Рішення № 91421366, 06.08.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 469/950/19-ц

Категорія 82

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Ткаченко Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс», треті особи: ОСОБА_2 , Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва, Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва, Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить визнати за ним право власності на автомобіль Geely CK 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 та зобов`язати зняти арешт з вказаного транспортного засобу. Ухвалою судді від 11 жовтня 2019 року розгляд справи призначено здійснювати у порядку підготовчого провадження, сторонам роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи, а ухвалою судді від 22 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Відзиву, заяв або клопотань від відповідача не надходило, однак, від третьої особи Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва, надійшла заява про розгляд справи за відсутності державного виконавця. Згідно ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами загального позовного провадження та в порядку заочного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України, та ухвалити рішення, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, Позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст..ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права. Під час судового розгляду встановлено, що 19.09.2014 року, між TOB «Лізингова компанія «АвтоФінанс» в особі Верстюка В.П. та ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу № 01/14-00197 від 19.09.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс», зобов`язаний був придбати, зареєструвати та передати у користування ОСОБА_2 транспортний засіб, а ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» зобов`язаний був сплатити передбачені за договором лізингові платежі. 25.04.2014 року ОСОБА_2 виконав всі умови передбачені укладеним правочином, в результаті отримав транспортний засіб легковий автомобіль марки Geely СК 2014 року, випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1498 см. Куб., вартістю 113285 грн., що підтверджується відповідним Актом приймання/передачі предмета лізингу. У період з 19.09.2014 року по 08.05.2015 року, ОСОБА_2 , належним чином виконував взяті на себе зобов`язання та здійснив оплату всіх передбачених договором лізингових платежів, що підтверджується відповідним Актом приймання/передачі товару від 08.05.2015 р. за договором фінансового лізингу № 01/14-00197 від 19.09.2014 року, відповідно до якого сторони підтвердили, що ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» не має до ОСОБА_2 жодних претензій. Відповідно до п 2 ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до п 9.1 Договору фінансового лізингу № 01/14-00197 від 01.09.2014 року, лізингоодержувач під час дії цього договору, при обов`язковій сплаті в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами за умовами даного договору, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків) має право придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його залишковій вартості за окремо укладеним договором купівлі-продажу. 20.11.2016 року, між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого предмет лізингу, що перебував у праві користування ОСОБА_2 , був ним придбаний за попереднім договором фінансового лізингу № 01/14-00197 від 01.09.2014 року за викупною вартістю, що складає 1700 грн., а покупець зобов`язується прийняти товар та зареєструвати право власності у встановленому порядку. Згідно до 4.2 ст. 8 ЗУ «Про фінансовий лізинг», якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про фінансовий лізинг», «Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усуненця будь-яких порушень його прав на предмет лізингу». Тобто, право володіння на транспортний засіб легковий автомобіль марки Geely СК 2014 року, випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1498 см. Куб. належало ОСОБА_2 , на підставі договору фінансового лізингу № 01/14-00197 від 01.09.2014 року та договору купівлі - продажу від 20.11.2016 року. ОСОБА_2 , з всім пакетом документів звернувся до Регіонального сервісного центру МВС з відповідною заявою на оформлення права власності на предмет лізингу, однак йому було відмовлено на підставі того, що на транспортний засіб марки Geely СК 2014 року, випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , знаходиться арешт, відповідно до постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 19.08.2016 року, постанови Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 25.04.2016 року та постанови Білозерського районного відділу державної виконавчої служби в Херсонській області від і 6.09.2016 року. 16.07.2019 року, на підставі розписки, ОСОБА_2 , отримав від мене, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500 (тисяча п`ятсот долларів (США) за легковий автомобіль марки Geely CK 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , Тобто, нами фактично були вчинені дії, щодо укладання договору купівлі-продажу автомобіля. Позивач вказує на те, що є добросовісним набувачем, набув право власності на транспортний засіб на законних підставах. Однак, звернутись до Регіонального сервісного центру МВС, щодо оформлення права власності на транспортний засіб, не може, оскільки автомобіль знаходиться під арештом. Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України. До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення. Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів. Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі. Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності. Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника. За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України. Вказане стверджується правовими позиціями Верховного Суду України постанова від 16.12.2015р. № 6-688 цс 15. Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля між позивачем та відповідачем не укладався, договір фінансового лізингу був укладений з ОСОБА_2 , цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та зареєстрований за ОСОБА_2 , тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з під арешту. Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засідання, не обґрунтовані, а обраний позивачем спосіб захисту не підлягає задоволенню та відсутні підстави для зняття арешту. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 235, 244, 321, 392 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-216, 224,225, 226, 227 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс», треті особи: ОСОБА_2 , Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва, Деснянський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва, Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту - відмовити. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення 01.09.2020 року.

Суддя Остапчук Т.В.