Ухвала суду № 91427655, 09.09.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/4848/20

Провадження № 1-кп/946/548/20

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________

УХВАЛА

про повернення обвинувального акта прокурору

09 вересня 2020 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді Яковенка І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Недялкова Я.І.,

провів у місті Ізмаїл Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160150000654, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , а також проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК),

сторона обвинувачення: прокурор Пацессор О.А.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 ,

інші учасники судового провадження: потерпіла юридична особа ПАТ «Укртелеком».

Представник потерпілої юридичної особи ПАТ «Укртелеком» у підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення потерпілу юридичну особу – ПАТ «Укртелеком» – було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки про виклик до суду. Проведення підготовчого судового засідання без участі представника потерпілої юридичної особи не відобразиться на повноті вирішення питань у ньому, у зв`язку з чим суд відповідно до ст.325 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) дійшов висновку про можливість його проведення без його участі.

Суть питання, що вирішується

1.Обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 06 серпня 2020 року, ухвалою від того ж числа було призначено підготовче судове засідання, в якому підлягають вирішенню ряд питань відповідно до вимог ст. ст. 314 – 315 КПК.

Встановлені судом обставини

2.У підготовчому судовому засіданні прокурор Пацессор О.А. висловив думку про можливість призначення судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти цього.

Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали

3.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку, що він на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК.

4.Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

5.Згідно положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

6.Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

7.Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

8.Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим, у тому числі, у ст. 291 КПК.

9.Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.

10.Суд звертає увагу на те, що обвинувальний акт не тільки має формально містити вказані положення, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, а й вони мають бути взаємопов`язаними між собою для того, щоб мати можливість співставити їх та надати їм належну оцінку під час судового розгляду під час дослідження доказів.

11.Крім того, правова кваліфікація кримінального правопорушення має відповідати не тільки посиланню на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а й змісту відповідного закону.

12.Також формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

13.Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що правова кваліфікація кримінальних правопорушень не відповідає викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, формулюванню обвинувачення та посиланню на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність, а також змісту цієї частини статті закону України про кримінальну відповідальність.

14.Так, правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , за першими двома епізодами зазначена в обвинувальному акті за ч. 3 ст. 185 КК за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до іншого приміщення, а за третім епізодом – за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК за кваліфікуючими ознаками: незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до іншого приміщення.

15.Однак, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 по всім епізодам обвинувачення ані у викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень, ані у формулюванні обвинувачення взагалі не знайшла свого відображення кваліфікуюча ознака проникнення в інше приміщення, не зазначено в яке саме приміщення відбулося проникнення, що дало б змогу співставити виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що зазначена в обвинувальному акті.

16.Крім того, в обвинувальному акті у викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та у формулюванні обвинувачення по першому епізоду обвинувачення, незважаючи на те, що судимість обвинуваченого погашена в силу ст. 89 КК (про що зазначено в самому обвинувальному акті), а також і по третьому епізоду обвинувачення міститься опис певних дій обвинуваченого, направлених на таємне викрадення чужого майна, з посиланням на те, що вказані злочинні дії вчиняються обвинуваченим повторно. Однак у правовій кваліфікації кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 по цим же епізодам обвинувачення не знайшла свого відображення кваліфікуюча ознака повторності, що також дало б змогу співставити виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що зазначена в обвинувальному акті.

17.Також за третім епізодом обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК не в повному обсязі викладена правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідно до посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а саме не зазначені усі кваліфікуючі ознаки за ч. 3 ст. 15 КК, за якими слід оцінювати дії обвинуваченого як незакінчений замах. По цьому ж епізоду обвинувачення також не зазначено, чи виконав обвинувачений усіх дій, які вважав за обхідними для доведення злочину до кінця, що також дало би змогу співставити виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення з правовою кваліфікацією.

18.Більше того, також по цьому епізоду обвинувачення ані у викладі фактичних обставин, ані у формулюванні обвинувачення не зазначена загальна вартість майна, у замаху на викрадення якого обвинувачується ОСОБА_1 , а зазначено лише вартість за одну одиницю (одного метру), що з урахуванням меж судового розгляду позбавляє суд можливості дати оцінку чи міститься в діях обвинуваченого склад злочину, в вчиненні якого він обвинувачується, оскільки злочин за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК є злочином з матеріальним складом, та наявність чи відсутність цього складу залежить від розміру матеріальних збитків, які могли були завдані. Це також робить обвинувачення неповним та неконкретним, що перешкоджає призначенню судового розгляду, оскільки не зрозуміло яке обвинувачення слід розглядати, а також від якого обвинувачення слід захищатися стороні захисту.

19.Таким чином, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 не вірно та не повно зазначені виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення, або ж навпаки, у випадку зазначення вірного викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення, то тоді невірно зазначена правова кваліфікація злочинів, а також не в повному обсязі викладена правова кваліфікація злочину відповідно до посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 15 КК, але в будь-якому випадку, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є неповними та суперечать правовій кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті. Це свідчить, що виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення не співвідносяться з правовою кваліфікацією або ж правова кваліфікація не містить вичерпних кваліфікуючих ознак відповідно до викладу фактичних обставин та формулюванню обвинувачення, що робить обвинувачення суперечливим, неконкретним та незрозумілим.

20.Здійснення судового розгляду за обвинувальним актом за наявності вказаних протиріч суперечить вимогам ст. 2 КПК, яка регламентує обов`язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а також не забезпечує дотримання принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК, та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обов`язковому застосуванню під час судового провадження.

21.Так, Європейський суд з прав людини (далі – Суд) у рішенні від 26.06.2008 р. у справі «Ващенко проти України» зазначив: ««обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентними органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру» (п.51).

22.У справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. Суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Ав-стрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

23.Отже, з урахуванням того, що неконкретність, незрозумілість та суперечність обвинувачення знайшла своє підтвердження під час підготовчого судового засідання, а також з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст.291 КПК, що порушує гарантоване п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції право обвинуваченого ОСОБА_1 бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції. А оскільки за правилами ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють здійснення судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_1 .

24.Крім того, згідно п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт повинен містити розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями. Однак, в порушення вказаної норми в обвинувальному акті не зазначений такий розмір шкоди, а є лише відомості у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення по першому та другому епізодам обвинувачення про загальну вартість майна, у викраденні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

25.Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, оскільки на стадії підготовчого провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК, не передбачено.

26.Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п.п. 5, 7 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 314 – 316, 370 – 372 КПК, суд –

постановив:

1.Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, повернути прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

2.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

3.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко