Рішення № 91412467, 09.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2020 року м. Київ № 640/16887/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005811306,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0005811306, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та вирішити питання щодо стягнення на користь позивача суми сплаченого нею судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0005811306 не враховано положення пункту 8 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, а тому останнім помилково розраховано оподатковуваний дохід від суми прощеного боргу за курсом НБУ станом на дату прощення анульованого боргу, що, в свою чергу, зумовило безпідставне визначення заниження оподатковуваного доходу і донарахування із цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафної санкції.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній на полягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зокрема, контролюючий орган вказує, що позивач задекларувала отриманий дохід 95772,13 грн., а повинна була задекларувати дохід в сумі 251060,41 грн., чим порушила підпункт 163.1.1 статті 163 та абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому остання зазначає про безпідставність доводів контролюючого органу та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.03.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №08-038/153, у відповідності до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 126 400 доларів США 00 центів зі сплатою 11,95% процентів річних. (далі - кредитний договір).

Згідно із пунктом 2.1 кредитного договору надання кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 цього договору, проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових грошей в іноземній валюті.

01.07.2015 року сторонами укладено договір про внесення змін №1 до Договору кредиту №08- 038/153 від 30.03.2007 року (далі - договір про внесення змін).

Відповідно до пункту 2, підпунктів 3.2, 3.4, 3.6 пункту 3 вказаного вище договору станом на дату укладання цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом в сумі 23560,25 доларів США 25 центів; заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом в сумі 403, 03 доларів США.

Якщо позичальник починаючи з дати укладання цього договору про внесення змін до 31.12.2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі 11982,00 доларів США на підставі заяви про сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в додатку №1 до цього договору про внесення змін, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) заборгованості про кредиту, процентам та комісії в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу. Сторони домовились, що анулювання (прощення) заборгованості про процентам та комісіям можливо лише у випадках, коли сума заборгованості по процентам та комісії перевищує суму заборгованості про кредиту.

При цьому сума внесеного платежу направляється на погашення заборгованості за договором кредиту згідно черговості, передбаченої договором кредиту або цим договором про внесення змін (якщо черговість погашення заборгованості, передбачена договором кредиту відрізняється від черговості , зазначеної у цьому договорі про внесення змін).

У разі виконання позичальником умов, зазначених у пункті 3.2 та пункті 3.3 цього договору про внесення змін, сума заборгованості за кредитом (на дату внесення коштів), процентами та комісіями, в розмірі зазначеному у пункті 3.2 цього договору про внесення змін підлягає анулюванню.

Сума платежу, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), зазначаються у відповідній заяві.

Умови щодо повідомлення позичальника про анулювання (прощення) та його обов`язок самостійно сплати податок з доходів і відобразити їх у річній податковій декларації, відповідно до вимог Податкового кодексу України, зазначаються у відповідній заяві.

Сторони домолись, що неустойки (штрафи, пені), передбаченні Договором кредиту за порушення, які мали місце до 31.12.2015 року не застосовуються. Починаючи з 01 січня 2016 року неустойки застосовуються в порядку, передбаченому договором кредиту.

01.07.2015 року позивачем подано заяву про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, у відповідності до якої ОСОБА_1 просила здійснити погашення кредитної заборгованості (в тому числі достроково) в порядку черговості, яка передбачена пунктом 3.2 договору про внесення змін №1 від 01 липня 2015 року до договору кредиту №08-038/153 від 30 березня 2007 року в загальній сумі 11 982,00 доларів США шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 .

Також, керуючись пунктом 3.9 договору про внесення змін №1 від 01 липня 2015 року до договору кредиту №08-038/153 від 30 березня 2007 року ОСОБА_1 просила здійснити анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 11981,28 доларів США, основна заборгованість складає 11981,28 доларів США.

Датою анулювання (прощення) заборгованості вважається 01 липня 2015 року.

В подальшому, судом встановлено, що на підставі наказу на перевірку від 11.10.2016 року №704, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, контролюючим органом здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 , за наслідком якої складено акт від 24.10.2016 року №370/-1-26-50-13-06-НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про порушення позивачем підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 та підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, оскільки нею подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, проте занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 155228,28 грн., отриманий як додаткове благо та не донараховано і не доплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 31057,66 грн.

Також встановлено порушення вимог пункту 162.1 статті 162, підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а саме позивачем не нараховано та не сплачено з отриманої у 2015 році суми додаткового блага у вигляді суми боргу платника податків, анульованого (прощеного) кредитором у розмірі 2329,33 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0005811306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 31057,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7764,42 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Положення пункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

В свою чергу, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Як визначено пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, виходячи з вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначальними критеріями для виникнення податкового обов`язку у платника податків - фізичної особи є анулювання (прощення) боргу кредитором за його самостійним рішенням, яке не пов`язано з процедурою банкрутства кредитора, рішення має бути прийнято до закінчення строку позовної давності, про прийняте рішення має бути повідомлено боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто та включено суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Згідно із положень підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Між тим, фізична особа, зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПК України).

Відповідно до підпункту 165.1.29 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, саме: основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, сума, яка отримується платником податку внаслідок продажу права вимоги на депозит, а також основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти. До загального річного оподатковуваного доходу платника податку, який придбав право вимоги на такий депозит (вклад), включається позитивна різниця між сумою коштів, отриманих у результаті реалізації права вимоги, та вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого депозиту (вкладу). У разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу права вимоги на депозит нотаріус повідомляє контролюючий орган про такий договір у порядку, встановленому цим розділом.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 7 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.

Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17, від 10.04.2020 року №500/583/19.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що пункт 8 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК України чітко визначає, що до суми загального річного оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором, розрахована як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

Тобто кредитні відносини між банком (кредитором) та клієнтом (позичальником) мають містити зміну валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню, оскільки саме офіційний курс Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання бере участь у розрахунку суми, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу.

Із наданих позивачем документів судом встановлено, що за кредитним договором між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» від 30.03.2007 року та договору від 01.07.2015 року про внесення змін №1 до Договору кредиту №08- 038/153 від 30.03.2007 року валютою зобов`язання є долар США, який на гривню не змінювався.

Відтак, до даних правовідносин не може бути застосований пункт 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

Разом з цим, суд погоджується із розрахунком податку із доходів позивача здійсненого контролюючим органом виходячи із наступних підстав.

Згідно із підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (1218х50%=609 грн.);сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Сума прощеного (анульованого) боргу становить 11981,28 доларів США, що еквівалентно гривні за курсом НБУ (21,005219) станом на дату анулювання (прощення) боргу становить - 251669,41 грн.

З урахуванням підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України сума доходу отриманого як додаткове благо становить 251060,41 грн. (251669,41-609).

Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на порушення абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України не вірно визначено базу оподаткування на доходи фізичних осіб (суму анульованого (прощеного) боргу (сума додаткового блага)), замість 251060,41 грн. визначено 95772,13 грн., що мало своїм наслідком заниження ОСОБА_1 оподатковуваного доходу на загальну суму 155228,28 грн., та невірно визначено податок на доходи фізичних осіб, а саме не донараховано та не доплачено до бюджету такого податку на загальну суму 31057,66 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Звідси слідує, що сума штрафу становить 7764,42 грн.

Таким чином, в ході розгляду справи судом не встановлено невірного визначення (розрахунку) контролюючим органом податкових зобов`язань та штрафу позивачу.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що спірне рішення відповідає критеріям, які встановлені часиною 2 статті 2 КАС України, відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, відсутні підстави для стягнення на користь позивача суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-74, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева