Рішення № 91437294, 10.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року Справа № 160/4952/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3821 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 05.05.2020 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А3821 про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини А3821 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язання Військової частини А3821 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2. Ухвалою суду від 12.05.2020:

- прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4952/20;

- призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті спору;

- від відповідача витребувано докази.

3. Конверт, направлений на поштову адресу відповідача з ухвалою суду від 12.05.2020 та копією позовної заяви, повернуто зворотно до суду із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

4. Суд дійшов висновку про наявність підстав для повторного направлення на адресу відповідача ухвали суду від 12.05.2020 та копії позовної заяви, про що прийнята ухвала від 12.06.2020.

5. Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви повторно направлена на зареєстровану адресу відповідача та отримана останнім 23.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

6. 27.05.2020 засобами поштового зв`язку від позивача надійшли витребувані судом документи.

7. Оскільки до матеріалів справи долучені всі необхідні документи та судом вжиті всі необхідні заходи з метою повідомлення сторін про розгляд справи, із врахуванням закінчення продовжених строків на подання відзиву у зв`язку із запровадженням карантинних заходів, суд перейшов до розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

8. Позивач перебував на військовій службі, отримав статус учасника бойових дій.

9. У 2017-2020 роках додаткова відпустка позивачу як учаснику бойових дій не надавалась, на час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військової частини відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

10. Станом на дату звернення до суду грошова компенсація за невикористану відпустку відповідачем не виплачена.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

11. Відповідач заяв по суті спору не надав.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

12. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

13. 27.10.2017 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

14. Згідно із довідкою Військової частини А3821 від 06.04.2020 № 429, виданою матросу ОСОБА_1 , останній дійсно у період з 12.06.2019 по 18.10.2019 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період зазначених заходів (с. Новотроїцьке Донецької області).

15. Пунктом 4 наказу командира Військової частини А3821 (по стройовій частині) від 26.02.2019 № 40 визначено:

- старшого матроса ОСОБА_1 , навідника 2 штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти Військової частини А3821, звільненого наказом командира Військової частини А3821 (по особовому складу) від 26.02.2019 № 20-РС у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), вважати таким, що справи та посаду 26.02.2019 здав та вибув для зарахування на військовий облік до Верхньодніпровського ОРВК Дніпропетровської області;

- з 26.02.2019 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення за морською нормою № 3 (обід) з 27.02.2019;

- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 176% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 87,8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- щорічна основна відпустка за 2019 рік не використана. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 2 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік;

- грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік отримував;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік не отримував;

- постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався, на квартирному обліку не перебуває.

16. Пунктом 4 наказу командира Військової частини А3821 (по стройовій частині) від 13.02.2020 № 33 визначено:

- старшого матроса ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини А3821, звільненого наказом командира Військової частини А3821 (по особовому складу) від 12.02.2020 № 16-РС у запас за підпунктом «д» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через службову невідповідність), вважати таким, що справи та посаду 13.02.2020 здав та вибув для зарахування на військовий облік до Центрального РТЦК та СП м. Дніпро;

- з 13.02.2020 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення при Військовій частині А0216 за загальновійськовою нормою № 3 (обід) з 14.02.2020;

- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 0% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 0% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

- щорічна основна відпустка за 2020 рік не використана;

- грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримував;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік не отримував;

- виплатити грошову компенсацію за 2 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік;

- постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався, на квартирному обліку не перебуває.

17. 06.03.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Військової частини А3821 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та підйомної допомоги військовослужбовцям, які переїхали з одного населеного пункту в інший у зв`язку із призначенням на посаду.

18. На заяву ОСОБА_1 . Військовою частиною А3821 надано відповідь від 06.04.2020 за вих. № 518, у якій відповідач відмовив у виплаті компенсації та повідомив наступне:

- при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані дні додаткової відпустки під час дії особливого періоду не виплачується;

- відповідно до наказу від 13.02.2020 № 33 заявника було звільнено у запас та проведено всі необхідні розрахунки, претензій до Військової частини А3821 з приводу розрахунків не заявлялось.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

21. Відповідно до частини першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

22. Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

23. Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

24. Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

25. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

26. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

27. Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

28. Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

29. Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

30. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

31. За визначенням статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

32. Стаття 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII) визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

33. Також, у статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації, за яким мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

34. Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

35. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

36. Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

37. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

38. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII, статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.

39. Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

40. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

41. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

42. Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

43. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2017-2020 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими.

44. При ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

VІІІ. ВИСНОВОК СУДУ

45. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

46. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

47. Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

48. Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

щодо розподілу судових витрат

49. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 07.07.2011 № 3674-VI як учасник бойових дій.

50. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

51. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини А3821 (код ЄДРПОУ 26621343; вул. Польова, 51, с. Дачне-2, Біляївський район, Одеська область, 67625) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

52. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3821 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

53. Зобов`язати Військову частину А3821 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за період з 2017 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 13.02.2020.

54. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Верба