Рішення № 91410311, 03.09.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2035/20

Справа № 359/009/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

секретаря Русан А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, яким просить суд визнати недійсним кредитний договір № 7821462 від 27 жовтня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ «Мілоан») укладено кредитний договір № 7821462 у розмірі 14999,00 грн. на умовах строковості, зворотності платності з поверненням його через 30 дні з 27 жовтня 2019 року та поверненням 26 листопада 2019 року зі сплатою процентів за користування кредиту в розмірі 6749,55 грн., яка нараховується за ставкою 1.5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом, комісії в розмірі 1799,88 грн., яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово.

Згідно 1.5 Договору сукупна вартість кредиту складає 8549,43 грн. в грошовому виразі та 694,00 % річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2. Договору.

Даний кредит оформлено позивачем через сайт відповідача : https//miloan.ua, де шляхом заповнення електронної заявки, потрібно було заповнити анкету та додати карту рахунку, на яку перераховуються кошти, втім ТОВ «Мілоан», скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зокрема, не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Вважає умови укладеного договору несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком став істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг. Працівниками фінансової установи не надано йому інформацію, яка стосується суті наданих Товариством фінансових послуг, а також відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення позивача з усіма умовами кредитного договору.

Вказує, що відповідно підпунктів п.1.5 Кредитного договору та Графіку платежів за користування кредитом в розмірі 14999,00 грн. ОСОБА_1 сплачує кредитодавцю проценти в розмірі 6749,55 грн. за 30 календарних днів та комісію за надання кредиту в розмірі 1799,88 грн. Проте згідно п. 4.1 Кредитного Договору, у разі прострочення позивачем зобов`язань повернення кредиту та/або слати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами даного Договору, ОСОБА_1 , починаючи з дня наступного з днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 Договору, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню за неправомірне користування кредитом у розмірі 2,00 % від суми невиконаного зобов`язання, за кожен день прострочення і яка за 30 календарних днів становить 8999,40 грн. з розрахунку : 14999 х (2 х 365)%/365 х 30, а отже сума компенсації становить більше 50 %, що відповідно п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є не справедливою умовою, та повинен бути визнаний недійсним.

Стверджує, що при укладанні договору порушено ряд норм, встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів» Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про інформацію», а тому є всі підстави для визнання його судом недійсним в цілому.

Ухвалою суду від 29 травня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в зв`язку з тим, що 31 січня 2020 року на підставі договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до ОСОБА_1 вказаному товариству.

01 липня 2020 року від представника відповідача до суду подано відзив разом з додатками, яким ТОВ «Мілоан» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні.

10 серпня 2020 року від третьої особи без самостійних вимог надійшли письмові пояснення у справі, якими ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просило відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Разом з тим в п. 3 прохальної частини позову просив розгляд справи здійснити у його відсутність.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача також не з`явився до суду, проте 19 червня 2020 року подав заяву, якою розгляд справи просив здійснити у їх відсутність.

Третя особа без самостійних вимог, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, свого представника до суду не направило, натомість в п. 3 прохальної частини письмових пояснень просили суд розгляд справи здійснити у їх відсутність.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх сторін у справі, фіксування судового процесу, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив відповідні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2019 року позивачем заповнено дані анкети - заяви на отримання кредиту, на підставі чого між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (позичальник) укладеного кредитний договір (індивідуальна частина) № 7821462, згідно якого Товариство зобов`язалося надати Позичальникові грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 14999,00 грн. строком на 30 днів, починаючи з 27 жовтня 2019 року по 26 листопада 2019 року, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений в п. 1.5-1.6 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, визначених Договором (а.с. 34, 39-41).

У пункті 5 договору Позичальник підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 8 ЗУ «Про Захист персональних даних», вимоги надання якої передбачені в законодавстві України; ОСОБА_1 , до підписання цього Договору, ознайомився з усіма його умовами та Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб - сайті Товариства miloan.ua, та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п.п. 6.4, 6.5 договору сторони дійшли згоди, що укладення Кредитного Договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

27 жовтня 2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти ОСОБА_1 на картку Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», що підтверджується платіжним дорученням № 2719396 на переказ та зарахування грошових коштів в розмірі 14999, 00 грн. на банківську карту отримувача (а.с. 42).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання укладеного договору недійсним, свої вимоги обґрунтовує, у тому числі тим, що такий договір укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме тим, що перед його укладенням, всупереч ч.2 ст.11 Закону йому, як позичальнику, не повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, та не ознайомлено з ризиками, що передбачає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема: про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Однак, на час укладання оскаржуваного договору (27 жовтня 2019 року) стаття 11 даного Закону взагалі не містила частину другу, тобто посилання позивача на порушення відповідачем неіснуючої норми закону в той час, є необгрунтованими.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачала (в період часу з 16 липня по 11 грудня 2019 року) лише застосування даного Закону до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Твердження позивача про те, що ним не погоджено істотні умови договору кредиту суд розцінює критично, оскільки дані доводи спростовуються текстом договору, в якому чітко викладені умови договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування, плата за користування грошовими коштами та відповідальність за порушення умов договору.

Так, 27 жовтня 2019 року між сторонами укладено договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 14999,00 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника, зазначений у заявці ОСОБА_1 , що засвідчує факт передачі грошових коштів від Товариства до позивача і факт укладання між ними договору у формі електронного документу. Згідно підпунктів пункту 1 договору Позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у втановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на обумовлених умовах. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Позичальника для укладення такого договору та саме на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором» визначено у ч. 3-4 пункту 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Факт оформлення заявки на отримання кредитних коштів, яку оформив позивач, є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно загального порядку дій Позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, з метою укладення електронного договору, Позичальник заходить на сайт, який надає доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування, що спростовує твердження позивача ОСОБА_1 щодо введення його відповідачем в оману та спонукання споживача до прийняття швидкого рішення та позбавлення позивача достатнього періоду часу для прийняття свідомого та обдуманого рішення. Між тим, саме Позичальник був ініціатором укладення договору і певний час опрацьовував на сайті кожний етап заповнення заявки та, усвідомлюючи значення своїх дій, приймав відповідне рішення.

Після заповнення всіх необхідних даних заявки на кредит Позичальник підтверджує введення в заявку на кредит, а натиснувши кнопку «Змінити», він має право змінити суму та строк кредитування, що, у свою чергу, відповідає абзацу 3 ч. 8 т. 11 Закону України «Про електронну комерцію». На кожному етапі заповнення заявки на кредит Позичальнику надаються підказки з роз`ясненнями порядку заповнення заявки на кредит та щодо змісту кожного кроку Позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. Одночасно з переходом на іншу сторінку заявки на телефонний номер Позичальника направляється смс-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле, Позичальник підтверджує дію з відправлення заявки на кредит для аналізу інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства. Після заповнення всіх необхідних даних та натиснення кнопки «Продовжити» заявка на кредит надсилається на опрацювання інформаційно-телекомунікаційною системою. На наступному етапі Позичальнику повідомляється про процес оброблення заявки на кредит. У разі погодження заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит на обраних ним умовах) Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі всі істотні умови договору, та додатково повідомляється смс-повідомленням на номер телефону, вказаний Позичальником у заявці на кредит. На цьому етапі інформаційно-телекомунікаційна система Товариства формує та надає Позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з Позичальником, шляхом підстановки у типовий договір, погоджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, введених Позичальником в заявку на кредит даних.

Індивідуальна частина договору, відповідно ст. 641 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», є офертою Товариства, при цьому Позичальник, натиснувши на текст «Правила надання грошових коштів в кредит», ще раз має можливість ознайомитися з умовами Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства, які є його невід`ємною частиною.

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється на номер телефону, вказаний Позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується Позичальником для підписання електронного договору. У разі, якщо Позичальник не бажає приймати оферту, він тисне на кнопку «Ні». Після цього Позичальник повідомляється про можливість повторно подати заявку на кредит, при цьому він має право змінити істотні умови договору, отже інформаційно-телекомунікаційною системою роз`яснюється Позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства та виявлення бажання укласти електронний договір, він має вчинити дію в інформаційно-телекомунікаційній системі щодо прийняття оферти Товариства, а саме: ввести одноразовий ідентифікатор, отриманий від Товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі, та натиснути кнопку «Так», що одночасно є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифіка-тором. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме: акцептом в розумінні ч. 3 пункту 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

У разі вчинення дій, спрямованих на прийняття оферти, Позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного Позичальником в заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства повідомляє Позичальника про успішне проходження транзакції переказу коштів. З цього моменту, в силу положень ч. 2 ст. 640, 1046 ЦК України, електронний договір вважається укладеним.

Отже, твердження позивача, щодо його необізнаності з Правилами та їх текстом, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, а також про те, що інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, йому, як споживачу, не була надана, оскільки перед укладенням договору ОСОБА_1 не мав змогу ознайомитися з індивідуальною частиною договору перед укладенням договору та не міг завантажити його проект на свій персональний комп`ютер, є безпідставними та необгрунтованими. Доказів протилежного суду не надано.

Тобто, позивачем свідомо пройдено весь алгоритм дій, встановлений Товарис-твом, при укладенні кредитного договору.

Що стосується того, що укладена угода не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» через несправедливість її умов, то слід зазначити, що кредит на суму 14999,00 грн. надавався строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити комісію і проценти за користування кредитом, нараховані згідно пункту 1.4-1.5.2 даного договору.

Згідно пункту 1.5, 1.6 та 1.5.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: 6749,55 грн. нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за Договором - фіксована. Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 договору). Особливості нарахування процентів передбачені у п. 2.2.3 Договору.

Суд критично оцінює посилання позивача про недійсність Договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаним пунктом встановлена відповідальність за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, з огляду на швидкоплинність самого строку користування кредитними коштами (30 днів).

Таким чином, в ході розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору № 7821462 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_1 в цій частині ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, отже відсутні підстави для визнання даного договору недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо посилань позивача на порушення абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» , ст. 11 ЗУ «Про інформацію», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про інформацію» не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Пунктом 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено право суб`єкта персональних даних відкликати згоду на обробку персональних даних.

Пунктами 3, 5 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено два випадки, за яких персональні дані можуть оброблятись навіть без згоди суб`єкта персональних даних: укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних: необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Згідно умов укладеного договору, зокрема, підпунктами п. 5, позивач надав згоду на передачу позикодавцю своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану та його спроможності виконати зобов`язання за договором позики, а також надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань на підставі цього договору, позикодавець має право передати його персональні дані третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором позики, та інших засобів правового захисту.

Отже, з огляду на зазначене, твердження позивача про порушення законодавства про захист персональних даних є безпідставним, так як у відповідача існують підстави для їх обробки та зберігання.

За таких умов посилання позивача на недійсність кредитного договору в цій частині є безпідставними.

У ст. 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ьовариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 вересня 2020 року.

Суддя Яковлєва Л.В.