Рішення № 91405653, 09.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3091/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Казанчук Г.П. при секретарі Сосновській В.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дії та скасування постанови, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії державного виконавця Подільською відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Машнягуцею А.О. по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020 року № 62493433 та скасувати її.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.09.2020 року (а.с.23).

Позов мотивовано тим, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався про постанову про відкриття виконавчого провадження №62493433 від 29.07.2020 року, яка винесена на підставі заяви стягувача та постанови №1833309 від 07.12.2019 року виданою УПП в Кіровоградській області. Позивач вважає, що дана постанова винесена всупереч вимогам ст.4 Закону «Про виконавче провадження», оскільки рішення, на підставі якого видано виконавчий документ не набрало законної сила, пропущений встановлений строк пред`явлення виконавчого документа та виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, з огляду на зазначене вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною.

Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі відповідач) відзив на позов не надано, натомість на електронний адрес суду направлено копію виконавчого провадження.

В судове засідання сторони не з`явились. Позивач надав суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1833309 від 07.12.2019 р. застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 425 грн. (а.с.32)

Вказана постанова була скерована до органу виконавчої служби згідно супровідного листа від 20.02.2020 року та була зареєстрована відповідачем 06.07.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за №17006/19.12-29/14 (а.с.31).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020 року ВП№6293433 державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Машнягуцею Анною Олександрівною відкрито виконавче провадження та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попередженого його про відповідальність за неподання такої декларації, а також стягнуто з божника виконавчий збір/основну винагороду виконавця у розмірі 85 грн. (а.с.34, надалі спірна постанова).

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Однією підставою для скасування спірної постанови позивач зазначає про те, що підставою для винесення державним виконавцем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020 року є постанова №183309 від 07.12.2019 року, якої не існує в природі.

Стосовно даних аргументів позивача, суд зазначає наступне.

Виконавчим документом, який звернуто до примусового виконання є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1833309 від 07.12.2019 р. застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 425 грн.

Суд зазначає, що описка у номері виконавчого документа на підставі якого винесено спірну постанову, сама по собі не може бути підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови, оскільки безпосередньо не впливає на зміст спірної постанови.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення у році дати винесення спірного рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Отже в залежності від їх характеру недоліків акту, вони можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків” і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення”.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Суд зазначає, що описка у номері виконавчого документа на підставі якого винесено спірну постанову, не впливає на суть та такої постанови.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2020 року у справі №825/2328/16 та від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.

Враховуючи зазначене, допущена відповідачем описка не впливає за суть та зміст даного рішення, а відтак зазначені доводи позивача суд відхиляє.

Позивач зазначає про те, що спірна постанова була винесена із пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або підвідомчості. Крім того позивач зазначає, що у виконавчому документі відсутня інформацію про набрання ним законної сили.

При цьому, як встановлено судом, позивач оскаржує до Кіровського районного суду міста Кіровограда постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, проте ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі 404/4704/20 винесено ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без руху через встановлені недоліки позовної заяви (а.с.34-36).

Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК №1833309 від 07.12.2019 р. у графі 10 відсутня інформація про отримання позивачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності чи про відмову від отримання копії постанові, а також відсутні дані про надіслання рекомендованим листом даної постанови позивачу.

Отже, дослідженні докази у справі дають підставу дійти суду висновку про те, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження.

Частинами 1-2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття

Натомість зі змісту постанови про притягнення до адміністративної відповідальності неможливо встановити початок перебігу строку, встановленого для виконання виконавчого документа.

При цьому суд зауважує, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання.

Водночас стосовно визначеного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Позивач, звертаючись до суду просить визнати протиправні дії відповідача по винесенню спірної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Кодекс адміністративного судочинства України (надалі КАС України) не містить окремого визначення понять «дії» чи «бездіяльність», натомість є визначення індивідуального акту - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (стаття 4 КАС України).

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які дії суб`єкта владних повноважень, а лише ті, які порушують права, свободи або законні інтереси позивача. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для прав позивача, натомість, такими перешкодами є не окремі дії відповідача, а є постанова про відкриття виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оспорювані позивачем дії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для неї жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Такі дії самі по собі не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивачки шляхом позбавлення її можливості їх реалізувати та не покладають на неї певні обов`язки, не можуть вважатись такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивачки.

Рішенням, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивачки, є саме рішення про призначення щомісячного грошового утримання судді від 26.05.2020 року в частині обрахунку суддівського стажу, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, так як визнання протиправним дій не є автоматичною підставою для скасування спірної постанови, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у даному спорі.

Отже враховуючи висновок суду стосовно відсутності даних початку обрахунку трьох місячного строку на звернення до примусового виконання постанови, відповідач не мав правових підстав для винесення спірної постанови, а відтак постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020 року ВП№6293433, винесена державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кіровограді Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ухвали суду від 31.08.2020 року позивача звільнено від сплати судового збору, інших заяв щодо судових витрат сторонами не заявлено, а відтак суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Преображенська, буд.2, м. Кропивницький, 25006; код в ЄДРПОУ 34977816) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020 року ВП№6293433 винесену державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Машнягуцею Анною Олександрівною.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук