Рішення № 91405815, 09.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 вересня 2020 р.справа № 400/378/20 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаШевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, вул. Шевченка, 34, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (надалі - відповідач або Сільрада), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме із земельної ділянки загальною площею 32 га, кадастровий номер 4823384700:02:000:0021, яка розташована в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за межами населених пунктів;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: в жовтні 2019 р. позивачка подала до Сільради заяву про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відповідач за заявою не прийняв жодного рішення, передбаченого ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), але листом повідомив позивачку про те, що її заява розглядалася на засіданні постійних комісій Сільради та було прийнято рішення не виносити її на розгляд сесії, так як земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах, планується виставити на земельні торги з метою передачі в оренду для наповнення бюджету на 2020 р. Крім того, позивачка зазначила, що відповідач не мав законних підстав для включення бажаної земельної ділянки до переліку земель, які підлягають виставленню на торгах, так як згідно з географічними матеріалами бажана позивачкою земельна ділянка не є сформованою та зареєстрованою для торгів.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, так як бажана позивачкою земельна ділянка на підставі рішення Шевченківської сільської ради включена до переліку земельних ділянок, які виставлено на земельні торги (а. с. 32-33).

Сторони клопотали про розгляд справи в письмовому провадженні (а. с. 39, 49).

У відповідності до приписів ст. 194 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності представників сторін, в письмовому провадженні, на підставі наявних в ній матеріалів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

24 жовтня 2019 р. позивачка подала до відповідача заяву про надання їй дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації (а. с. 8).

Як слідує з графічних матеріалів, позивач в якості земельної ділянки, за рахунок якої має намір отримати у власність землю, вказала земельну ділянку з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021 (а. с. 10).

21 листопада 2019 р. відповідач надіслав позивачці лист № 2045/02-30/19, в якому повідомив, що заява її була розглянута на засіданні постійної комісії Сільради 8 листопада 2019 р. та прийнято рішення не виносити її на розгляд сесії Сільради, так як земельна ділянка, яка вказана позивачкою в графічних матеріалах, буде виставлена на земельні торги з метою передачі в оренду (а. с. 9).

З наданих відповідачем доказів, суд встановив, що рішенням відповідача від 17 грудня 2019 р. № 55 вирішено вільні земельні ділянки комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам, надавати виключно в оренду через земельні торги. До переліку таких земельних ділянок включено і ділянку з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021.

Рішенням від 21 січня 2020 р. № 25 затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які буде виставлено на земельні торги. До цього переліку ввійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 4823384700:02:000:0021, яка зазначалась позивачкою в графічних матеріалах, як бажана земельна ділянка.

Як визначено ст. 118 ч. 6, 7 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; робочий проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Отже, проект землеустрою - це суто технічна документація і надання дозволу на його розробку не тягне для особи-заявника виникнення будь-яких прав на земельну ділянку, так як дозвіл на розробку проекту землеустрою - це лише один з етапів процесу отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з ст. 118 ч. 7 абз. 2, 3 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами ст. 118 ч. 9 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ст. 118 ч. 10 ЗК України).

Слід відмітити, що ЗК України не передбачає можливості оскарження бездіяльності відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - в такому випадку особа наділяється правом самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без попереднього отримання такого дозволу.

Так само закон не передбачає можливості оскарження і відмови в наданні такого дозволу - ЗК України закріплює тільки можливість оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність, що можливо лише на етапі затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 р. у справі № 420/5288/18 висловлена така правова позиція: "Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

54. Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

60. З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, Суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

61. Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 11.04.2018, прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи № 806/2208/17.".

Суд не вбачає підстав для відступлення від послідовної правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним у своїх постановах.

Щодо доводів позивача на те, що відповідач не мав законних підстав для включення бажаної позивачем земельної ділянки до переліку земель, що підлягають виставленню на торгах, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", система місцевого самоврядування включає сільську, селищну, міську раду.

Таким чином, відповідач є органом місцевого самоврядування.

Як передбачено ст. 327 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Стаття 142 ч. 1 Конституції України визначає, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ст. 143 ч. 1 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Аналогічні норми містить ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Стаття 12 ч. 1 п. п. "а", "б", "в" ЗК України наділяє сільські, селищні, міські ради у галузі земельних відносин повноваженими розпорядження землями територіальних громад; передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В п. 3.2. рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 1-6/2010 від 1 квітня 2010 р., Суд значив, що за правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, згідно з цим законом до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону. Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 317 ч. 1 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 60 ч. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 ч. 4 Конституції України).

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів (ст. 60 ч. 8 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, відповідач примаючи рішення № 55 від 17 грудня 2019 р. "Про розподілення вільних земельних ділянок комунальної власності, які не надані у власність фізичним та юридичним особам" та № 25 від 21 січня 2020 р. "Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди на які буде виставлено на земельні торги", діє як власник комунального майна, в даному випадку земельної ділянки, який має нічим не обмежене і гарантоване державою право розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі і щодо її передачі на земельні торги.

Також, з цього приводу суд констатує, що ЗК України не містить будь-яких норм, які б обмежували відповідача в праві розпорядження його земельною ділянкою у разі надходження клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. За відсутності таких норм, протилежний висновок фактично незаконно звужує право власності відповідача на розпорядження своїм майном.

Таким чином, відповідач мав цілком законне право на відведення бажаної позивачем земельної ділянки на земельні торги і навіть у випадку попереднього надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 34, с. Шевченкове, Вітовський район, Миколаївська область, 57263, ЄДРПОУ 04375286), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз