Рішення № 91408360, 09.09.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2610/20

Провадження № 2/185/2334/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 вересня 2020 року Павлоградській міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Молчанової Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання недійсним кредитного договору

В С Т А Н О В И В

15.04.2020 року позивач звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання недійсним кредитного договору.

Ухвалою від 21.04.2020 р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 17).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у березні 2020 року їй почали надходити дзвінки від працівників відповідача з яких вона дізналась про те, що нею укладено договір надання кредиту з ТОВ «Алекскредит» №1792570. Копію цього договору вона отримала від ТОВ «Алекскредит» на початку квітня 2020 року. Згідно з зазначеним договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. За умовами п.3.1. строк дії Договору визначається з моменту його укладений сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язку за ним. Тобто строк дії договору не встановлено у розумінні вимог положень ЦК України. Позивач вважає, що кредитний договір не був підписаний з його сторони, сторони не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Позивач просить визнати положення пункту 1.7. договору недійсними, визнати положення пункту 1.8. договору недійсними, визнати договір №1792570 від 31 грудня 2018 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 недійсним в цілому.

Позивач 22.06.2020 р. та 07.09.2020 р. звернулася до суду із заявами, у яких просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 22, 27).

Представник відповідача ТОВ «Алекскредит» в судові засідання, призначені на 24.06.2020р., 09.09.2020 р. не з`явився, про дату, час та місце слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток з рекомендованим повідомленням на юридичну адресу (а.с. 20, 28).

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Також відповідач не скористався правом надання відзиву на позов та не відреагував на ухвалу суду про відкриття провадження по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ТОВ «Алекскредит» 31.12.2018 р.. укладений договір про надання кредиту №1792570 (а.с. 7-10).

Як вбачаєтьсґ з форми та змісту вказаного договору, він підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатору 1792570, тобто відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.10).

Позивач вказує на недійсність договору, обґрунтовуючи свою позицію тим, що договорі містить несправедливі умови.

Так, відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього закону кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Отже, згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Вивченням змісту договору встановлено, що у кредитному договорі вказана загальна сума кредит - 10 000,00 грн., кінцевий строк його повернення - до 30.01.2019 р. відповідно до умов договору встановлено: п.1.5. Проценти за користування кредитом строком більше ніж 5 календарних днів (включаючи Дострокове погашення кредиту) нараховуються, виходячи з фіксованої процентної ставки від визначеної в п. 1.4. договору суми кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом. Процентна ставка складає 0.92 в день. 1.6. Проценти за користування кредитом строком менше ніж 5 календарних днів (включаючи Дострокове погашення кредиту) визначаються фіксованою сумою і складають 460 грн. від визначеної в п. 1.4. договору суми кредиту за весь період користування кредитом. 1.7. У випадку виконання Позичальником зобов`язання (повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом) виключно у дату 30-01-2019 р., проценти за користування кредитом визначаються фіксованою сумою і складають 2,754.00 гривень. 1.8. Плата за користування кредитом вказується у Графіку платежів та в Особистому кабінеті позичальника.

Згідно п. 1.1 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на Сайті кредитодавця www.alexcredit.ua (далі - https://alexcredit.ua/umovi).

У п. 7.2. договору вказано, що уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим договором та ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю розуміє та погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися своїх обов`язків та виконувати їх.

У п. 7.5. договору сторони узгодили, що укладаючи цей договір, позичальник заявляє та гарантує кредитодавцю, що він: 7.5.1. усвідомлює та підтверджує, що умови договору та ІНФОРМАЦІЯ_1 йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; 7.5.2. під час укладання цього договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин. 7.5.3. надав інформацію, відомості та документи для укладення цього договору, які є достовірними і відповідають дійсності.

Із змісту наведених пунктів укладеного між сторонами кредитного договору, видно, що позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Позивач стверджує у договорі, що укладаючи договір, він вже ознайомлений з Правилами надання кредиту ТОВ «Алекскредит». Тобто, до підписання кредитного договору позивачу була надана уся інформація про умови кредитування.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не доведено порушення з боку відповідача її прав споживача в частині порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, які передували укладенню договору. Матеріали справи не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладанні спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону. Тобто доводи про недійсність умов кредитного договору з підстав заявлених в позовній заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У пункті 7.3. договору сторони погодилися, що даний електронний договір , всі додатки до нього, додаткові угоди, Правила мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені у письмовій формі.

Договір був укладений за допомогою прийняття електронної пропозиції ТОВ «Алекскредит», якою запропоновано мікро-займ, яка їй надійшла у смс-оповіщанні.

До позову позивач надала копію кредитного договору, на якому міститься її підпис за допомогою одноразового ідентифікатору 1792570. Означене свідчить про те, що між сторонами був укладений договір про надання кредиту № 1792570.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що між сторонами укладений договір в письмовій формі у відповідності до вимог ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стосовно обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд розглядаючи ці вимоги, враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 04.06.2019р. по справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) стосовно способів захисту цивільних прав.

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання договору недійсним не підлягає задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.

Суддя:В. О. Головін