Рішення № 91430082, 08.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2020 Справа №607/6530/20 провадження № 2-а/607/232/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Воробель Н.П.,

при секретарях: Комар Р.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 бат. УПП в Тернопільській області ДПП сержанта поліції Богуцького С.П., Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 681446 від 05 квітня 2020 року,

за участі:

представника відповідача – Климчук О.І., –

встановив:

позивач ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до поліцейського роти № 1 бат. УПП в Тернопільській області ДПП сержанта поліції Богуцького С.П., у якому заявляє вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 681446 від 04 квітня 2020 року /далі - Спірна постанова/, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 із застосуванням ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі – КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., або оголошення йому попередження за вчинене. Окрім цього, просить повернути йому штраф, котрий він сплатив згідно Спірної постанови, а у випадку відмови у позові – різницю між сумою штрафу та сплачених ним коштів. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що Спірну постанову вважає неправомірною, оскільки Правил дорожнього руху /далі – ПДР/ він не порушував, дозволеної швидкості руху не перевищував. У момент фіксування, поряд із його автомобілем рухався інший, схожий на нього, швидкість якого і було визначено. Також вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поліцейський не продемонстрував йому доказів перевищення швидкості, не взяв до уваги відомостей про його особу, наявність на утриманні малолітньої дитини. У заяві по усунення недоліків позовної заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що поліцейські не надали йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Після пред`явлення позову до суду та до ухвалення рішення, а саме 20 травня 2020 року, він дізнався що Спірна постанова була звернута до виконання, а розмір штрафу подвоєно. Аби розблокувати банківський рахунок він сплатив вказаний штраф у подвійному розмірі і вважає, що йому слід повернути ці кошти.

В порядку, визначеному ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України /далі – КАС України/, до участі в справі було залучено співвідповідача – Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /далі – УПП в Тернопільській області ДПП/.

Поліцейський роти № 1 бат. УПП в Тернопільській області ДПП сержант поліції Богуцький С.П. відзиву не подав.

Представник УПП в Тернопільській області ДПП подала відзив, у якому зазначила, що Спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову – відсутні. На підтвердження обставин, викладених у Спірній постанові надала фотоматеріали, копії документів та відеозаписи із нагрудної камери працівника поліції, котрий розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Позивач зазначив в позовній заяві про розгляд справи за його відсутності. В судове засідання не з`явився.

Поліцейський роти № 1 бат. УПП в Тернопільській області ДПП сержант поліції Богуцький С.П. у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, а тому розгляд справи слід провести без участі вказаного відповідача за наявними матеріалами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України.

Представник УПП в Тернопільській області ДПП у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позву слід відмовити, з огляду на наступне:

поліцейський роти № 1 бат. УПП в Тернопільській області Богуцький С.П. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 681446 від 05 квітня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 , 05 квітня 2020 року, о 15 год. 09 хв., керуючи автомобілем «BMW 5200», р.н. НОМЕР_1 , 330-тим кілометром автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», в населеному пункті В. Березовиця рухався зі швидкістю 89 км/год. при дозволеній 50 км/год., котра визначалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості TRUCAM LTI 20/20 TC 000532, чим порушив п. 12.9. /б/ ПДР. При перевірці документів, не пред`явив поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив 2.1. /ґ/ ПДР.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП та із застосуванням ст. 36 КУпАП на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. /ч. 1 ст. 7 КУпАП/

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма – ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 62 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху /перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо/, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил /п. 1.3. ПДР/.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством /п. 1.9. ПДР/.

Пунктом 12.9. /б/ визначено, зокрема, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.

Згідно пунктів 2.1. /ґ/, 2.4. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки чинний страховий поліс /страховий сертифікат «Зелена картка»/ про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса /на електронному або паперовому носії/, відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне /транспортне/ страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи /посвідчення/.

За порушення цих пунктів ПДР ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідно, передбачена адміністративна відповідальність.

Як вбачається з фотоматеріалів, наданих суду представником УПП в Тернопільській області ДПП, 05 квітня 2020 року о 15 год. 09 хв. 28 с. автомобіль «BMW 5200», р.н. НОМЕР_1 , рухався 330-тим кілометром автодороги М19 зі швидкістю 89 км/год. при дозволеній 50 км/год., тобто з порушенням п. 12.9. /б/ ПДР.

Це порушення було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС000532. Як встановлено із документів, наданих представником УПП в Тернопільській області ДПП, вказаний прилад отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. Також, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17308, що діє до 18 листопада 2020 року, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС000532, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач; діапазон вимірювань швидкості – від 2 до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год і ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год. Відповідно до експертного висновку, який діє до 27 вересня 2021 року, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 04/02/02-3008 від 27 вересня 2018 року із Додатком, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС000532, забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних.

Як вбачається із запису з нагрудної камери працівника поліції, водієм вказаного транспортного засобу був ОСОБА_1 . На вимогу поліцейського він відмовився надати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Таким чином, відомості, викладені у Спірній постанові, повністю відповідають реальним обставинам справи і твердження позивача про зворотне – безпідставні.

Також на вказаному записі із нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що після роз`яснення позивачу його прав, передбачених ч. 1 ст. 268 КУпАП, в тому числі на юридичну допомогу, він висловив бажання скористатись єдиним – ознайомитись із документами, котрі надають право використання пристрою вимірювання швидкості. Саме тому посилання ОСОБА_1 на порушення прав на отримання правової допомоги є необґрунтованими і до уваги судом не беруться.

Не ґрунтуються на нормах права і вимоги позивача про оголошення йому попередження за вчинені правопорушення. Суд позбавлений можливості змінити застосований поліцейським захід стягнення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП, оскільки такий вид покарання як попередження не передбачено санкціями статей правопорушень, винним у вчиненні яких визнано позивача.

Щодо вимог позивача про повернення йому коштів, сплачених як штраф в порядку виконання Спірної постанови, то увагу останнього слід звернути на наступне:

питання повернення коштів, сплачених до державного та місцевих бюджетів, зокрема, адміністративних штрафів, врегульоване «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182.

Пунктами 3, 5 цього порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, поданими до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таким чином, існує досудовий порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, в тому числі, як адміністративних штрафів, яким позивач зможе скористатись.

Отже, підстав для того, аби говорити про порушене право позивача у зазначеному питанні, а звідси і вживати заходів судового захисту на даний монет немає.

З наведених підстав, суд приходить до висновку про те, що Спірну постанову слід залишити без змін, а позов – без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 159, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, –

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 до поліцейського роти № 1 бат. УПП в Тернопільській області ДПП сержанта поліції Богуцького С.П. /вул. Котляревського, 24, м. Тернопіль/, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 681446 від 05 квітня 2020 року, – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано 08 вересня 2020 року.

Головуюча суддяН. П. Воробель