним будь-якої підприємницької діяльності та не подання звітів до контролюючих органів; відсутність у нього будь-яких доходів (не працює); порушення відповідачем процедури, яка передує прийняттю оскаржуваних вимог та процедури отримання ним таких вимог.

Ухвалою судді від 13.05.2020 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

04.06.2020 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов №783/06-30-08-04 від 02.06.2020 (а.с.67- 69), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю.

Вказує, що у період з 23.06.2009 по 09.04.2020 позивач перебував у статусі фізичної особи – підприємця та згідно з обліковими даними інформаційної системи за позивачем рахується борг у сумі 29973,44 грн відповідно до якого сформовані оскаржувані вимоги про сплату недоїмки № 57339-53 від 12.02.2020. При цьому зазначає, що позивач не був позбавлений можливості щодо зняття із себе статусу фізичної особи – підприємця шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наголошує, що органам ДПС надано право формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу, а тому наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій слугувало самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: №01-45-в від 20.05.2020 (у період з 09.06.2020 до 03.07.2020), № 01-65-В від 22.07.2020 (у період з 27.07.2020 до 05.08.2020) та №01-75-в від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 23.06.2009 зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Малинському управлінні Головного управління ДПС у Житомирській області з основним видом діяльною КВЕД 52.62.0 «Роздрібна торгівля з лотків та на ринках», що підтверджується витягом з АІС «Податковий блок» з історією реєстраційних, ідентифікаційних та облікових даних платника податків та з 24.06.2009 взятий на облік, як платник податків (а.с.70-72).

При цьому, як свідчать матеріали справи, статус фізичної особи-підприємця позивача припинено 09.04.2020, при цьому з обліку позивача не знято.

Таким чином ОСОБА_1 у період з 23.06.2009 по 09.04.2020 мав статус фізичної особи – підприємця.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 07.11.2019 (а.с.7) на суму 27219,26 грн, в тому числі недоїмка 26539,26 грн та штраф – 680 грн.

Разом з тим, 12.02.2020 контролюючим органом була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 на суму 29973,44 грн, в тому числі 29293,44 грн недоїмки та 680 грн – штраф (а.с.8).

Позивач, вважає вказані вимоги контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Частиною другою ст.2 Закону № 2464-VI передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

При цьому, пунктом другим частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Поряд із цим, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція).

За приписами п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції, яка кореспондується з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, платниками єдиного податку є будь-які фізичні особи-підприємці незалежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.

Абзацом першим п. 1, 2 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що платниками єдиного соціального внеску в тому числі є фізичні особи-підприємці.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону №2464).

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція №449. Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.

Також пунктами 3 розділу 6 Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 4 розділу 6 Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина – літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина – порядковий номер, 3 частина – літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

На виконання вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, – у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою): юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її особисто вручено службовій (посадовій) особі такого платника під підпис або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення; фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як стверджує позивач, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 07.11.2019 належним чином не отримав та про її існування та існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 12.02.2020 дізнався лише 04.04.2020 від рідних.

Однак, суд критично ставиться до таких доводів та вказує, що у матеріалах справи містяться докази направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57339-53 від 07.11.2019 на адресу, яка зазначена в ідентифікаційних даних платника податків (м.Малин, Богдана Хмельницького, а.с.74).

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.06.2009 (номер державної реєстрації 230800000000002321). Дата взяття на податковий облік 24.06.2009.

При цьому, на час формування оскаржуваних вимог статус фізичної особи-підприємця позивача не припинено. Згідно з даними інформаційної системи державної податкової служби, державну реєстрацію щодо припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснено 09.04.2020.

Як видно з інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску, підставою для формування спірних вимог слугував у позивача наявний податковий борг з ЄСВ за 2017-2019 роки (а.с.73).

Зокрема: за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн (704 грн х 12 місяців = 8448 грн). Мінімальний страховий внесок протягом 2017 року становив 704 грн в місяць (3200 грн х 22% = 704 грн на місяць, де 3200 грн - мінімальна заробітна плата встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VІІІ, 22% - ставка ЄСВ); за 2018 рік на суму 9828,72 грн (819,06 грн х 12 місяців = 9828,72 грн). Мінімальний страховий внесок протягом 2018 року становив 819,06 грн в місяць (3723 грн х 22% = 819,06 грн на місяць, де 3723 грн - мінімальна заробітна плата встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік” від 07.12.2017 № 2246-VІІІ, 22% - ставка ЄСВ) та за 2019 року на суму 8262,54 грн (918,06 грн х 12 місяців - 11016,72 грн). Мінімальний страховий внесок протягом 2019 року становив 918,06 грн в місяць (4173 грн х 22% = 918,06 грн на місяць, де 4173 грн - мінімальна заробітна плата встановлена Законом України від 23.11.2018 № 2629-УІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік, 22% - ставка ЄСВ).

Враховуючи викладені обставини та положення зазначеного законодавства, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Таким чином, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Поряд із цим, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Разом з тим, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.12.2019 (справа №440/2149/19) сформовано правовий висновок, який є обов`язковим для врахування в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, про те, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

В даному випадку, ОСОБА_1 протягом 2017-2019 років не був найманим працівником (доказів зворотного матеріали справи не містять), а тому зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

При цьому, слід відмітити, що посилання позивача на незаконну реєстрацію, як фізичної особи-підприємця, суд оцінює критично, оскільки предметом спору є оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, а не правомірність/протиправність державної реєстрації його, як фізичної особи-підприємця. Крім того, позивач не заявляє вимог стосовно оскарження бездіяльності податкового органу щодо звернення до суду про припинення його підприємницької діяльності у зв`язку із неподанням останнім документів податкової звітності. Разом з тим, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно бездіяльності контролюючого органу щодо тривалого не нарахування заборгованості з ЄСВ, позаяк частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Окрім цього, посилання позивача на те, що вимоги сформовані не за результатами перевірки суд відхиляє, адже вимога про сплату боргу (недоїмки) може бути сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що передбачено пунктом 4 розділу 6 Інструкції №449, як в даному випадку було контролюючим органом здійснено.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вказати, що оскільки позивач не виконав обов`язок щодо сплати єдиного внеску, а такий обов`язок в свою чергу не залежить від отримання ним дoxoду (прибутку) від підприємницької діяльності у ці періоди та фінансового стану позивача, внаслідок чого спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними та у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправними та скасування вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 10.09.2020.

Суддя О.В. Єфіменко