Рішення № 91410943, 02.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3931/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Кошляк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача: Головного управління ДПС у Полтавській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

24.07.2020 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2020 №0039885033, яким ФОП ОСОБА_1 за затримку на 6 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 19475,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків - у сумі 1947,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2020 №0039875033, яким ФОП ОСОБА_1 за затримку на 40 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 22885,25 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків - у сумі 4577,05 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі було сплачено єдиний податок з фізичних осіб відповідно до поданої декларації за 2019 рік у розмірі 120947,75 грн; проте, при оформленні платежів на суму 5111,00 грн (платіжне доручення № 36 від 24.10.2019), на суму 7250,00 грн (платіжне доручення № 37 від 25.10.2019), на суму 18250,00 грн (платіжне доручення № 46 від 30.10.2019), на суму 24270,25 грн (платіжне доручення № 54 від 11.11.2019), позивачем було допущено помилку, а саме: помилково зазначено рахунок сплати ЄСВ. Позивачем указано, що 30.03.2020 ФОП ОСОБА_1 зверталася до контролюючого органу із листом щодо перерахунку коштів у сумі 59450,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 . Водночас, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомленні-рішення у зв`язку з затримкою на 6 та на 40 календарних днів сплати грошового зобов`язання. За твердженням позивача, ним вчинені всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання обов`язку зі сплати грошового зобов`язання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3931/20; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2020.

12.08.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПК України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку; платник зобов`язаний сплачувати суму узгодженого податкового зобов`язання на рахунок, який відкривається в установленому порядку, відповідному органу доходів і зборів для зарахування єдиного податку з фізичних осіб. За доводами відповідача, позивачем порушено вимоги ПК України, оскільки при сплаті грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, а саме: платежі на суму 5110,00 грн (платіжне доручення № 36 від 24.10.2019), на суму 7250,00 грн (платіжне доручення № 37 від 25.10.2019), на суму 18250,00 грн (платіжне доручення № 46 від 30.10.2019), на суму 24270,25 грн (платіжне доручення № 54 від 11.11.2019) перерахування здійснено на з рахунок сплати ЄСВ /а.с. 42-43/.

У судовому засіданні 19.08.2020 оголошено перерву до 02.09.2020 для витребування доказів.

27.08.2020 до суду подано позивачем відповідь на відзив, у якій позивач наголошував на тому, що ним виконано податкове зобов`язання із сплати єдиного податку з фізичних осіб у встановлені законодавством строки. Позивач стверджував, що вищевказаний податок помилково сплачений на розрахунковий рахунок із сплати єдиного соціального внеску, а тому ГУ ДПС у Полтавській області помилково дійшло висновку про порушення терміну сплати позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб. Також позивач зазначив, що зверталася до відповідача із листом щодо перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 /а.с. 61-62/.

01.09.2020 до суду надійшли заперечення, у яких, зокрема, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку /а.с. 68/.

У судовому засіданні 02.09.2020 представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити.

У судовому засіданні 02.09.2020 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.03.2019 та перебуває на обліку як платник податку в контролюючому органі /а.с. 6/ та є платником єдиного податку /а.с. 7/.

02.02.2020 ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2019 рік та визначено суму єдиного внеску, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками звітного податкового періоду, - 120947,75 грн /а.с. 10-11/.

Позивачем сплачено єдиний податок з фізичних осіб у сумі 120947,75 грн відповідно до платіжних доручень: № 7 від 25.04.2019 на суму 5500,00 грн /а.с. 14/, № 1 від 25.04.2019 на суму 9000,00 грн /а.с. 15/, № 11 від 02.05.2019 на суму 4000,00 грн /а.с. 16/, № 13 від 03.06.2019 на суму 12500,00 грн /а.с. 17/, № 16 від 25.07.2019 на суму 1000,00 грн /а.с. 18/, № 20 від 12.08.2019 на суму 10337,50 грн /а.с. 19/, № 36 від 24.10.2019 на суму 5110,00 грн /а.с. 20/, № 31 від 23.10.2019 на суму 19055,00 грн /а.с. 21/, № 46 від 30.10.2019 на суму 18250,00 грн /а.с. 22/, № 37 від 25.10.2019 на суму 7250,00 грн /а.с. 23/, № 54 від 11.11.2019 на суму 24270,25 грн /а.с. 24/, № 56 від 09.01.2020 на суму 4675,00 грн /а.с. 25/.

Водночас, при оформлені платежів на суму 5110,00 грн (платіжне доручення № 36 від 24.10.2019), на суму 7250,00 грн (платіжне доручення № 37 від 25.10.2019), на суму 18250,00 грн (платіжне доручення № 46 від 30.10.2019), на суму 24270,25 грн (платіжне доручення № 54 від 11.11.2019) позивачем помилково зазначено рахунок сплати ЄСВ " НОМЕР_1 " замість рахунку зі сплати єдиного податку з фізичних осіб " НОМЕР_3 ".

30.03.2020 ФОП ОСОБА_1 звернулася до контролюючого органу із заявою, у якій просила перерахувати кошти у розмірі 54880,25 грн у рахунок сплати єдиного податку за 2019 рік, які помилково сплачені на рахунок зі сплати ЄСВ за наступними платежами: на суму 5110,00 грн (платіжне доручення № 36 від 24.10.2019), на суму 7250,00 грн (платіжне доручення № 37 від 25.10.2019), на суму 18250,00 грн (платіжне доручення № 46 від 30.10.2019), на суму 24270,25 грн (платіжне доручення № 54 від 11.11.2019) /а.с. 26/.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України та у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 розділу ІІ ПК України проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб за 2019 рік ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 05.06.2020 № 44210/16-31-50-33/ НОМЕР_4 та винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0039885033 від 01.07.2020, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, визначеного пунктом 295.3 статті 295 ПК України, за затримку на 6 календарних днів сплати та зобов`язано сплатити штрафні санкції (10 відсотків) у розмірі 1947,50 грн /а.с. 46/;

- № 0039875033 від 01.07.2020, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, визначеного пунктом 295.3 статті 295 ПК України, за затримку на 40 календарних днів сплати та зобов`язано сплатити штрафні санкції (20 відсотків) у розмірі 4577,05 грн /49/.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомлення-рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору єдиного податку з фізичних осіб, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що позивачем у повному обсязі сплачено узгоджене податкове зобов`язання з єдиного податку в розмірі 120947,75 грн, до закінчення граничного строку сплати зобов`язання - 20.02.2020.

У платіжних дорученнях № 36 від 24.10.2019, № 37 від 25.10.2019, № 46 від 30.10.2019, № 54 від 11.11.2019 /а.с. 26/ призначення платежу визначено "Єдиний податок з фізичних осіб".

Відповідно до частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Суд зазначає, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату податку у визначений законодавством строк, оскільки допущена помилка не спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету і в подальшому самостійно виявлена позивачем та усунута, а кошти спрямовані за належністю.

Позивачем вчинені всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку зі сплати грошового зобов`язання. До того ж, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не спричинило настання негативних наслідків або збитків для бюджету.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 28.05.2019 у справі № 826/24675/15.

Верховний Суд також зазначив, що помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Отже, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17.01.2018 у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету.

Суд зазначає, що представник податкового органу в судовому засіданні 02.09.2020 не заперечувала факт надходжень грошових коштів на інший рахунок, а також того, що суми, визначені у платіжних дорученнях, дорівнюють сумі, необхідній для сплати єдиного податку.

Таким чином, позивачем зобов`язання зі сплати єдиного податку виконано вчасно, у встановлені терміни для такої сплати. Помилка при зазначенні номеру відповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача вказаних санкцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з метою виправлення вказаної помилки ФОП ОСОБА_1 30.03.2020 зверталася до контролюючого органу із заявою, у якій просила перерахувати кошти у розмірі 54880,25 грн у рахунок сплати єдиного податку за 2019 рік, які помилково сплачені на рахунок зі сплати ЄСВ за наступними платежами: на суму 5110,00 грн (платіжне доручення № 36 від 24.10.2019), на суму 7250,00 грн (платіжне доручення № 37 від 25.10.2019), на суму 18250,00 грн (платіжне доручення № 46 від 30.10.2019), на суму 24270,25 грн (платіжне доручення № 54 від 11.11.2019) /а.с. 26/.

Таким чином, платником податку вчинялися дії з метою усунення помилки, яка полягає у помилковому зазначенні номеру рахунку зі сплати ЄСВ.

Ураховуючи викладене, встановивши, що помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжних дорученнях під час сплати суми податкового зобов`язання не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 01.07.2020 №0039885033 та № 0039875033 є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову, а саме: судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 20.07.2020 /а.с. 33/.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.07.2020 №0039885033.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.07.2020 №0039875033.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 07.09.2020.

Суддя Т.С. Канигіна