Ухвала суду № 91403897, 03.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

03 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6886/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,

представника позивача Шишути Ю.В.,

представників відповідачів Михаліка М.В., Соловей В.С.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області (відповідач 2) про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у сумі 570716,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування позову позивач вказала, що після судового узгодження грошових зобов`язань вправі претендувати на бюджетне відшкодування на її рахунок сум податку на додану вартість - 163334,00 грн за березень 2015 року та 407382,00 грн за грудень 2015 року. На її звернення відповідач 1 у жовтні 2019 року повідомив про внесення відомостей про зазначені суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, однак такі до цього часу фактично не відшкодовані, що змушує її звернутись до суду з позовом на захист порушених прав. Вважає, що невідшкодування з бюджету належних їй сум податку на додану вартість має триваючий характер, а тому вимога про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість будь-якими строками не обмежена.

Ухвалою судді від 05 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Після надходження заяв по суті справи суд ухвалою від 16 липня 2020 року розгляд справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 1 - Головне управління ДПС у Волинській області - подав відзив на позов, у якому заперечуючи проти позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити повністю (а.с.38-39). Одночасно подав клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за березень та грудень 2015 року як з підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом, так і з тієї підстави, що заявлена до стягнення сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість уже була предметом розгляду у справі №803/2076/15 та у справі №803/579/16 відповідно (а.с.42-44).

Обґрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач 1 вказав, що право у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2015 року виникло 28 вересня 2016 року, а за грудень 2015 року - 14 вересня 2016 року у зв`язку із набранням законної сили рішеннями судів у справах №803/2076/15 та №803/579/16 відповідно; ОСОБА_1 звернулася із позовом з пропуском як шестимісячного строку звернення до суду, встановленого КАС України, так і строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, - протягом 1095 днів з дня виникнення права на бюджетне відшкодування.

При цьому у справі №803/2076/15 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року. Також у справі №803/579/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання подати висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, стягнення суми бюджетного відшкодування відкрите касаційне провадження. Тому відповідач 1 вважає, що оскільки у провадженні іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то наявні також і підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України.

У підготовчому засіданні при розгляді цього клопотання представник відповідача 1 клопотання підтримав, представник відповідача 2 також вважає, що клопотання слід задовольнити.

Представник позивача клопотання вважає безпідставним та у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відповіді на відзив (а.с.66-68). Зокрема, зазначив, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин (до 01 квітня 2017 року) здійснювалось з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та відповідним Порядком, затвердженим на виконання цієї статті, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Проте з 01 квітня 2017 року діє новий порядок бюджетного відшкодування, який врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26. На його думку, доводи відповідача 1 про обрахунок початку перебігу строку звернення до суду з цим позов з дати набрання законної сили судовими рішеннями, якими скасовано податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, є помилковими. Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено строк для подання платником податків заяви про бюджетне відшкодування. Позивач, дотримуючись встановленого порядку, реалізувала це право та подала заяву про бюджетне відшкодування, а судовими рішеннями підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування. З набранням законної сили судовими рішеннями у контролюючого органу виник обов`язок для проведення бюджетного відшкодування, який він не виконав до цього часу. Тому вважає, що у даному випадку зміни у законодавстві унеможливлюють інший захист порушених прав, окрім як звернення до суду з цим позовом, адже має місце триваюча до сьогодні бездіяльність контролюючого органу.

Вважає, що так само відсутні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 240 КАС України, оскільки у справі №803/20176/15 та №803/579/16 суди дійшли висновку про передчасність вимоги про стягнення суми податку на додану вартість та застосували спосіб захисту порушених прав, який відповідав судовій практиці, що була сформована на той час. Зважаючи на те, що бюджетне відшкодування податку на рахунок позивача не надійшло, то пред`явлення позову про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 лютого 2019 року в справі №826/7380/15, є єдиним ефективним способом захисту порушеного права. Крім того, аргументи відповідача 1 стосовно тотожності позовних вимог у справі №803/579/16 вважає безпідставними.

Заслухавши думку учасників справи суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання належить відмовити з таких мотивів та підстав.

З позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03 вересня 2020 року) слідує, що предметом позову є стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень та грудень 2015 року. Як видно із матеріалів справи та пояснень сторін у заявах по суті справи, суми бюджетного відшкодування узгоджені у судовому порядку: за березень 2015 року сума - 28 вересня 2016 року (у зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі №803/2076/15; а.с.45-47), а за грудень 2015 року - 14 вересня 2016 року (у зв`язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі №803/579/16; а.с.26-28). У свою чергу, пред`явленню цього позову передувало внесення податковим органом узгоджених сум бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, при цьому позивач у встановлені строки на її рахунок узгоджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не отримала, що і зумовило її звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування цього податку.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Порядок відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодуванню та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Алгоритм дій контролюючого органу визначений у пункті 200.10 статті 200 Податкового кодексу України: протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 200.14 цієї статті у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, орган державної податкової служби надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (підпункт 200.18.2 пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України).

Статтею 102 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач 1, передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

Так відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У даному випадку є беззаперечним, що позивач у межах встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України строку подала заяву про повернення їй на рахунок бюджетного відшкодування, право на яке вона отримала у зв`язку із виникненням від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, що був задекларований у податкових деклараціях. З моменту прийняття судом апеляційної інстанції (28 вересня 2016 року у справі №803/2076/15 та 14 вересня 2016 року у справі №803/579/16) рішення стосовно задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень, предметом яких було зменшення бюджетного відшкодування за березень та грудень 2015 року, визначеного позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, задекларовані суми від`ємного значення набули статусу узгоджених, тобто таких, що підлягали відшкодуванню державою у строки, визначені пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату набрання судовими рішеннями законної сили): протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, контролюючий орган зобов`язаний був подати органу Казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Датою виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що платнику податків не встановлено необхідності вчинення будь-яких дій та подання повторно заяв для бюджетного відшкодування, як і не встановлено строкових обмежень на отримання бюджетної заборгованості. Не містить таких вимог і редакція статті 200 Податкового кодексу України, чинна на момент звернення позивача із позовом - 14 травня 2020 року (дата на конверті, у якому надійшла позовна заява до суду).

Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом Головного управлінням ДПС у Волинській області від 18 жовтня 2019 року №1501/ФОП/03-20-33-02 позивача інформовано, що дані стосовно сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість внесені у ручному режимі до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (формується стосовно сум податку, заявлених до бюджетного відшкодування до 01 лютого 2016 року та не відшкодованих станом на 01 січня 2017 року) (а.с.30-32).

При цьому суд враховує фактичні обставини, які зумовили звернення позивача до суду із цим позовом.

Законами України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У зв`язку із цими змінами постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який діє з 01 квітня 2017 року. Відповідно до положень статті 200 Податкового кодексу України та зазначеного Порядку, вже не передбачено подання контролюючим органом висновку органу Казначейства, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 зверталася із заявою від 10 вересня 2019 року до ГУ ДПС у Волинській області (вх. №2210/ФОП від 18 вересня 2019 року), у якій просила здійснити всі дії, необхідні для проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі за березень та грудень 2015 року. Разом з тим, суми бюджетного відшкодування податку на її рахунок не перераховані до цього часу.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням предмета позову (стягнення бюджетної заборгованості), підстав, які зумовили звернення позивача до суду, моменту, коли їй стало відомі причини неперерахування заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду (як встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, так і встановленого частиною другою статті 122 КАС України), оскільки у даному випадку, незважаючи на реалізацію позивачем права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та підтвердження визначених сум у судовому порядку, невиконання державою обов`язку щодо відшкодування платнику податків податку триває, а кошти на рахунок позивача не надійшли, навіть після її звернення до податкового органу у вересні 2019 року.

Суд відхиляє доводи ГУ ДПС у Волинській області з посиланням на постанову Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2019 у справі №822/553/17, оскільки у цій справі викладена правова позиція про поширення положень пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України на вимоги про стягнення у судовому порядку з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а не про стягнення бюджетної заборгованості.

Суд також перевірив обґрунтованість доводів відповідача 1 стосовно наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України. За цією нормою суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави позову як елементу його змісту - факти (обставини) і норми закону, на підставі яких позивач просить про захист свого права. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення та є підставою для закриття провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 238 КАС України). У той же час наявність у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для залишення позову без розгляду (пункт 3 частини першої статті 240 КАС України).

Предметом позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області у справі №803/2076/15 є такі вимоги: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року №0023501701 та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2015 року у сумі 163334,00 грн. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року позов задоволено частково: суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, в задоволенні решти позовних вимог відмовив. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У розглядуваній справі позивач просить стягнути з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за березень 2015 року у сумі 163334,00 грн. Зважаючи на мотиви, з яких судом у справі №803/2076/15 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування за березень 2015 року (суд дійшов висновку про передчасність цієї позовної вимоги), остання не позбавлена права на звернення до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості та просити суд про захист прав, які вважає порушеними, з підстав, які, на її думку, призвели до порушення таких прав (нові обставини, які не існували на час розгляду первісної заяви).

У справі №803/579/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області предметом позову є вимоги: 1) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року №0008911304; 2) зобов`язання Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області надати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 407382,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року; 3) стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вирішуючи спір по суті, Волинський окружний адміністративний суд постановою від 02 червня 2016 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 24 березня 2016 року №0008911304; в задоволенні решти позовних вимог відмовив. При цьому з мотивувальної частини постанови слідує, що в задоволенні позову про стягнення суми бюджетного відшкодування з бюджету відмовлено у зв`язку із передчасністю позовної вимоги.

Постановою від 14 вересня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача: скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання надати висновок про відшкодування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та прийняв в цій частині постанову, якою адміністративний позов задовольнив; в решті постанову суду залишив без змін (а.с.26-28).

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року за касаційною скаргою Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області відкрито касаційне провадження у справі; одночасно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року (а.с.53). Будь-яке рішення за наслідками касаційного розгляду справи не прийняте.

Разом з тим, перевіряючи, чи є позовні вимоги тотожними, суд звертає увагу, що у справі, що розглядається, предметом позову є вимога про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 року, яка набула такого статусу після узгодження сум бюджетного відшкодування податку у судовому порядку та настання обставин, які не були відомі та не мали місце під час вирішення та розгляду справи №803/579/16, при цьому змінилися не лише фактичні обставини (безспірні суми внесені до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування; позивач зверталася із заявою від 10 вересня 2019 року про проведення бюджетного відшкодування), а й змінився механізм бюджетного відшкодування (норми закону, на підставі яких позивач просить про захист свого права).

Тому суд вважає, що зміна обставин у правовідносинах між позивачем та податковим органом вказує на нетотожність спорів (не виконується умова про заявлення спору з тих самих підстав), а відтак підстави для застосування наслідків, визначених пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України (або ж пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України) відсутні.

Враховуючи наведе, у задоволенні клопотання відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 180, 240, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В. Каленюк

Ухвала у повному обсязі складена 07 вересня 2020 року