Вирок № 91417050, 09.09.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3078/19

Провадження № 1-кп/524/37/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді -Гусача О.М.,

при секретарі - Поймай Я.А.

з участю прокурора - Мельника В.О.

захисника - адвоката Плескача А.З.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження №12019170090000621 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.07.2006 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст.. 185 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.;

- 26.04.2011 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст. 122, ст..ст. 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 17.01.2012 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 71КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 30.10.2014 року умовно-дострково, невідбута частина покарання складає 1 рік 2 місяці 25 днів,

- 12.06.2020 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч. 3 ст.. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

15.02.2019 року близько 01:40 годин, ОСОБА_1 , знаходячись по вулиці Івана Мазепи поблизу другого під`їзду будинку АДРЕСА_2, побачив раніше незнайомого ОСОБА_2 , який розмовляв по мобільному телефону. В цей момент, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством. Керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, що полягає в порушенні тілесної недоторканості, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що виразилося у нанесенні потерпілому ОСОБА_2 удару правою рукою в голову, від чого той впав на землю та з його руки випав мобільний телефон «iPhone 6 Plus» ІМЕІ: НОМЕР_1 , після цього ОСОБА_1 відкрито заволодів вказаним мобільним телефоном та зник з місця вчинення злочину, завдавши ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 5600,00 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що 14 лютого 2019 року був із своєю дівчиною ОСОБА_3 вдома. Ввечері гуляли по центру міста та потім пішли додому. Ніч із 14 на 15 лютого провів удома зі своєю дівчиною. 15 лютого 2019 року дівчина поїхала додому, а він пішов до ломбарду, щоб закласти телефон матері. Після цього пішов грати в автоматах, що розташовані по вулиці Маслова м. Кременчука. Близько опівночі виграв 3000 грн. Почав викликати таксі, щоб поїхати до ОСОБА_3 , однак таксі не приїхало та він пішов у напрямку нічного клуба «Джос». Там побачив знайомого таксиста, який погодився його відвезти. Близько 03 години ночі приїхав до дівчини, передав їй гроші, а сам повернувся назад, до центра міста. Знов пішов до гральних автоматів, де програв решту грошей. Після цього пішов у двори будинків і біля лавки в кучугурі снігу побачив телефон «Ipone». Дістав телефон із снігу, після чого повернувся в зал ігрових автоматів. Це було близько 05 години 20 хвилин ранку. Потім вирішив зайти до свого знайомого. Близько 06 години прийшов до ОСОБА_4 , де переставив сім картку з телефону, що знайшов у свій телефон. На телефон прийшло повідомлення про те, що телефон загубився і його просять повернути за винагороду 1000 грн. Він зателефонував на номер, із якого прийшло смс повідомлення та домовився про зустріч. Оскільки грошей у нього не залишилось вирішив зайти до знайомого у ломбард, щоб взяти у борг. Під час розмови зі знайомим показав йому телефон, який знайшов. Після цього пішов на зустріч із потерпілим. Під час зустрічі його затримали працівники поліції.

Не зважаючи на такі показання обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину в повній мірі доведена наступними зібраними та дослідженими судом доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що 14 лютого 2019 року відпочивав разом із своїм другом ОСОБА_5 . Близько 02 години ночі 15 лютого 2020 року перебували в дворі будинків по вулиці І.Мазепи. Його товариш був на лавочці, а він підійшов до під`їзда будинку, де було освітлення, та почав викликати таксі. Коли набрав номер служби таксі відчув удар у праву частину голови, від чого впав. Телефон випав з його рук , після чого обвинувачений схопив телефон та побіг у бік сміттєвих баків. До нього підійшов товариш, викликав таксі та вони разом поїхали додому. Наступного дня вирішив подзвонити на свій номер. Виклик ішов, але слухавку ніхто не брав. Він написав повідомлення, про те, що хоче повернути телефон за винагороду в 1000 грн. Через деякий час передзвонив обвинувачений та запропонував зустріч. Зустрівся з ОСОБА_1 в районі залізничного вокзалу. Обвинувачений телефон не показував, казав щоб віддавав 1500 грн. ОСОБА_1 був не сам. Запропонував піти до «Приватбанку», щоб зняти гроші. Пішов до банку. Коли почав дзвонити обвинувачений втік. Знов подзвонив до обвинуваченого та домовились зустрітись в районі магазину «Сударь». Викликав поліцію. Потім пішов на зустріч з обвинуваченим де ОСОБА_1 схопили працівники поліції. Крім того зазначив, що впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка напала на нього та забрала телефон, одразу ж як зустрівся з ним. На даний час претензій до обвинуваченого не має. Телефон яким заволодів обвинувачений був «Ipone 6»;

-показаннями свідка ОСОБА_6 , який пояснив суду, що потерпілий ОСОБА_2 його друг. Уніч з 14 на 15 лютого 2020 року разом гуляли в центрі міста. Зайшли в двори в районі магазину «Маркетопт». Він відійшов поговорити по телефону. Бачив як ОСОБА_2 вдарив обвинувачений по голові, від чого потерпілий впав. Потів обвинувачений забрав телефон потерпілого та побіг. Після цього разом із ОСОБА_2 викликали таксі та поїхали додому. Також зазначив, що добре розгледів того хто забрав телефон у потерпілого. Впевнений що це був обвинувачений;

-показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив суду, що працює поліцейським УПП у м. Кременчуці. Точної дати не пам`ятає, перебував на службі разом із напарником ОСОБА_8 . Отримали виклик пограбування. Прибули за місцем виклику, де зустрілись із заявником, який повідомив, що вчора його побили та забрали мобільний телефон, а тепер ця особа вимагає з нього гроші за телефон. Потерпілий ОСОБА_2 пішов на зустріч з обвинуваченим. Коли обвинувачений виходив, його затримали. Обвинувачений намагався втекти. В кармані у обвинуваченого був телефон, який впізнав потерпілий. Викликали СОГ. Також свідок зазначив, що потерпілий впізнав та вказував на обвинуваченого як особу , яка побила його та заволоділа його мобільним телефоном;

-показаннями свідка ОСОБА_8 , який дав показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_7 ;

-показаннями свідка ОСОБА_9 , який пояснив суду, що приймав участь у якості понятого під час слідчого експерименту та пред`явлення фотознімків потерпілому для впізнання. Потерпілий упізнав на одній із фотографій особу, яка заволоділа його мобільним телефоном;

-показаннями свідка ОСОБА_10 , яка пояснила суду, що приймала участь у якості понятої під час слідчого експерименту та пред`явлення фотознімків потерпілому та свідку для впізнання. Потерпілий упізнав на одній із фотографій особу, яка заволоділа його мобільним телефоном;

-показаннями свідка ОСОБА_4 , який пояснив суду, що обвинуваченого знає як особу з якою раніше проживали в одному районі. Близько 06 години ранку 16 лютого 2020 року до нього додому приходив обвинувачений та показував телефон марки «Ipone»;

-протоколом огляду місця події від 16.02.2019 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон марки «iPhone 6 Plus»;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2019 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 15.02.2019 року відкрито заволоділа його мобільним телефоном «iPhone 6 Plus»;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.02.2019 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 15.02.2019 року відкрито заволоділа мобільним телефоном «iPhone 6 Plus», належним ОСОБА_2 ;

-висновком експерта №119 від 21.02.2019 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: забій, підшкірна гематома лобної ділянки обличчя, синець верхньої і частково нижньої повік правого ока. Дані ушкодження утворилися від ударної дії тупого, твердого предмету, індивідуальні особливості якого в зв`язку із плином часу і частковим їх загоєнням вказати не представляється можливим, при цьому за ознаками загоєння на час огляду, вони не суперечать часу і обставинам утворення тілесних ушкоджень зазначеним в ухвалі ті підекспертним. Наявні ушкодження за ступенем тяжкості визначаються як легкі тілесні ушкодження. Підекспертному, а саме по його тілу було спричинено не менше однієї слідоутворюючої дії травмуючої сили. Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, не виключається той факт, що вони могли утворитися від удару кистю руки стиснутої в кулак, ногою чи подібним до них тупим, твердим предметом. Дані тілесні ушкодження не характерні для утворення їх як в результаті вільного, так і спрямованого (після удару) падіння тіла з положення стоячи на площині, із ударом об площину чи обмежено контактуючу поверхню. Дані тілесні ушкодження не характерні для утворення їх у результаті спричинення ушкоджень власною рукою;

-висновком експерта № 151/Кр від 27.02.2019 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону торгової марки «Apple» лінійки «iPhone 6 Plus» модель А 1522 ІМЕІ: НОМЕР_1 станом на 15.02.2019 року могла становити 5600 грн.;

-протоколом огляду місця події від 26.07.2019 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто ділянку площі, розташованої у дворі буд АДРЕСА_2;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.02.2019 року, планом-схемою до нього та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії, згідно яких потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_6 вказали де саме та при яких обставинах ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном;

-протоколом проведення додаткового слідчого експерименту від 23.04.2019 року та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії, згідно яких потерпілий ОСОБА_2 вказав де саме та при яких обставинах ОСОБА_1 відкрито заволодів його мобільним телефоном;

-протоколом проведення додаткового слідчого експерименту від 23.04.2019 року та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії, згідно яких свідок ОСОБА_6 вказав де саме та при яких обставинах ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном ОСОБА_2 ;

-речовими доказами.

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визначеним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст.5,8 Конвенції) тощо.

Твердження сторони захисту про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого та свідка ОСОБА_6 з підстав порушення вимог ст. 228 КПК України, а саме через те, що потерпілий бачив обвинуваченого під час його затримання та міг бачити його паспорт, коли працівники поліції встановлювали особу ОСОБА_1 , а потім розповів свідку прикмети обвинуваченого, суд вважає безпідставними. Так ч.1 ст. 228 КПК України забороняє слідчому чи прокурору попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Під час судового розгляду встановлено, що потерпілий повідомив працівників поліції про вчинений відносно нього злочин та самостійно вказав на обвинуваченого, як особу, яка вчинила цей злочин. Будь-яких даних , які б вказували на те, що саме працівниками поліції потерпілому чи свідку ОСОБА_6 було попередньо показано ОСОБА_1 чи повідомлено відомості про прикмети обвинуваченого, стороною захисту не надано.

Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження позиція сторони захисту щодо проведення слідчого експерименту та додаткового слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 з істотними порушеннями вимог КПК України. Жодних порушень КПК України при проведенні вказаних слідчих дій судом не встановлено. Те що для проведення вказаних слідчих дій запрошувались одні й ті самі поняті, а також те, що слідчий експеримент проводився без участі ОСОБА_1 , який на той час не мав процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого, не вказують на недопустимість вказаних доказів.

Відхиляє суд і зауваження захисника про те, що слідчим не було запрошено експерта та не проведено експертизу за наслідками проведених слідчих експериментів. Відповідно до ст.. 240 КПК України залучати певних осіб до вказаної слідчої дії є правом , а не обов`язком слідчого. Крім того судово-медичним експертом Харченком А.А. у своєму висновку №119 від 22.02.2019 року надано вичерпні відповіді на питання поставлені перед ним, у тому числі і щодо часу отримання потерпілим тілесних ушкоджень , і щодо їх характеру, локалізації та механізму отримання.

Вирішуючи заявлені стороною захисту клопотання про визнання недопустими доказами покази надані в суді потерпілим ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Відповідно до ст.67 та 353 КПК України за завідомо неправдиві показання суду, свідок та потерпілий несе кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст.65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Тобто, нормами чинного кримінального закону передбачена кримінальна відповідальність свідка та потерпілого за надані завідомо неправдиві показання суду.

Потерпілі ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були у встановленому порядку викликані до суду та склавши присягу добровільно надали суду показання. Те що показання вказаних осіб, на думку сторони захисту, протирічать їх версії подій , не може вказувати на те, що під час допиту потерпілого та свідків були встановлені чи існували обставини передбачені в ст.. 86,87 КПК України. Застосування ж доктрини «плодів отруйного дерева» до показань потерпілого та свідків наданих ними у судовому засіданні суд вважає недоречним.

На думку суду, обвинувачений не визнаючи своєї вини та вказуючи, що не вчиняв злочину, намагається уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії.

Показання обвинуваченого про те що, майном потерпілого ОСОБА_2 він не заволодівав, а телефон знайшов, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілого, який чітко та в категоричній формі вказав на обвинуваченого як на особу, яка вчинила відносно нього злочин. Впізнав його , як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні, його показання є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами дослідженими судом. Даних які б свідчили про наявність підстав для обмовляння потерпілим обвинуваченого судовим розгядом не встановлено.

До показань свідків сторони захисту зокрема свідка ОСОБА_3 , яка зазначала, що ніч з 14 на 15 лютого 2019 року обвинувачений провів із нею та не міг вчинити злочин, суд відноситься критично, оскільки вважає, що вона може бути зацікавлена в тому, щоб обвинувачений уник кримінальної відповідальності через близькі стосунки з ним. Крім того, такі показання свідка ОСОБА_3 суперечать іншим, дослідженим судом доказам.. Не вважає суд і такими, що вказують на не причетність обвинуваченого до інкримінованого йому злочину і показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки вказані особи надавали пояснення без прив`язки до певної дати, а на запитання суду чи можуть щось повідомити про події чи обставини, що мали місце в період часу коли було вчинено злочин повідомили, що фактично той день не пам`ятають.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані та досліджені судом докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_2 , поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.186 КК України та його винуватість доведена згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» був запозичений із правової системи загального права (Великобританія, США) та активно використовується Європейським судом з прав людини. Зокрема, у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява №10705/12) Європейський суд з прав людини відзначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому, розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, думку потерпілого, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває , його сімейний стан, стан здоров`я та вік.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, виходячи з указаної в ст.. 50 КК України мети, принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, даних про особу обвинуваченого , характеру вчинених ним дій та їх небезпечності, суд приходить до висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 186 КК України.

Підстав для застосування ст.ст. 75,76 КК України суд не вбачає.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлено, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Оскільки злочин, за який ОСОБА_1 засуджується цим вироком до позбавлення волі, яке належить відбувати реально, він вчинив до постановлення вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.06.2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено до 3-х років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.. 75 КК України, то цей вирок необхідно виконувати самостійно.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.02.2019 року на тимчасово вилучене майно підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.. 100 КПК України.

Процесуальні витрати розподіляються відповідно до ст.. 124 КПК України.

Цивільний позов не пред`являвся.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 в порядку виконання вироку.

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.06.2020 року виконувати самостійно.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів на суму 572 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.02.2019 року на тимчасово вилучене майно при проведенні огляду 16.02.2019 року, а саме: мобільний телефон «iPhone 6 Plus» - скасувати.

Речові докази: мобільний телефон «iPhone 6 Plus» - повернути потерпілому ОСОБА_2 , відеозапис відеокамери «CANON 67X» на CD-R диску 7МВ, 2 відеозаписа відеокамери «SONY-SX21» на 2 CD-R дисках 7МВ, відеозапис нагрудного відео реєстратора АП 108 на матеріальному насію CD-R 52х700 МВ - зберігати в матерілах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: