Рішення № 91410830, 09.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5910/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу листом №4977-4916/Д-02/8-1500/20 від 16 червня 2020 року у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 107270,41 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 107270,41 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року по справі №2-а-288/10/1522, пенсійним органом йому було здійснено перерахунок пенсії та здійснено її нарахування у розмірі 107 270,41 грн. Але виплату суми перерахованої пенсії у розмірі 107 270,41 грн. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу було здійснено в квітні 2020 року. Водночас відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не було здійснено нарахування та виплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати нарахованої пенсії.

Ухвалою суду від 16.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

21.08.2020 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 20-22), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини одів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Оскільки сума утвореної доплати за постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року по справі №2-а-288/10/1522 має разовий характер, у позивача відсутнє право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року по справі №2-а-288/10/1522 було визнано протиправною бездіяльність Одеського обласного військовою комісаріату щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з урахуванням її підвищення на 350%, як інваліду війни ІІ групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 24.02.2005 року по 31.12.2005 року, а також щодо здійснення позивачу перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 24.02.2005 року по 31.12.2006 року (а.с. 10-10а).

Визнано противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати на користь ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її підвищення на 350%, як інваліду війни ІІ групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 24.02.2005 року по 31.12.2005 року включно у урахуванням виплачених сум, а також здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по 2 групі інвалідності у розмірі, встановленому ч.4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі, встановленому ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням мінімального розміру пенсії, визначеної за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 24.02.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року включно з урахуванням виплачених сум.

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року по справі №2-а-288/10/1522 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивачу, в результаті чого утворилась доплата у розмірі 107270,41 грн.

Водночас зазначену суму позивач отримав лише 24.04.2020 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 11).

22.05.2020 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив нарахувати та сплатити йому суму компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року (а.с. 8).

16.06.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №4977-4916/Д-02/8-1500/20 (а.с. 9). відмовило позивачу у задоволенні його заяви, та зазначило, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач вимагає про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.

Крім того відповідачем було зазначено, що проведення розрахунку втрати частини доходу не було предметом судового розгляду справи, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 25.12.2013 року.

Не погоджуючись із зазначеними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови йому у здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються правовими нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон №2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із п.п. 3, 4 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), допущені, в даному випадку, з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Так, у пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права висловив Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані.

Так, матеріалами справи підтверджено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2013 року по справі №2-а-288/10/1522 було визнано протиправною бездіяльність Одеського обласного військовою комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням її підвищення на 350%, як інваліду війни ІІ групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 24.02.2005 року по 31.12.2005 року включно з урахуванням виплачених сум, а також здійснити перерахунок та виплату на користь позивача пенсії по 2 групі інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням мінімального розміру пенсії, визначеної за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 24.02.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року включно.

Учасниками справи не заперечується, що судове рішення про стягнення на користь позивача недовиплачених сум пенсії було фактично виконано відповідачем лише 24.04.2020 року, що свідчить про порушення строків здійснення такої виплати та наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини грошових доходів на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

За таких умов суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 листом від 16 червня 2020 року №4977-4916/Д-02/8-1500/20 у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 107270,41 грн.

При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що доплата в сумі 107270,41 грн. не є доходом в розумінні ЗУ №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку підвищення до пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тому, на думку суду, вказана сума є доходом, визначеним ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем вчасно з вини пенсійного органу, а виплата його відбулась лише у квітні 2020 року не з вини позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок суми компенсації втрати позивачем частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 107270,41 грн., а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену суму компенсації.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі №420/5910/20 не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу листом №4977-4916/Д-02/8-1500/20 від 16 червня 2020 року у нарахуванні та виплати суми компенсації втрати частини доходів, за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 107270,41 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок суми компенсації втрати позивачем частини доходів за період з 24 лютого 2005 року по 31 березня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 107270,41 грн., а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену суму компенсації.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.