Рішення № 91434247, 08.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/16171/20

Провадження № 2/947/3010/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

до ОСОБА_1

про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування

в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 16 червня 2020 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування в сумі 55498 гривень 09 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 гривні 00 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 26 червня 2020 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.

У судове засідання 08.09.2020 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 08.09.2020 року не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження по справі, копії позовної заяви з додатками до неї, разом з судовою повісткою на адресу зареєстрованого місця проживання, яка встановлена у відповідності до відповіді з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, якою є: АДРЕСА_1 , однак усі поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин неявки, відзив на позовну заяву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуюче вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за згодою позивача, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.04.2018 року о 08 годині 20 хвилин в м.Одесі, по вул. Черняхівського на перехресті з вулицею Маршала Говорова, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив виїзд на червоне світло світлофору та проїхав перехрестя та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по вул. Черняхівського на зелений сигнал світлофору, в наслідок чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 29 травня 2018 року по справі №522/6673/18 визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, на підставі якої піддано його адміністративному стягненню в вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 340 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

В силу ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10 квітня 2018 року, додатковому доказуванню не підлягає.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримав механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту за №241/16-Тз/О від 13 червня 2016 року та укладеної до нього додаткової угоди №1 від 12 червня 2017 року, відповідно до якого договір діяв на другий період по 11 червня 2018 року, страхова сума визначена у розмірі 1540000 гривень 00 копійок.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «про страхування»).

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин (стаття 6 Закону).

Статтею 16 Закону встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 21 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхувальник зобов`язаний зокрема повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Страховик в свою чергу у відповідності до статті 20 Закону зобов`язаний зокрема протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Як вбачається, власником пошкодженого транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної з вини відповідача, були здійснені дії з добровільного страхування цивільно-правової відповідальності, за наслідком чого ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з повідомленням про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 17.04.2018 року ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія Фаворит», встановлено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 10.04.2018 року, в сумі 149148 гривень 49 копійок.

Відповідно до рахунку-фактури №653450 від 14.04.2018 року, наданого ДП «Емералд Моторс» та рахунку-фактури №568555888 від 19.04.2018 року, наданого ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає в сумі 155498 гривень 09 копійок.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування від 24.04.2018 року, ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» здійснило розрахунок страхового відшкодування у розмірі 155498 гривень 09 копійок, який було виплачено на рахунок ФОП ОСОБА_4 та ДП «Емералд Моторс», як страхова виплата ОСОБА_2 , на підставі акту від 25.04.2018 року за №006,00475718-1, що підтверджується платіжними дорученнями №903 від 26 квітня 2018 року та №993088 від 26 квітня 2018 року.

Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування”, страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Згідно зі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Оскільки позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування, до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи відповідальної за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Галицька», на підставі Полісу №АК/003137373, за яким сума страхового відшкодування за шкоду майну третім особам встановлена у розмірі 100000 гривень 00 копійок, у зв`язку з чим страхова компанія має виплатити суму страхового відшкодування, на підставі ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь позивача, за наслідком чого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було зменшено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, яка підлягає стягненню в порядку регресу з останнього на суму ліміту за страховим полісом №АК/003137373, а саме в сумі 100000 гривень, у зв`язку з чим різниця суми між фактичним розміром шкоди, виплаченим позивачем потерпілій особі (155498,09 грн.) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яке має сплатити страхова компанія відповідача (100000,00), складає в сумі 55498,09 гривень.

Ч.2 п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року передбачає, що оскільки відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-ІУ обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, так і захисту майнових прав страхувальника, враховуючи положення ст.1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, встановлюється залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах, передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стороною відповідача не надано суду доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на викладене, вбачається, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 55498,09 грн., яка є різницею між фактичним розміром шкоди, виплаченим позивачем потерпілій особі та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яке має сплатити страхова компанія відповідача, згідно з полісом №АК/003137373.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 2102 гривні 00 копійок.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 19, 76-78, 81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, IBAN: НОМЕР_4 , в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в сумі 55498 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривень 09 (дев`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, IBAN: НОМЕР_4 , в АТ «ОТП Банк», МФО 300528), витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.