Ухвала суду № 91409731, 08.09.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2075/19

Провадження № 1-кс/346/766/20

УХВАЛА

08 вересня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі судді П"ятковського В.І.,

секретаря Нефьодової Т.В.,

прокурора Книгиницького І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия заяву адвоката Благодир Сергія Миколайовича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , про відвід судді Коломийського міськрайонного суду Калинюка Олександра Петровича від розгляду кримінального провадження № 12019090180000178 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 122, ч. 3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Благодир Сергій, що представляє обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, звернувся в суд із даною заявою, яку обгрунтовує наступним.

26 червня 2020 року суддею ОСОБА_2 , який головує у вказаному провадженні винесено ухвалу про привід обвинуваченого ОСОБА_3 в судове засідання, у зв"язку з неявкою на судовий розгляд без поважних причин. Таке рішення судді вважає незаконним, таким що викликає сумнів у його неупередженості щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" на території держави було введено карантин, у зв"язку з чим на офіційному сайті Коломийського міськрайонного суду 17 березня 2020 року було розміщене повідомлення про прийняте 16 березня 2020 року зборами суддів рішення щодо встановлення особливого режиму роботи, згідно з яким не розцінюватиметься безпідставною та такою, що потягне за собою процесуальну відповідальність, неявка в судове засідання учасників кримінальних проваджень.

Зазначає, що він захисник обвинуваченого, досягнув 60-річного віку і є особою похилого віку. На той час перебував на самоізоляції, а тому подав суду заяву про неможливість прибути в судове засідання на 26 червня 2020 року, про що також повідомив підзахисного.

Вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 мав усі законні підстави не з"являтись в судове засідання та розраховувати на те, що його неявка не буде вважатись безпідставною і відносно нього не застосують заходи примусу.

Всупереч зазначеному, суддя Калинюк 26 червня 2020 року виніс ухвалу про примусовий привід обвинуваченого в судове засідання, у зв"язку із його неявкою без поважних причин.

Аналогічну дію суддя вчиняв і раніше 10 березня 2020 року, коли виносив постанову на привід обвинуваченого, хоча той не з"явився у засідання по причині перебування на стаціонарному лікуванні і завчасно повідомив про це суд.

Також Івано-Франківським апеляційним судом двічі скасовувалися ухвали суду про обрання Нужному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того суддя двічі на бланках суду підписував та направляв скарги на його адвоката професійну діяльність у КДК адвокатури Івано-Франківської області, які готувала ОСОБА_5 , яка у провадженні участі не бере. Вважає, що підписуючи такі скарги, підготовлені іншою особою, суддя вийшов за рамки повоноважень передбачених КПК України.

Все це у сукупності дає йому підстави сумніватися в неупередженості судді, а тому заявляє йому відвід.

В судове засідання захисник Благодир та обвинувачений ОСОБА_4 не з"явились. Адвокат просив розгляд даної заяви проводити у його відсутності.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив та вважає, що підстави для відводу судді Калинюка відсутні. На його думку процесуальна поведінка як захисника так і обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не є бездоганними, а тому стверджувати за цих обставин про якусь упередженість судді немає підстав. Просить відмовити у задоволенні заяви про відвід.

В судове засідання суддя Калинюк О.П. не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся в порядку передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді.

Як вбачається з матеріалів справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ст.15 ч.3, 152 ч.1, ст.122 ч.1, 186 ч.3 КК України, одне із судових засідаь було призначено на 26 червня 2020 року, в яке обвинувачений не з"явився без повідомлення причин, в зв"язку з чим головуючим у справі винесено ухвалу про його примусовий привід в наступне судове засідання.

Однак, заява захисника обвинуваченого про неможливість прибути в судове засідання, не позбавляє обвинуваченого обов"язку з"явитись за викликом суду, а за невиконання такого обов"язку настає процесуальна відповідальність.

Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Із дослідженого вбачається, що підставою для відводу судді захисник зазначає винесення суддею ухвали про примусовий привід обвинуваченого в судове засідання, незважаючи на введений карантин та заяву адвоката про неможливість прибути в суд.

Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Отже, ні введення карантину, ні заява адвоката не позбавляли ОСОБА_3 обов"язку заздалегідь повідомити суд про неприбуття в судове засідання.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Таким чином, суд доходить висновку, що ухвала судді Калинюка про примусовий привід ОСОБА_3 в судове засідання постановлена у відповідності до норм закону та виходячи із конкретної ситуації, а тому не може свідчити про упередженість судді, і як наслідок не може бути підставою для відводу.

Також і інші обставини, на які посилається заявник не можуть бути визнані підставою для відводу згідно діючого кримінального процесуального законодавства, та з урахуванням викладеного, такими, які самі по собі, свідчать про зацікавленість та упередженість судді, відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 КПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду даної заяви обставини, які б викликали сумнів у неупередженості та зацікавленості судді Калинюка в розгляді даного кримінального провадження і унеможливлювали винесення ним об`єктивного рішення у справі не встановлені.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви адвоката Благодира Сергія Миколайовича, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , про відвід судді Коломийського міськрайонного суду Калинюка Олександра Петровича від розгляду кримінального провадження № 12019090180000178 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 152, ч.1 ст. 122, ч. 3 ст. 186 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: П`ятковський В. І.