Ухвала суду № 91416074, 08.09.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

08 вересня 2020 р. м. Кремінна Справа № 433/300/19

Провадження № 1-кп/414/82/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

суддів: Акулова Є.М., Панчука М.В.

за участю прокурора: Боровкової Л.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Шмуйлової І.М.

перекладача: Стародубцевої Л.В.

секретаря: Олєйнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018130590000205 від 04 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валуйки Бєлгородської області РФ, громадянина Росії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , якого підтримала захисник – адвокат Шмуйлова І.М., у судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт або заставу. Клопотання мотивує тим, що перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом зможе утримувати родину, батьків-інвалідів, оскільки має бізнес з щомісячним доходом, посилаючись на необґрунтованість пред`явленого до нього обвинувачення, незаконність тримання під вартою, відсутність доказів вчинення ним злочинів. Він має постійне місце проживання в м.Харкові, сплачує податки, займається волонтерською роботою у ЗСУ, приймав активну участь у відбудові храмів, церков та монастирів в Україні, за що має відповідні нагороди.

Прокурор Боровкова Л.В., заперечивши щодо задоволення заявленого клопотання сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, вказала що останні необґрунтовані та наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність встановлених раніше ризиків. Зазначила, що ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку, розшукується каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» та у разі зміни запобіжного заходу підлягає негайному затриманню. Крім того зауважила, що до обвинувачений під час перерв у судовому засіданні поводить себе агресивно, висловлює на її адресу та адресу потерпілих образи і погрози. Вказала, що на даний час йде розгляд справи із дослідженням документів та речових доказів, після яких може виникнути необхідність допиту свідків ще раз, а відтак можливий ризик, зокрема впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків.

Потерпілі у судове засідання не з`явилися, подали письмові заяви про проведення судового розгляду за їх відсутності та заперечили щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, вказуючи, що бояться за своє та своєї сім`ї життя та здоров`я, зазначивши, що обвинувачений є соціальнонебезпечною людиною, навіть під час судових засідань поводить себе агресивно, постійно від нього лунають погрози фізичної розправи. Просять запобіжний захід залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_1 , якого підтримала захисник, заперечив щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, вказуючи щодо необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, зазначивши, що тримання під вартою не повинне бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частинами 1, 2 статті 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При цьому, відповідно до практики цього Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, суд виходить не з можливого його автоматичного продовження, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення, та аналізу доказів, які підтверджують їх наявність.

Про наявність вищевказаних ризиків свідчить те, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, обвинувачується у скоєнні особливо тяжких, умисних кримінальних правопорушень, у тому числі із посяганням на життя потерпілих, санкція ч. 4 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, перебуває у міждержавному розшуку за каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» за вчинення умисних злочинів проти власності та громадського порядку на території Російській Федерації. Обвинувачений під час судових засідань та перерв у судових засіданнях неодноразово поводив себе агресивно стосовно сторони обвинувачення та потерпілих, нецензурно висловлювався в їхню сторону, стосовно чого судом йому робилися неодноразові зауваження. Потерпілі зазначали, що бояться за свою безпеку та безпеку своїх рідних, тому категорично заперечують проти зміни запобіжного заходу.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у міжнародному розшуку, розшукується каналами Інтерполу за «червоним циркуляром» та відповідно до постанови Генеральної Прокуратури України від 03 липня 2020 року підлягає видачі ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності, яка відстрочена до закінчення судового провадження, відбуття покарання за вироком українського суду чи звільнення від покарання з будь-яких законних підстав. Отже зміна обвинуваченому запобіжного заходу може ускладнити або унеможливити забезпечення його явки у судові засідання.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, тому необхідно продовжити йому строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 06 листопада 2020 року включно.

Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого та його захисника на користь зміни запобіжного заходу – наявність міцних соціальних зв`язків, необхідність фінансового утримання родини, батьків-інвалідів, наявність бізнесу з щомісячним доходом, постійного місця проживання в м. Харкові, сплату податків, волонтерську роботу у ЗСУ, приймання активної участі у відбудові храмів, церков та монастирів на території України з наявністю відповідних нагород з огляду на відсутність доказів такого. При цьому вказані доводи із доказами які знаходяться у матеріалах справи судом були досліджені та визнані недостатніми для зміни запобіжного заходу, що також переглядалося у апеляційному порядку із залишенням рішень суду без змін.

Суд звертає увагу обвинуваченого на те, що питання щодо його причетності до вчинення інкримінованих злочинів вирішується вироком суду після розгляду справи по суті, а не ухвалою суду. А оцінка свідчень свідків як зі сторони захисту, так і сторони обвинувачення, може бути здійснена судом лише при вирішенні справи по суті у нарадчій кімнаті, перед постановлення рішення у справі.

З огляду на вищевказане суд не вбачає наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт та/або встановлення застави, отже у задоволенні клопотань обвинуваченого та його захисника необхідно відмовити.

Керуючисьст.ст. 176-178, 183, 197, 199, 201, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Шмуйлової І.М. щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт та/або заставу – відмовити.

Клопотання прокурора Боровкової Л.В. про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою – задовольнити.

ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 06 листопада 2020 року включно.

Відкласти судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК Українина 01 жовтня 2020 року о 10-30 годині.

Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.М. Ковальов

Судді: Є.М.Акулов

М.В. Панчук